Дніпроенерго: далеко не останній шанс Ахметова

Ахметівська компанія ДПЕК, яка досі контролює менеджмент "Дніпроенерго",  навіть після рішення Верховного суду про визнання додаткової емісії акцій енергокомпанії, в результаті якої частка ДПЕку буцімто збільшилася з 24% до 44%, незаконною,  не бажає поступатися.

Напередодні вирішальних зборів Економічна правда вирішила показати ретроспективу цього конфлікту й дослідити його головні чинники.

Найважливішим рішенням цієї заплутаної справи стала квітнева ухвала Верховного Суду України, яка анулювала передачу 26% акцій "Дніпроенерго" Донбаській паливно-енергетичній компанії (ДПЕК), що входить до складу СКМ.

Аби закріпити за собою контроль над "Дніпроенерго", ДПЕКу необхідно було внести в реєстр акціонерів запис про збільшення його частки в підприємстві. До останнього часу інтересам донецького бізнесмена перешкоджала позиція реєстратора - ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз", що входить до групи "Приват".

Та нині ДПЕК здається знайшов спосіб позбутися незговірливого реєстратора. Для цього було задіяно міноритарного акціонера "Дніпроенерго", який звернувся до Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогою змінити реєстратора, аргументуючи це втратою реєстру.

Нагадаємо насамперед, що приватизація "Дніпроенерго" відбулася через схему банкрутства компанії. Це суперечить закону України про введення мораторію на примусову реалізацію майна, який набрав чинності 29 листопада 2001 року. В ньому міститься заборона продажу пакетів акцій підприємств з державною часткою не менше 25% під час процесу ведення справи про банкрутство.

До речі, однією з причин прийняття закону стала боргова приватизація  частини активів "Донбасенерго" 2001 року, які згодом утворили ТОВ "Східенерго" - головний (на сьогодні) актив Донбаської паливно-енергетичної компанії. А через 7 років саме ДПЕК всупереч вищезгаданому закону, отримав контроль над 26% "Дніпроенерго", що призведить до підпорядкування їй найбільшої генеруючої компанії України.

Хронологія додаткової емісії: - як ділили Дніпроенерго

Процедура банкрутства  "Дніпроенерго" бере початок ще з рішення Запорізького господарського суду 2001 року. Підстава - позов кредиторів на суму у 3,3 млрд. грн. Цей борг сформувався в 90-х роках, які пройшли під знаком тотальних неплатежів за спожиту електроенергію.

Першого вересня 2003 року Господарський суд Запорізької області затвердив реєстр кредиторів "Дніпроенерго", до якого ввійшли 65 компаній і організацій, загальна сума претензій яких становила 1 390 млн. грн.

У листопаді 2003 року ухвалою Господарського суду Запорізької області було відкрито процедуру санації "Дніпроенерго" і призначено управляючого санацією боржника, якому, відповідно до чинного законодавства, було передано повноваження органів управління "Дніпроенерго". Після цього плани санації змінювалися декілька разів.

Спочатку фігурувала схема поділу компанії на декілька юридичних осіб на базі кожної ТЕС. Власне, в цьому випадку доля "Дніпроенерго" була б калькою схеми "Донбасенерго": найбільш ласі шматки дісталися б зацікавленим особам за процедурою розпродажу.

У жовтні 2004 року Вищий господарський суд скасував цей план. А наприкінці 2005 року комітет кредиторів запропонував новий план санації, згідно з яким вона мала проводитися із залученням інвестора, який взамін отримував акції підприємства.

Цей план і був реалізований: 26 січня 2007 року комітет кредиторів затвердив за результатами конкурсу інвесторів ВАТ "Павлоградвугілля" і ВАТ "Шахта "Комсомолець Донбасу". Обидва інвестори входять до "Донбаської паливно-енергетичної компанії" і, відповідно, до фінансово-промислової групи Рината Ахметова.

30 червня 2007 року суд затвердив кінцевий варіант плану санації за участі вищезгаданих інвесторів. 27 серпня того ж року він отримав підтримку Загальних зборів акціонерів. Була проведена додаткова емісія акцій, частина з яких передана ЗАТ "Інвестиційне товариство", створеному інвесторами "Павлоградвугілля" й шахти "Комсомолець Донбасу".

"Інвестиційне товариство" зобов'язалось погасити борги "Дніпроенерго", які на той момент складали 957 млн. грн., та інвестувати не менше 1 млрд. у модернізацію компанії.

Державний пакет акцій було зменшено з 76% до 50%+1 акція. ДПЕК отримав спочатку 40%, а пізніше збільшив пакет до 44%, викупивши акції дрібних акціонерів генкомпанії. Слід зазначити, що "Інвестиційне товариство" викупило більшість боргів "Дніпроенерго" ще до проведення Загальних зборів акціонерів, тобто до ухвалення рішення про проведення додаткової емісії на свою користь.

За підсумками емісії Ринат Ахметов отримав фактичний контроль над компанією, завдяки призначенню повністю лояльної Наглядової Ради. У цьому найвищому органі управління "Дніпроенерго" з 7 осіб шестеро були прямо чи опосередковано пов'язані з ДПЕК або самим Ахметовим. Держава, яка навіть після додаткової емісії зберігла понад 50% акцій, була представлена лише однією особою.

Перша спроба приватизації Дніпроенерго:  Пінчук й Ахметов

Ініціатором й першим претендентом на приватизацію "Дніпроенерго" (з 2003 року) небезпідставно вважають зятя колишнього Президента Віктора Пінчука, який діяв чи то в партнерстві, чи то під прикриттям російського "Альфа Банку", одного із міноритарних акціонерів "Дніпроенерго".

Структури Ахметова офіційно підключилися до процесу лише напередодні додаткової емісії акцій генеруючої компанії восени 2006 року. Втім, цілком можливо, що Ринат Ахметов діяв у тандемі з Віктором Пінчуком як мінімум з початку 2004 року, а підґрунтям для їх взаємодії був розподіл "Дніпроенерго" на окремі ТЕС.

Подібна співпраця Ахметова й Пінчука виглядає цілком логічно на тлі спільної, хоч і невдалої, спроби приватизації "Криворіжсталі", яка була скасована урядом Тимошенко у 2005 році. 2004-го року один з партнерів уособлював контроль над виконавчою владою, інший володів надпотужним на той час лобістським ресурсом - родинними зв'язками з Кучмою. Обидва підтримували "єдиного кандидата". І обом сплутала карти Помаранчева революція, після якої Віктор Пінчук розпрощався зі статусом активного гравця політекономічної арени. Ахметову довелося продовжувати справу самотужки. На початку 2007 року з гри виходить також і "Альфа банк", який продає свої 10% "Дніпроенерго" ДПЕКу.

Новітня історія: просто банкрутство

Повернення Віктора Януковича до виконавчої влади зіграло ключову роль у подальших подіях навколо енергетичного підприємства. Для Ахметова цей факт забезпечив як юридичну підтримку (урядові постанови) операції з роздержавлення "Дніпроенерго", так і "правильну" позицію кредиторів компанії з числа держустанов. Адже в обох органах домінували представники урядових структур.

6 червня КМУ прийняв постанову, що дозволяла представнику держави на Загальних Зборах акціонерів за одним розпорядженням уряду голосувати з питання проведення додаткової емісії.

Через місяць представнику держави було надано розпорядження уряду голосувати за додаткову емісію акцій "Дніпроенерго" на суму у 51,85 млн. грн., яка була необхідною для реалізації плану санації за участі ДПЕК. Серед допоміжних документів Кабміну слід також згадати Постанову від 26 квітня 2007 року, яка дозволяля найбільшому кредитору компанії - Держрезерву - продавати борги своїх кредиторів.

Проте для безпроблемного завершення процесу Ахметову забракувало часу. Відбувається зміна уряду. Втім, Тимошенко, яка красномовно обіцяла повернути "вкрадене" "Дніпроенерго", далі заяв не пішла.

Перші місяці зусилля голови уряду поглинула газова війна з "Росукренерго" і "Газпромом". Потім взяла верхи політична кон'юнктура: чвари з Президентом і розробка проекту Конституції в партнерстві з "Партією Регіонів". Як наслідок, питання про відміну постанов Януковича з "Дніпроенерго" урядом досі не розглядалося.

Тому головний фронт протидії був організований давнім бізнесовим конкурентом Рината Ахметова Ігорем Коломойським. Його підприємства також були присутні в реєстрі кредиторів "Дніпроенерго".

При чому суми боргу фігурували немалі. Наприклад, "Запорізькому заводу феросплавів" енергокомпанія заборгувало близько 100 млн. грн. (за рішенням ВГСУ ці боргові претензії були відхилені). Очевидно, Ігор Коломойський сам був не проти взяти участь у приватизації об'єкту, проте був залишений за бортом більш вправним конкурентом.

Втім, він не опустив руки і продовжив боротьбу за принципом "так не діставайся ж ти нікому", тобто повернися до рук держави. І в цьому йому допомагають далекі від ідеалу, з юридичної точки зору, умови додаткової емісії. Юристи "Привату", окрім мораторію на боргову приватизацію держкомпаній, апелювали до "Закону про господарські товариства", яким заборонено випускати акції для погашення боргів, а також до низки інших законів.

Судове оскарження купівлі "Дніпроенерго" групою "Приват" тривало майже півроку. Нарешті 8 квітня 2008 року Верховний Суд за позовом компанії "Бізнес-інвест", що входить до дніпропетровської групи, скасував збільшення статутного фонду "Дніпроенерго". Та на фактичний стан речей це рішення ніяк не вплинуло. ДПЕК продовжує контролювати правління генеруючої компанії.

На другий фронт боротьби за "Дніпроенерго" кинуто "приватівського" реєстратора "Дніпроенерго" - ВАТ "Фінансова компанія Укрнафтогаз", що понад півроку відмовляється вносити зміни до реєстру акціонерів.

Внаслідок цього ДПЕК не може внести отримані в результаті додаткової емісії акції "Дніпроенерго" до реєстру, тобто юридично закріпитися у статусі власника 44% акцій компанії.

Та, здається, СКМ знайшов спосіб вийти із ситуації. Про  це свідчить поява скарги міноритарного акціонера ВАТ "Дніпроенерго" Дениса Діденка до ДКЦПФР, яка потрапила у засоби масової інформації минулого тижня.

Головним моментом скарги Дениса Діденко є його прохання визнати факт втрати реєстру "Дніпроенерго", для перевірки якого ДКЦПФР має створити відповідну комісію. Саме це дозволяє запустити механізм призначення тимчасового реєстратора керівними органами "Дніпроенерго", які на даний момент контролюються ДПЕКом. Головним моментом цієї конструкції є зговірливість ДКЦПФР, яка має забезпечити „правильні" висновки комісії напередодні зборів акціонерів 18 червня.

Є серйозні підстави підозрювати, що комісія буде грати на боці донецького бізнесмена. Про це свідчить не лише невдала березнева спроба анулювати ліцензію "Укрнафтогазу", й в намаганні зірвати збори акціонерів "Дніпроенерго" наприкінці березня.

Нагадаємо, що вищий керівник ДКЦПФР Анатолій Балюк отримав це крісло ще за уряду Януковича. Тож у діях держкомісії досі логічно прослідковувалася "тиха підтримка" ДПЕКу.

А значить,стверджувати, що червневі збори стануть останніми в цьому конфлікті, не дозволяє принаймні два чинника.

По-перше, збори проходитимуть у будівлі "Дніпроенерго", підконтрольній нинішньому менеджменту компанії з ДПЕКу.

По-друге, "фол останньої надії" у вигляді загубленого реєстру акціонерів енергокомпанії, в якому зафіксована частка НАК "ЕКУ" у 76% за умови підтримки ДКЦПФР, може призвести до появи тимчасового реєстру з відповідною долею ДПЕКу у 44%, що всупереч рішенню Верховного Суду дасть можливість заблокувати збори шляхом зриву кворуму.

Водночас, зіграти на боці комерційної структури у корпоративному конфлікті проти держави чиновники ДКЦПФР можуть просто не наважитися.

Довідка Економічної правди:

ВАТ "Дніпроенерго" - найбільша теплова енергогенеруюча компанія України. До її складу входять Запорізька ТЕС (встановлена потужність - 3600 МВт), Криворізька ТЕС (2820 МВт) та Придніпровська ТЕС (1740 МВт). Загальна проектна потужність трьох ТЕС "Дніпроенерго" становить 8,18 млн. кВт/год.

Контрольний пакет акцій ВАТ "Дніпроенерго" в розмірі 76,04% до 27 серпня 2007 р. належав державі й був переданий у статутний фонд НАК "Енергетична компанія України". 22,84% акцій статутного фонду реалізовано у 1996-1997 роках шляхом пільгового продажу. Статутний фонд "Дніпроенерго" до додаткової емісії складав 98 099,95 тис. грн., номінал акції - 25 грн.

Розташування генеруючих потужностей "Дніпроенерго" в індустріально-розвиненому регіоні України робить компанію чи не найпривабливішим активом енергетики України.