Хімічна промисловість України може зупинитися

Україна є одним з провідних світових експортерів хімічної продукції. Зокрема, азотних добрив та аміаку. Потужні підприємства, визнана у світі якість продукції та вдале географічне розташування регіону дозволяють нам залишатися флагманами світової хімічної індустрії.

Та вже найближчим часом ситуація може змінитися. Хімічні заводи України занадто енергозалежні. І із зростанням ціни на газ їх рентабельність зменшується. Вже наступного року вартість блакитного палива може досягти тієї межі, за якою виробляти хімічну продукцію в Україні стане просто не вигідно. 

За оцінками експертів, планове споживання газу підприємствами хімічної промисловості складає цього року близько 8 мільярдів кубометрів. І хоча на кордоні з Україною газ, як і раніше, коштує 179,5 доларів за тисячу кубометрів, - для промислових споживачів його вартість уже подолала психологічний бар'єр у 300 доларів.

Зокрема, з 1 червня відбулося чергове збільшення цільової надбавки, яка для промислових споживачів склала 12% (збільшення на 4 відсоткових пункти), а для хімічних підприємств - 6% (збільшення на 2 відсоткових пункти).  Таким чином, загальна вартість тисячі кубометрів газу для хімпідприємств з урахуванням цільової надбавки, тарифу на транспортування, витрат "Нафтогазу" на реалізацію й податок на додану вартість - складає 1409,4 гривень за тисячу кубів. Для порівняння: в квітні цього року газ коштував майже на 200 гривень дешевше.

Результатом подорожчання блакитного палива стає поступове витіснення вітчизняного хімвиробника з ринку, зокрема з внутрішнього. Так, минулого року від'ємне сальдо хімічної продукції зросло порівняно з 2006 майже вдвічі. 2007 року обсяг експорту продукції хімпідприємств з України склав 4,37 млрд. доларів, а імпорту - 6,4 млрд. доларів.

Цього року можна очікувати на подальше збільшення імпорту хімпродукції в Україну. Пояснюється це легко. Найбільшими імпортерами є Росія, Білорусь та Узбекистан. Для хімічних підприємств цих країн газ значно дешевший, ніж для українських. Отже, їхня продукція коштує дешевше.

При цьому ефективні засоби захисту вітчизняних виробників на внутрішньому ринку відсутні. Та й самі виробники не дуже зацікавлені у продажі продукції в Україні, адже це виходить дешевше, ніж при експорті. Крім того, аміак та карбамід в Україні майже не продаються: вітчизняні аграрії звикли до селітри.

Отже, якщо зараз росіяни поступово захоплять внутрішній ринок України, то зі збільшенням наступного року ціни на газ вдвічі, про що 6 червня заявив голова МЗС Росії Сергій Лавров, українці можуть позбутися воїх форвардних позицій на зовнішньому ринку.

Висновок напрошується сам собою: необхідно модернізувати виробництво, зменшивши в ньому частку газу. Вітчизняні хіміки зрозуміли це давно. Оптимізація енерговитрат відбувається практично на всіх підприємствах галузі.

Та цих кроків недостатньо за умови відсутності відповідної державної політики. За словами президента Союзу хіміків України Олексія Голубова, для ефективної модернізації хімічного виробництва необхідно впродовж 3-4 років інвестувати в галузь 500-600 мільйонів доларів.

Та й навіть модернізація може лише частково подолати проблему газозалежності хімпідприємств. Шість найбільших споживачів газу: підприємств "Дніпроазот", "Одеський припортовий завод", "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", "Рівне азот", черкаський "Азот" та горлівський "Концерн Стірол" - використовують газ як технологічну сировину, яку замінити чимось іншим неможливо. Частка ж газу при виробництві продукції галузі досягає 80 відсотків собівартості.

Проте, саме ці підприємства є одними з найбільших українських експортерів. І вони залишилися на передових позиціях, незважаючи на подорожчання газу останніх років, лише завдяки значному росту світових  цін на аміак, карбамід, селітру та інші мінеральні добрива, що складають основу експорту цих підприємств.

Зокрема, індикативні ціни на аміак у травні цього року склали 400 доларів за тонну, карбамід - 550 доларів за тонну. І вже цього місяця карбамід може подорожчати ще на 50 доларів. Трейдери ж платять за нього вже зараз більше 600 доларів, а в окремих випадках ціна може перевищувати 700 доларів за тонну.

Якщо врахувати, що частка газу при виробництві карбаміду сягає 50 відсотків собівартості, то очікувати значного зменшення прибутків експортерів найближчим часом не варто. Тим більше, що зараз очікується чергове подорожчання азотних добрив у світі. Зокрема, такий потужний гравець, як Китай, нещодавно вийшов з ринку, піднявши експортне мито на продукцію хімічної галузі.

З іншого боку, на ринку азотних добрив з'явився новий великий покупець - Індія. В цій країні вже почали проводити тендери на імпорт добрив. Україна як провідний гравець ринку не може не отримати з цього дивідендів.

"Рентабельність українських виробників найближчим часом не стане від'ємною. Фактично, українська хімія довгий час трималася на експорті. У нас споживання добрив було дуже низьким, майже як в Африці. На даний момент ми займаємо провідні позиції серед світових експортерів карбаміду та аміаку. Кон'юнктурна ситуація така склалася на ринку, що будь-який виробник у світі має дуже хороші доходи", - говорить голова Департаменту з питань агропромислового комплексу та хімічної промисловості центру "Держзовнішінформ" Дмитро Гордейчук.

За його словами, значно вдарити по українських виробниках може лише подорожчання газу для України до 400 доларів. Якщо це станеться, а світові ціни на продукцію хімічної галузі не піднімуться відповідно, Україна буде змушена взагалі припинити експорт аміаку та скоротити експорт карбаміду, і більшу частку завойовуватиме на внутрішньому ринку.

Якщо ж світові ціни зростатимуть за темпами останніх років, то навіть за умов значного подорожчання газу Україна зможе залишити за собою позиції провідного експортера, а хімпідприємства залишаться рентабельними, хоча і з дещо меншими прибутками. Головне для цього - зберегти якість продукції і не втратити довіри трейдерів.