В середу стало відомо, що Фонд держмайна зменшив вартість державного пакету Макіївського коксохімічного заводу на 30%. Крім того, був пом'якшений великий перелік додаткових умов до покупця. Тим не менше, на думку опитаних експертів, МКХЗ навряд чи буде проданий.

У лютому виконуючий обов'язки голови ФДМ Дмитро Парфененко обіцяв, що є, "як мінімум, три потенційні покупці". Тоді мав відбутися конкурс з продажу 73,37% акцій підприємства. Тим не менше, на нього не було подано жодної заявки.

Наступний конкурс призначений на 17 липня, а приймання замовлень на участь у ньому закінчується 9 липня. "Зазвичай, замовлення ми отримуємо останнього дня напередодні торгів. Поки немає жодного", - додали у прес-службі ФДМ.

Факт зниження ціни у Фонді пояснили робочими моментами.

"Згідно з процедурою, спеціальна комісія має право не більше одного разу зменшити ціну продажу пакету акцій після будь-якої спроби його продати - після другої чи навіть п'ятої. Цього разу вирішили зменшити після першої невдачі", - пояснили у прес-службі Фонду.

Нова початкова ціна МКХЗ - 32,8 мільйона гривень, але за ці кошти покупець не зможе отримати бажане.

Ще у 2003 році на комбінаті почалася санація. Було утворене ТОВ "Макіївкокс", у якому завод отримав 50,1% акцій. Решта відійшла компанії "Донецьксталь - металургійний завод", яку контролює група "Енерго". Цю структуру пов'язують з бізнесом братів Геннадія та Олександра Васильєвих, а також Віктора Нусенкіса.

Згодом за борги "Донецьксталь" за помірну ціну у 29 мільйонів гривень купила у Макіївського коксохімічного заводу базові виробничі потужності коксохіму, зокрема, коксові батареї.

"У МКХЗ є лише фабрика з підготовки вугілля, яка без коксохімічного виробництва нічого не варта. Крім того, на балансі заводська газета і дитячий табір. Все інше давно на балансі "Макіївкокс", - підкреслив аналітик інвестиційної компанії Phoenix Capital Євген Дубогриз.

Опитані експерти твердять, що 32,8 мільйона - це завелика ціна, і коксохім не буде проданий.

"Цей конкурс ніколи не відбудеться. Макіївський коксохім - це "пустушка", там нічого немає. Підприємство і так контролюється групою "Енерго", на нього ніхто не претендує. Навіщо за нього хоч щось платити?", - вважає аналітик однієї з фондових компаній.

На його думку, купувати коксохім мало сенс лише в одному випадку - коли б "Донецьксталь" мала намір йти на IPO.

"Тоді потрібно було б врегулювати корпоративну структуру, як це колись зробив Пінчук з Нікопольським південно-трубним заводом. Але це їм не було потрібне навіть до кризи", - додав експерт.

За даними компанії Astrum Investment Management, балансова вартість ВАТ "Макіївський коксохім" складала 123 мільйони гривень на кінець 2008 року. З них основні засоби коштували лише 21 мільйон гривень.

Для порівняння, ЗАТ "Макіївкокс" має баланс 345 мільйонів гривень, з яких 136 мільйонів складають основні засоби. За великим рахунком, це ті потужності, які свого часу компанія отримала від "Макіївського коксохіму".

"Останнім часом якщо хтось отримував доступ до коксохімів, то за рахунок оренди. Самі по собі такі комплекси ціни не мають - потрібні джерело вугілля та споживачі кінцевої продукції. "Донецьксталь" має і те, і інше. Навряд чи цей об'єкт ще комусь може бути цікавий. А зараз, коли видобування вугілля впало, а переробних потужностей надлишок, - тим більше", - вважає старший аналітик компанії Astrum Юрій Рижков.

На його думку, ціна 32,8 мільйонів є зависокою.

"Виходячи з ціни 73-відсоткового пакету, весь завод мав би коштувати 50 мільйонів, при тому що основні фонди складають лише 21 мільйон. І ще невідомо, як вони рахували цю суму", - підкреслив Рижков.

З ним згоден і аналітик інвестиційної компанії Phoenix Capital Євген Дубогриз. На його думку, Фонд держмайна виставляє пакет на торги "для галочки".

"Так само, як багато разів виставляли Макіївський металургійний, Нікопольський південно-трубний, держпакети "Азовзагальмаш", які у власності держави лише де-юре", - навів він приклади.

Насправді, найбільш зацікавленими у купівлі заводу можуть бути компанії "Смарт Холдинг" Новинського та "Метінвест" Ахметова, які володіють у Макіївці усіма великими активами, крім цього підприємства. З іншого боку, постає питання, чи погодяться взагалі вони його купувати, навіть за умови зниження ціни.

На думку Дубогриза, в разі невдалого конкурсу завод просто залишиться у власності держави. Саме такий розвиток подій є найбільш вірогідним.