Економічна правда продовжує аналізувати стан вітчизняних мереж супермаркетів. З рейтингом найбільших київських мереж можна ознайомитися тут.

Протягом кількох останніх років сектор роздрібної торгівлі ріс як на дріжджах. Банківські гроші давали можливість їй розширюватися швидкими темпами.

За останні кілька років головні учасники ринку не тільки встигли щільно покрити міста-мільйонники, а й взялися за більш дрібні населені пункти з населенням навіть до 100 тисяч чоловік.

Дехто навіть пропонував споживачам особливий формат міні-супермаркетів під суббрендами. Таким чином, рітейл швидко став одним з найбільш привабливих для інвесторів сегментів.

Кризові часи настали

Однак споживче свято різко закінчилося з настанням фінансової кризи. Виявилося, що в умовах відсутності можливості перекредитуватися рітейлери більше не можуть дозволити собі догоджати споживачу.

Тобто вони не тільки не здатні утримувати окремі магазини, а й не завжди можуть підтримувати звичний асортимент. Деякі мережі навіть опинилися на межі банкрутства.

Адже не тільки власники квартир, придбаних у кредит, відчули брак гривневої готівки для погашення заборгованості. Такі ж проблеми виникли і у торговців.

Спочатку попит на продукти падав не надто швидко, адже від споживчих уподобань відмовитися нелегко, однак наприкінці осені 2008 року хвиля споживчої кризи таки докотилася до роздрібних торговців.

Стара радянська звичка спрацювала і в епоху розвиненого капіталізму: споживачі стали все частіше купувати більш дешеві продукти.

В результаті, всі стали відчувати проблеми. Споживачі - через падіння доходів, роздріб - через зниження товарообігу, а виробники - через нарощування заборгованості роздрібними торгівцями.

"У більшості виробників зменшилася кількість обігових коштів, зокрема, через труднощі з отриманням кредитів", - розповів "Економічній правді" генеральний директор дистриб'юторської компанії SITRADE Сергій Меньшиков.

За його словами, виробничі корпорації почали знижувати період оборотності дебіторської заборгованості і товарних запасів. З іншого боку, мережевий рітейл максимально збільшував кредиторську заборгованість шляхом систематичних неплатежів.

У відносинах з постачальниками основним каменем спотикання стали відстрочки з платежів. Вже восени щодо товарів з терміном обігу 30-40 днів вона могла досягати 120 днів з дня поставки.

Не заперечують цього і рітейлери. За словами директора компанії "О'КЕЙ Україна" Войцеха Гварідіса, щодо вино-горілчаної продукції відстрочка платежу раніше становила близько 40-60 днів.

"Зараз вона сягає 90-110 днів. Якщо раніше ми йшли назустріч нашим партнерам, то сьогодні уже не маємо такої можливості", - додав він.

Втім, постачальники намагалися утримувати терміни відстрочки в прийнятних рамках. Іноді це вдавалося робити за рахунок додаткового маркетингового бюджету, який отримувала мережа в обмін на зобов'язання повертати постачальникам і дистриб'юторам кошти в більш лояльні терміни.

"За певний розмір відстрочки ми збільшували маркетингові бюджети на 2009 рік і завдяки цьому утримали їх на колишньому рівні, - говорить Сергій Меньшиков, генеральний директор дистриб'юторської компанії SITRADE.

Чинник ціни став на ринку визначальним, тому збільшилася вимогливість до цього параметра з боку ритейлерів. Намагаючись зберегти обсяги торгових оборотів, вони стали вимагати більш низьких вхідних розцінок.

Аналогічні процеси стали розвиватися і між виробниками продукції та їх постачальниками, особливо у світлі посилення курсових ризиків.

"Ми пішли шляхом оптимізації витрат, виділивши у кожній статті гривневі та валютні складові. А потім запропонували нові умови співпраці постачальникам послуг і матеріалів, розрахунки з якими ведуться в іноземній валюті. Нам вдалося досягти компромісу і сформувати постійне коло постачальників", - говорить Олена Стоянова, директор з маркетингу ТОВ "Сандора".

Кризові явища в секторі споживчого попиту та уповільнення економіки в цілому невблаганно вели до того, що ділові стосунки у зв'язці "постачальники - роздріб - банки" невпинно погіршуються.

Але якщо відстрочити виплати за банківськими кредитами досить складно, бо вони видавалися головним чином під заставу майна, то з постачальниками і дистриб'юторами ситуація трохи інакша.

Тож перед мережами стояв не надто широкий вибір - виплатити банківський кредит, але не заплатити постачальникам товару. Або розрахуватися з постачальниками товару, але не виплатити зобов'язання за облігаціями.

Ось тут бумеранг зниження споживання і повернувся до самих покупців. Деякі звичні торгові марки стали поступово зникати з полиць магазинів. Причому процес був двостороннім.

З одного боку, від поставок відмовлялися самі виробники та постачальники, оскільки розміри дебіторської заборгованості виходили за рамки пристойності.

"Зараз питання стоїть руба: якщо мережа не платить, то ми обмежуємо поставки, або повністю блокуємо відвантаження даній мережі", - відзначив Меншиков.

З іншого боку, роздріб позбувався продуктів, які не давали очікуваного обороту і оптимізував вміст полиць. Причому виграли від цього більш великі виробники, у портфелі яких знаходилися більш відомі та популярні серед споживачів марки.

"Звичайно, мережі провели ротацію асортименту. Ті марки та виробники, які мали частку в 1-2%, взагалі були виведені. Великим виробникам залишили близько десяти найбільш популярних позицій кожної торговельної марки, - розповіла "Економічній правді" Стоянова.

Втім, популярність бренду або його частка на ринку - не головне. В Україні існують мережі, в яких непросто придбати відомі марки жувальної гумки. У деяких відсутні популярні вина та коньяки. Хоча в невеликих немережевих магазинах цих товарів буде вдосталь.

Гра роздрібу в пошуку балансу розподілу заборгованості між постачальниками, кредиторами та власниками облігацій призводить до втрати частини постачальників, а також до зміни пріоритетів каналів реалізації продукції серед виробників.

"Падіння продажу в одному каналі неминуче викликає збільшення в іншому. А найбільш ліквідні сегменти збуту сьогодні - роздрібні канали. У них немає таких проблем, як у мереж, адже більшість з них працюють, використовуючи власні кошти, а не позики", - розповів Меншиков.

Діалог заради майбутнього

Основною проблемою для багатьох гравців ринку сьогодні стає реструктуризація та погашення накопичених боргів, говорить аналітик Astrum investment management Євген Окша.

"Чимало мереж справді потерпають від боргового навантаження, у тому числі доларового. При цьому їхня виручка у 2009 році хоча незначно, але знизилася порівняно з 2008 роком", - каже Андрій Герус, аналітик компанії Concorde Capital.

Таким чином, мережі не можуть погашати борги згідно з графіками, затвердженими ще до кризи. Можливості ж рефінансування, які були доступні раніше, зараз закриті, тому учасники ринку шукають можливості реструктуризації.

"Але деякі справді не хочуть платити, особливо якщо за боргами немає застави", - додає Герус.

Така ситуація склалася з окремою категорією кредиторів, зокрема, з власниками облігацій, які придбали цінні папери операторів роздрібної торгівлі. Коли сектор зростав на 30-40% на рік, ризики здавалися мінімальними. Зараз же ситуація виглядає дещо інакше.

"Банки надавали позики під заставу майна, і саме з ними мережі розплачувалися в першу чергу. А щоб не розплатитися з власниками облігацій, досить перевести активи на іншу юридичну особу", - говорить директор дослідницької компанії RetailStudio Володимир Грищенко.

Саме такий прецедент вже має місце на ринку. Власники боргових зобов'язань ТОВ "Караван" звинуватили компанію в ухилянні від сплати доходу і переведенні прав власності на майно на іншу юридичну особу.

Втім, учасники ринку прекрасно розуміють, що вихід із ситуації їм все одно доведеться шукати за столом переговорів.

"Це час не для конфліктів, а для конструктивної роботи з пошуку нових форматів співпраці. Тільки так ми зможемо подолати несприятливі умови, що настільки серйозно вплинули на розвиток роздрібного ринку, - говорить Гварідіс.

Діалог роздрібних мереж з кредиторами неминучий, оскільки останнім не вигідно банкротувати рітейл, вважає Окша.

"Україна входить в десятку країн з найбільшою інвестиційною привабливістю сектору. Початок відновлення економіки активізує продажі, що благотворно вплине на фінансовий стан роздрібних мереж і дасть можливість поступово погашати заборгованість", - переконаний він.

Експерт стверджує, що найбільш імовірним сценарієм виходу галузі з кризи буде пошук стратегічного інвестора. Причому йтимуть цим шляхом переважно великі гравці, що у підсумку консолідує ринок, а більш дрібним учасникам доведеться пережити банкрутство.

Проте, деякі аналітики допускають, що за столом переговорів можуть бути знайдені інші формати взаємин з кредиторами та постачальниками.

"Можливо, продовольчий роздріб знайде приклади у сусідніх секторах. Так, у сегменті електроніки Unitrade Group перевів всі операції на нову юридичну особу, ввівши постачальників-кредиторів до складу засновників" - говорить директор дослідницької компанії RetailStudio Володимир Грищенко.

Крім того, "незадовільна" поведінка операторів роздрібного ринку з кредиторами позбавляє їх перспектив на ринку в майбутньому.

"Наскільки стрімко і несподівано криза вибухнула, настільки швидко вона може і закінчитися. Компанії знову захочуть залучати інвесторів і продаватися. Але для тих, які покажуть себе з найгіршого боку, такі варіанти будуть закриті. Менеджери зі стратегічним мисленням це розуміють", - упевнений аналітик компанії Concorde Capital Андрій Герус.

Експерти відзначають, що тим, хто хоче вижити і розвиватися далі, доведеться придбати нову навичку - вести публічний діалог зі своїми партнерами і контрагентами. Адже ситуація, коли представники рітейлу воліють грати в мовчанку, навіть коли про них з'являється несприятлива інформація, цілком поширена.

"Криза продемонструвала, що мережі не володіють технологіями комунікації. Сьогодні в галузі все більше фахівців з комунікацій розуміють, що краще не доводити ситуацію до конфлікту, а спочатку шукати варіанти рішення. Тому замість розміщення у пресі своєї точки зору або відмовчування торговцям доведеться вчитися створювати довіру до себе в постійному діалозі, - сказав Грищенко.