Держава не може захистити стратегічну компанію від шахраїв?

Офіційно йдеться про справу за позовом ТОВ "ВВД", що належить молдавському бізнесменові В'ячеславу Платону, проти Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом". Цікава обставина: скарга подана особою, яка не мала права її подавати. Замість того, щоб повернути скаргу, суд прийняв її до розгляду.

Як розповіли ЕП у НАЕК "Енергоатом", історія конфлікту почалася 1998 року, коли до тодішнього директора Південно-Української АЕС Корчагіна заявилися кілька громадян Молдови, які запропонували закупити для потреб станції кілька роторів до парового турбогенератора.

Як тепер кажуть, за наполяганням молдавської сторони комерційна пропозиція була негайно прийнята і реалізована: уклали договори, а як комісіонера залучили ТОВ "ВВД", котре купило обладнання для Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" (до складу якої входить ПУАЕС) в ірландської компанії GENTWIN SYSTEMS. Оборудка оцінювалася у 18 млн доларів - на той час!

Проте у результаті перевірки виявилося, що куплені ротори не придатні до використання. До того ж, агрегати мали низку таких технологічних особливостей, які робили їхнє застосування неможливим не лише на Південно-Українській станції, але й на будь-якій діючій АЕС України взагалі.

Коли детальніше переглянули технічну документацію, порівняли серійні номери агрегатів та перевірили достовірність технічної документації - виявилося, що ротори були з недобудованої Кримської АЕС (м. Щолкіно). Річ у тім, що вони були виготовлені спеціально для використання в умовах місцевого клімату - для охолодження солоною морською водою. На інших українських АЕС, які охолоджуються прісною водою, використовуються ротори з титановими лопатками довжиною 1200 мм, а "молдовські" були зі сталевими лопатками довжиною 1000 мм, пояснюють фахівці.

Після зупинки будівництва Кримської АЕС Рада міністрів УСРС спеціальним розпорядженням постановила демонтувати обладнання та конструкції, які не можуть бути використані на інших аналогічних об'єктах, та реалізувати їх комерційним структурам за ціною металобрухту - "на вагу".

До цієї ж категорії потрапили і ротори. Після демонтажу у 1990 році вони пролежали під відкритим небом до 1996 року. А потім комерсанти купили їх за безцінь. Саме цей металобрухт у 1999 році ТОВ "ВВД" продало Енергоатому за 18 млн доларів як нове обладнання!

У 2001 році компанія "ВВД" через Господарський суд Києва намагалася стягнути з держкомпанії заборгованість у розмірі 60 млн гривень за свій товар.

Вищі судові інстанції, де Енергоатом намагалася оскаржити рішення суду першої інстанції, на касації та апеляції компанії не відреагували, хоча на той час за фактом продажу цих роторів було відкрито карну справу.

Втім, все це - ще передісторія. Вона закінчується на тому, що, подаючи позов до суду в 2001 році, "ВВД" обґрунтувало свої вимоги тим, що атомна компанія начебто не забезпечила комерсантів грошовими коштами для розрахунку з продавцем роторів - ірландської компанією GENTWIN SYSTEMS. Особливо акцентувалося на тому, що ірландці виставляють серйозні претензії до "ВВД" та погрожують штрафними санкціями.

Однак незабаром виявилося, що GENTWIN SYSTEMS була ліквідована за несплату податків ще у 2000 році - задовго до початку судових процесів.

Немає кредитора - немає проблеми.

Універсальна норма матеріального права будь-якої країни говорить про те, що у разі ліквідації юридичної особи припиняються всі її правовідносини (окрім випадків наявності правонаступника). Оскільки GENTWIN SYSTEMS була ліквідована і не мала правонаступників, то і зобов'язання ТОВ "ВВД" перед цією компанією припинялися.

Відтак припинялися зобов'язання державного підприємства перед молдаванами щодо забезпечення їх коштами для розрахунку з GENTWIN SYSTEMS. Це - якщо не згадувати, звідки взагалі взялися ті "ірландські ротори"...

Але ця інформація стала відомою Енергоатому лише у квітні 2007 року. Компанія відразу звернулася у Господарський суд Києва з проханням скасувати стягнення 60 млн гривень на користь "ВВД" у зв'язку з виявленням нових обставин.

Розгляд звернення наштовхнувся на спротив молдавської компанії. Втім, після тривалих перипетій наприкінці січня 2008 року суд задовольнив заяву держкомпанії.

Додамо, що ідеолог і натхненник оборудки - громадянин РФ та Молдови Платон В'ячеслав Миколайович (народився у м. Кеушань, Молдова), якому у 2007 році СБУ на певний час заборонила в'їзд на територію України, нині прекрасно почувається в українській столиці. Подейкують, що його бентлі часто можна побачити біля комітетів Верховної Ради.

Інтереси "ВВД" у судових інстанціях України представляє юридична фірма "Пузанов, Прокопенко, Чуйко і партнери". Зараз фірма займається вирішенням проблем "ВВД" у Київському апеляційному господарському суді - компанія подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Києва, винесеного за результатами розгляду заяви Енергоатому про перегляд справи щодо виплати 60 млн гривень (№2/704) через виявлені нові обставини.

Апеляційну скаргу підписала представниця ТОВ "ВВД" Воробйова І. В., яка є юристом фірми "Пузанов, Прокопенко, Чуйко і партнери". Скарга подана в установлені законодавством строки. Щоб не бути голослівними, представляємо першу та останню сторінки апеляційної скарги.

Як видно на документі, він підписаний на основі довіреності, оригінал якої, якщо вірити самій Воробйовій, у матеріалах справи.

ЕП вдалося ознайомитися з матеріалами справи і з'ясувати таке. У цих матеріалах справді є оригінал довіреності. Але вона діяла лише до 18 січня 2008 року. Саме до того часу вона мала право діяти від імені ТОВ "ВВД".

Відповідно до п.1. ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається Господарським судом, якщо документ підписаний особою, яка не має права його підписувати, або особою, посада якої не вказана.

Таким чином, дотримуючись букви закону, апеляційна інстанція повинна повернути вказану апеляційну скаргу.

Як бачимо, на чинність довіреності судді не зважили. Фактично, держава протягом 7 років самоусунулася від вирішення проблем державного підприємства. Саме з цієї причини не без участі суддів реалізовуються схеми вимивання державних коштів.