Ціна на нафту більше не піддається прогнозам

Головною обговорюваною темою останніх днів стало термінове зниження російським урядом експортного мита на нафту і нафтопродукти. Зокрема, мито на нафту складе не 485 дол./т, а 372 дол./т.

Більшістю ЗМІ ця новина була витлумачена як сигнал до неминучого здешевлення російських енергоресурсів, що зашкодить Україні.

Варто пояснити, чим є російське експортне мито і як воно розраховується. По суті, це механізм добування державою надприбутку, який утворюється унаслідок високих експортних цін на нафту і нафтопродукти.

Для визначення розміру цієї "винагороди" ведеться двомісячний моніторинг світового ринку, і на основі цієї динаміки за давно виробленою формулою визначається мито на нафту, а за нею і на нафтопродукти.

Чому ж так багато шуму? Востаннє мито мінялося з 1 серпня, і було розраховане на основі котирувального періоду, що охопив етап рекордно високих нафтових цін у червні і липні. Тому і розмір мита виявилася рекордним - 495 дол./т.

Ситуація виглядала таким чином: при ціні нафти близько 135 дол./барр. (близько 985 дол./т) держава у вигляді експортного мита вилучала фактично половину доходу від нафтоекспорту, порядку 15-20% приходилося на логістику та інші витрати, а 30% складав прибуток нафтових компаній.

Протягом останнього року, поки ціни рухалися лише в одному напрямку - нагору - такий механізм нарахування мит більш ніж улаштовував нафтовиків.

Інертність мита в цьому випадку працювала на їх користь, розрахунки експортного податку велися, виходячи з нижчих цін, і це дозволяло російським нафтоекспортерам мати небувалу прибутковість.

Однак усе різко перемінилося 12 липня, коли наступного дня після досягнення піка в 147 дол./барр. ціни почали валитися.

Більш ніж 30-процентне падіння за неповні два місяці звело рентабельність російського нафтоекспорту до нуля, із прибутком у вигляді рекордних мит залишилася лише держава.

І вона, до її честі, оцінила ситуацію адекватно. Мита вирішено було знизити шляхом скорочення поточного котирувального періоду з двох місяців до 17 днів, що дозволить уникнути великого запізнення в розрахунку цього податку.

Таким чином, нафтовики знову виявилися з прибутком, з якого заплатять у скарбницю податки і яким підтримають нормальний виробничий і інвестиційний процес.

Погодьтеся, фактично немислимий для наших широт приклад оперативності в прийнятті стратегічно важливих рішень і злагодженості роботи всіх гілок влади.

Що ж стосується наслідків для України, то їх у вищеописаній історії з митами шукати не варто. Українські компанії продовжать закуповувати, а російські компанії продовжать продавати свої енергоресурси за колишнім алгоритмом, спираючись тільки на світові ціни.

Досить дивною і чисто українською виглядає поширена думка про те, що, одержавши послаблення від держави, росіяни почнуть демпінгувати. Ця думка народжує іншу, не менш дивну і розповсюджену переконаність у тім, що, мовляв, українським НПЗ зниження російського мита чимось загрожує...

Уся справа лише в тім, що гірше, ніж є, нашим нафтопереробним заводам уже не стане. Так далі вже просто нікуди, і Росія тут абсолютно ні до чого.

Особливо часто можна почути нарікання на життя від західноукраїнських заводів у Надвірній і Дрогобичі, що роблять найгірше паливо в країні і фактично заявляють, що вони вже не можуть конкурувати з набагато якіснішим імпортом, що надходить сюди за світовими цінами.

Одним словом, треба допомогти, щоб їхнє паливо коштувало стільки ж, скільки набагато чистіший продукт.

Стрибок на місці

Тріумфальне зниження цін закінчилося 16 вересня, досягши дна в 86,7 дол./барр (ціна нафти марки brent на ринку Північно-Західної Європи). До 22 вересня, за якийсь тиждень, ціни набрали більше 16%.

Ціновій гойдалці цього року не перестаєш дивуватися: за перше півріччя ціна зростає на 50%, потім за два місяці падає на 30%, а потім за тиждень виростає на 16%. І що після цього сказати про прогнози?! Сказати що-небудь переконливе з цього приводу сьогодні не береться ніхто.

Ключову роль у сьогоднішній ситуації грає бурхлива фінансова криза. Нафта тепер розглядається як інвестиційний канал, знаходячись у нерозривному зв'язку з припливами і відливами спекулятивного капіталу.

Всесвітнє лихо претендує на те, щоб стати головною рушійною силою на фінансових і товарних ринках у доступній для огляду перспективі.

Українські нафтотрейдери відчули перший серйозний поштовх минулого тижня. Курс долара на міжбанківській біржі, що ще на початку другої декади вересня складав 4,80 грн., за останні 10 днів виріс до 5,10 грн. Це означає, що для закупівлі тонни бензину, що коштує, приміром, 950 дол., тепер необхідно на 285 грн. більше.

З урахуванням росту курсу євро, у якому нараховується акцизний збір на нафтопродукти, ця сума округлиться до 300 грн/т. Це багато в чому нівелює вересневі "досягнення" зовнішнього ринку й обіцяє загальмувати падіння цін в Україні, яке виглядало більш ніж імовірним.

У серпні-вересні роздрібні ціни втратили в середньому по 70 коп./л на бензині А-95 і дизпаливі. Зокрема нещодавно ціна на А-95 повернулася до позначки 6,0 грн./л, а в деяких великих мережах, таких, як "Сентоза" ("Авіаз", "Укрнафта") і "Альфа-Нафта", пішли ще нижче.

Підвищення цін тільки за рахунок "курсового" фактора на 25 коп./л навряд чи є кращим попутником на шляху цін униз. Крім того, не варто забувати і про зростання цін на зовнішньому ринку.

Президент "ТНК-ВР Коммерс" Сергій Лизунов заявив, що світові тенденції "докотяться" і до України". "Але це відбудеться за 2-3 тижні, а поки для дестабілізації внутрішнього роздрібного ринку об'єктивних передумов нема", - зокрема заявив топ-менеджер.

Учасники роздрібного ринку вважають, що сьогодні правильно говорити про стабілізацію роздрібного ринку.

"Ситуацію можна охарактеризувати як стабільно важку: гривневі кредити нижче 22% річних уже навряд чи опустяться, собівартість закупівлі росте за рахунок росту цін, що відновився, а що буде з курсом долара - ніхто не знає", - говорить комерційний директор мережі автозаправних станцій "Кло" Ігор Чернявський.

Тим часом, навряд чи останні кілька місяців були для автозаправних компаній невдалими, адже роздрібні ціни на "старті", у серпні, значно відстали від оптових.

Серпневі події принесли масу цікавих спостережень. Можна констатувати, що по ходу занепаду української нафтопереробки і пропорційного росту імпорту нафтопродуктів транспортна і логістична інфраструктура України тріщить по швах.

Особливо запам'яталася справжня паливна пробка у Феодосії, у результаті якої в окремі дні в порту і на перевалочному комплексі Феодосійської нафтобази збиралося до 180 тис. т дизельного палива (близько 30% серпневого споживання).

Затор утворився внаслідок недостачі залізничних цистерн і рухомого складу, які шукали по всій країні, але так і не знайшли. Весь комізм ситуації полягав у тому, що велика частина дизпалива, що зібралося на терміналі, призначалася зокрема для самої "Укрзалізниці".

Ситуація трохи нормалізувалася у вересні, та й то лише внаслідок сезонного зменшення числа пасажирських потягів. Відповідно, завдяки залізничникам "дешевий" серпневий продукт потрапив на ринок лише у вересні, добряче "поважчавши" за рахунок витрат на простої танкерів, тривалому зберіганні і на наднормативних термінах користування недешевими банківськими кредитами.