Коли минулої п’ятниці телеканал "Інтер" влаштував бенефіс своєму , як заявив перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, господарю - Дмитру Фірташу, могло скластися враження, що саме співвласник газового посередника RosUkrEnergo забезпечить постачання газу і в майбутньому.

Проте, суботні і понеділкові переговори Юлії Тимошенко і Володимира Путіна поставили хрест на кар'єрі Фірташа як посередника. Після продажу залишків свого газу, що знаходиться в сховищах України, RUE практично нема чого робити на цьому ринку.

Фірташ перетвориться на звичайного промислового споживача. А трохи пізніше такого бізнесмена може просто не стати.

Тепер, коли Україна і Росія вийшли у газовій війні на підписання пакту про ненапад, знову виникає запитання: навіщо ж Фірташ вперше вийшов у прямий ефір і чому він був таким упевненим у собі, якщо в результаті його посередництву настав кінець?

Не віриться, що ця лебедина пісня була замислена лише для того, щоб протягом трьох годин відповідати Юлії Тимошенко за всі образи, які вона наносила протягом останніх трьох років, невтішно висловлюючись про Фірташа.

Вона його публічно називала бандитом, вона натякала, а її соратники відкрито говорили про те, що газовий бізнес Фірташа знаходиться під дахом президента Віктора Ющенка. Зокрема, кілька років тому бютівець Андрій Шкіль прямо заявив американському телеканалу Fox News, що родина президента живе і за рахунок тісного зв'язку з Фірташем.

Про Юлію Тимошенко, в свою чергу, казали, що вона проти непідконтрольного їй RUE, але не проти іншого газового посередника – "Ітери". Щоправда, за останні два-три роки не з'явилося жодного доказу того, щоб "Ітера" оббивала пороги уряду Тимошенко і "Газпрому". Може, так усе й було, але результату досі немає.

В ефірі "Інтеру" колишній голова "Нафтогазу України" і колишній міністр ПЕК Юрій Бойко підлив масла у вогонь, заявивши, що на 2009 рік Тимошенко вже планувала привести нового посередника - якусь компанію FKR Universal Swissland, яку створили колишній голова адміністрації Кучми Віктор Медведчук і батько-засновник "Нафтогазу" Ігор Бакай, який втік після Помаранчевої революції до Росії (власне, знайомство з Бакаєм і допомогло Фірташу стати тим, ким він став).

З урахуванням розповсюдження чуток про зародження дружби між Тимошенко і Медведчуком, версія про нового посередника виглядала дуже апетитною.

Але після того, як Тимошенко в суботу злітала до Москви, світу постала інша картина - між Україною та Росією взагалі не буде посередників найближчими 10 роками. А за якою ціною буде продаватися газ Україні, і скільки буде коштувати транзит по її території, стане відомо найближчим часом.

Але RUE на газовому ринку не буде. Навіть якщо не варто довіряти словам Тимошенко, то підтримка Путіна в цьому питанні все ж змушує дійти висновку, що Фірташ, загалом, даремно провів три години в телеефірі, по-господарські клацаючи пальцями ведучим, раз-у-раз промовляючи займенник "я", прислівник "конкретно", дієслово "понял" (тобто, зрозумів), старорежимне "панове" і "сударь", а також невизначену форму іменника жіночого роду "мля".

Напередодні Тимошенко звинуватила Фірташа та Бойка в тому, що саме вони зірвали переговори з Москвою 31 грудня. Бойко пожартував: "Нам потрібна така влада, якій змогли перешкодити два депутати і бізнесмен?"

Аудиторія і Фірташ посміялися. І склалося враження, що заява Тимошенко - вигадка. Але голова Газпрому Олексій Міллер підтвердив звинувачення українського прем'єра.

За його словами, наприкінці грудня прем’єр-міністри Росії й України дійшли згоди, і компанії були готові домовитися про ціну газу в 235 доларів, за умови спільних експортних операцій з території України. Але RUE тоді запропонувало купувати газ для України за ціною 285 доларів. Фірташ ішов на все, аби залишитися на ринку.

Але тепер його поява на екрані означає невтішні прогнози щодо його бізнесу в Україні, і не тільки в ній. Як заявив Фірташ, в ПСГ України знаходиться близько 19 мільярдів кубометрів його газу. Цей газ уряд Тимошенко не віддає ні Фірташу, ні споживачам.

Турчинов запевняє, що там - всього 8 мільярдів, які належать RosUkrEnergo. Ці розбіжності - не новина, адже Фірташ досі вважає, що НАК винен йому 650 мільйонів доларів, а уряд стверджує, що всі борги погашено. Як би там не було, після розблокування і продажу цього газу Фірташу більше нічого буде продавати.

"Ми сподіваємося, що Україна розблокує нашу роботу по зарубіжних проектах", - говорять в RUE. А що стосується майбутнього, то підсумок такий: "Нічого несподіваного не відбулося, просто контракт закінчився".

Описуючи схему поставок газу з Росії та Середньої Азії, Фірташ сказав, що весь секрет успіху його бізнесу криється в правильній контрактній базі.

У перекладі на мову тих переговорників, які хоч раз побували в гостях у Туркменбаші, ці слова, імовірно, могли означати наступне: "Ви ще спробуйте з Туркменією домовитися, вони з ким попало говорити не стануть".

 І дійсно, ціна на газ у Середній Азії завжди формувалася за неіснуючими принципами. Торг вівся, як на східному базарі. Під час переговорів враховувалися такі фактори, які в західному бізнесі взагалі не обговорюються. Так ось, цього разу країни Середньої Азії не захотіли продавати Росії та RUE газ задешево, азіатам була до вподоби європейська ціна.

Власне, всі розмови "Газпрому" про європейську ціну для України корінням ідуть на схід. А якщо Азія піднімає ціни до рівня європейських, то місця для посередника просто не залишається - за таких цін він нічого не заробить, тому що не зможе продати газ дорожче.

І тому RUE залишає не лише український газовий ринок, а й газовий ринок взагалі, адже "Газпром" домовився про постачання газу з азіатами напряму. В ефірі Фірташ сказав, що за рахунок правильних контрактів "п’янка" в Україні була оплачена Європою, яка, згідно з його схемою, купувала дешевий азіатський газ занадто дорого.

Тепер RosUkrEnergo не потрібна ні азіатам, ні Росії, ні Європі. А Україні в особі Тимошенко Фірташ взагалі не був потрібен ніколи: вона зробила усе, щоб Фірташа не було.

Навіть спікер Володимир Литвин на пряме прохання Фірташа пустити його до парламенту відповів, що це неможливо, тому що в Раді можуть виступати тільки депутати і президент, хоча було чимало випадків, коли з трибуни виступали різні люди, навіть той же майор Микола Мельниченко.

Але Литвин, аби не бути занадто жорстким до Фірташа, доля якого ще в п'ятницю була не вирішеною, припустив, що той може поговорити з головами фракцій, але не публічно, а в кабінеті, щоб на публіку винести лише рішення фракційних лідерів. Cправа в тому, що Литвин - спікер від більшості, створеної Тимошенко.

А між тим, війна прем'єр-міністра з Фірташем одним лише газом не обмежиться.

Наприкінці минулого року прем'єр атакувала бізнесмена за допомогою банку "Надра".

По-перше, вона заявила, що банк став кишеньковим для Фірташа і його корупційних схем.

По-друге, вона звинуватила НБУ і президента в тому, що ті рефінансували банк на 7,2 мільярди гривень (близько 1 мільярда доларів) тільки тому, що ним заволодів Фірташ.

В ефірі "Інтера" Фірташ заявив, що він ще не купив банк, тому що не було рішення акціонерів, не було аудиту, і що він ще не подав заявки на покупку в Нацбанк. При цьому він зізнався, що саме під його гарантії НБУ видав гроші "Надрам".

Це щонайменше дивно, якщо Центробанк кредитує комерційний банк під гарантії людини, яка не має до банку абсолютно ніякого стосунку. Але чи так це? Вже багато хто забув, але в листопаді сам банк "Надра" на власному сайті офіційно оголосив, що він проданий компанії Group DF, яка належить Фірташу.

Отже, Тимошенко зробила все , щоб Фірташ не потрапив і на банківський ринок країни. Так, при цьому постраждав і сам банк, тому що кожне його згадування Юлією Тимошенко призводило до відтоку вкладів.

Але у Фірташа це - ще не весь бізнес в Україні. Йому належать хімпідприємства – "Кримський титан", "Кримська сода" та "Рівнеазот". А також ніби-то в тимчасовому його користуванні - рудники, без яких перший завод не вартий і копійки.

І для Тимошенко, вельми послідовної в питаннях реприватизації, не складе труднощів позбавити Фірташа і хімічного бізнесу. Особливо в умовах, коли він більше не зможе продавати газ сам собі.

Що ж стосується власне телеканалу "Інтер", в ефірі якого було розіграно спектакль одного актора, то він залишається під контролем бізнесмена лише з тієї причини, що телевізійну інформаційну сферу в країні поки що контролює Ющенко.

Але вибори відбудуться всього за рік, не виключено, що інформаційна сфера, як і багато інших, повністю перейдуть до рук Тимошенко. І ця обставина, по суті, і стало запорукою успішних переговорів у Москві.