Кінець долара. Початок гривні?

Із перших років незалежності українці були привчені тримати заощадження в американських доларах. Спочатку незахищеність папірців-купонів, що знецінювалися шаленими темпами, далі недовіра до нової гривні, а потім традиційна політико-економічна нестабільність та непередбачувана, але висока інфляція робили свою справу, підтримуючи прихильність до долара. 

Переважання долара як засобу збереження та рівень його проникнення у грошових відносинах українців незначно змінились із появою євро. До нової валюти українці придивлялися досить довго. Авторитет долара, перевірений роками і підкріплений, здавалося би, непохитною міццю Сполучених Штатів, довго не давав сумніватися у надійності цієї грошової одиниці. Для багатьох Америка та долар і нині здаються непохитними.  

Проте кількість носіїв такої впевненості поступово меншає. Минулого року на тлі значної зміни у співвідношенні євро/долар не на користь останнього, рясних повідомлень про кризу світових фінансів, заснованих на доларі та чергових заяв фінансових гуру на кшталт Джорджа Сороса про кінець ери "бакса" - тривога за власні валютні збереження закрадається до свідомості і найзавзятіших консерваторів.  

Долар "ховали" неодноразово. Так само далеко не вперше пророкують безповоротний крах США. Особливо в цьому відзначаються так звані алармісти - економісти-аналітики, які в кожній ледь серйозній проблемі світових фінансів схильні вбачати передвісника останніх днів. 

Так, німецький економіст, автор книги "Неминучий крах долара" Пауль Фріц бачить економіку США у форматі "клітки, що звужується": "Якщо американська економіка одного дня звалиться під тягарем її астрономічного боргу, увесь світ буде втягнутий у катастрофу".  

Загальновідомо, що США - найбільший боржник у світі: станом на 2006 рік американський державний борг становив 8,3 трлн доларів, або 64,8% ВВП. Тобто на кожного американця припадало близько 25 тисяч доларів цього боргу.

"Такий борг неможливо навіть теоретично покрити, ґрунтуючись лише на виробництві конкретних товарів. Сполучені Штати є в'язнями спіралеподібного збільшення боргів і боргових відсотків", - вважає німецький дослідник.  

"Ті, які продовжують іще вірити в міф "невичерпної життєвості" Штатів, абсолютно не розуміють реального функціонування механізмів, на котрих ґрунтується світова економіка останні два або три десятиліття. Якщо приплив капіталу в Сполучені Штати сповільниться, якщо, приміром, Японія, Китай або нафтові еміри припинять інвестувати свої долари за Атлантику, Америка миттєво перестане бути великою державою. Навіть гірше, вона ризикує затягти у вихор кризи багато інших країн і народів", - переконаний Фріц. 

Російський економіст Хазін (чомусь у Росії хоронити Америку люблять особливо багато дослідників) відзначив, що "в США завжди був дуже високий рівень споживання - як "демонстрація" соціалізму. Сьогодні цей рівень виявляється у різниці в частці загального виробництва США (за даними Хазіна - близько 20% світового ВВП) і споживання (за інформацією того ж джерела - близько 40% світового ВВП).  

Як забезпечується ця різниця? За рахунок емісії долара. А ця емісія, природно, викликає інфляцію долара на світових ринках, що ми й бачимо останні роки. Але чому такої інфляції не було раніше? А тому, що до середини 90-х років минулого століття постійно розширювалася доларова зона у світовій економіці, що й дозволяло безінфляційно нарощувати обсяг американської валюти. А останні 10 років розширюватися стало нікуди - і почалися проблеми", - робить висновок економіст. 

Хазін вважає, що "США не в змозі одночасно відповідати за всю світову фінансову систему і боротися із власною економічною кризою. У цій ситуації адміністрація США постає перед дилемою: або підтримувати долар як єдину міру вартості й розрахункову одиницю всієї планети й тим самим нищити американську економіку, або, наплювавши на світову фінансову систему, рятувати Сполучені Штати. Демократи й у часи Клінтона, і тепер схильні до першого варіанта, а республіканці - до другого". Тож виходить, що подальший розвиток подій залежить... від результату прийдешніх виборів президента в США. 

Доларів надруковано чимало. Cтаном на кінець 2006 року у світі існувало банкнот і монет на загальну суму понад 970 млрд дол., із яких 790 млрд перебували у вільному обігу. Тобто на кожного жителя планети приблизно припадає 154 доларів готівкою.  Обсяг інших доларових активів є значно більшим. Що станеться з їхньою вартістю, якщо, наприклад, Китай вирішить перевести хоча б третину свого півторатрильйонного резерву з долара в євро чи інший актив - можна здогадатись. 

Звісно, ні Китай, ні арабські країни-постачальники нафти не будуть робити різких дестабілізуючих валютних рухів. Але поступовий пошук альтернативи долару проводиться багатьма завбачливими власниками доларової маси.  

Наприклад, за даними Міжнародного валютного фонду, доларова частка світових валютних запасів із кінця червня до вересня 2007 року знизилася з 65% до 63,8%. За той же період частка євро збільшилася з 25,5 до 26,4%. Ці дані свідчать, що центральні банки диверсифікували свої валютні запаси, позбуваючись доларів. Обсяги доларових резервів країн ОПЕК, які забезпечують до 40% світового видобутку нафти, зменшилися за минулий рік зі 67% до 65%. Відбувається поступова втеча від долара. 

В резервах НБУ частка золота становить трохи понад 2% (за даними МВФ на 31 грудня 2007 року). Решту запасів деноміновано в іноземних валютах безпосередньо чи в окремих валютних цінностях. Частку різних валют у загальних резервах Нацбанк не розкриває. Але переважання в них американських доларів є очевидним із огляду на історію операцій НБУ на міжбанківському валютному ринку. Валютні інтервенції донедавна були найефективнішим інструментом грошово-кредитної політики НБУ. Минулого року серед цих інтервенцій значно переважало викуповування надлишкових "зелених", що, з одного боку, примушувало емітувати додаткові гривні, а з іншого - збільшувати в резервах частку знецінюваного елемента. 

Попри значне падіння долара щодо інших провідних світових валют, курс долар/гривня залишався незмінним. І це, хоч і створювало ілюзію стабільності, але вводило в оману. Реальна вартість як резервів НБУ, так і доларових збережень громадян зменшувалася разом зі знеціненням зелених папірців. 

Хтось може зауважити, що цього року долар може відновити свою вартість. Цей тимчасовий ефект відновлення стосовно євро пояснюється сповільненням темпів економічного росту країн єврозони.  

Після переважних прогнозів щодо подальшого росту євро до долара, початок росту останнього багатьох спантеличив. Найпопулярнішим виявилось пояснення: якщо відбувається спад і в США, і в Європі, то долар, зазвичай, зростає. 

Ще одне пояснення дає довготривале спостереження за залежністю курсу євро/долар та ціни на нафту. Що дорожча нафта, то більше це співвідношення. Динаміка цін та курсів минулого року підтверджує такий висновок. Попри те, що нафта ставить нові цінові рекорди (наприкінці минулого тижня два дні поспіль ціна втримувалася понад 100 дол. за барель), через очікування подальшого економічного спаду по обидва боки Атлантики ціна "чорного золота" далі повинна зменшуватись. А це мало би підтримати долар. 

Як би там не було, а зіставлення різних фактів свідчить, що в середньо- і довготривалій перспективі (без кардинальних змін у світовій фінансовій системі, і особливо - в США) долар і далі втрачатиме свою вагу. Усвідомлення цього й відповідні дії кожного, хто цінує власні заощадження, дозволять бодай частково зменшити персональні втрати. 

Національний банк України почав уживати досить жорстких заходів для зменшення доларизації економіки. Зменшення гривневої ліквідності, що спостерігається останніми днями на фінансовому ринку, сприятиме цьому процесу. Нові вимоги резервування зробили кредитування у валюті для банків проблематичнішим. Усе частіше чути заяви про ревальвацію гривні. 

Глобальна тенденція та спрямованість дій НБУ створюють умови, коли тримати власні накопичення в доларах небезпечно. А от позичати долари якраз зараз є вигідною справою, адже віддавати потрібно буде, скоріш за все, ще більш знецінені "зелені". Та і купити їх за міцнішу гривню можна буде більше. Але Нацбанк цього разу все передбачив: отримати кредит у американській валюті буде не так і просто. 

Якщо прогнози експертів щодо деякого відновлення позицій долара стосовно євро у 2008-му справдяться, то цей рік дає шанс диверсифікувати свої збереження як державі, так і кожному окремому громадянинові. Але у що вкладатись?  

Із євро ситуація непевна, ієни та юані для нас є поки занадто екзотичними, дорогоцінні метали дорогі як ніколи, вкладення в інвестиційні фонди за поточної ситуації є занадто ризикованими, а нерухомість давно балансує на завищеному максимумі ціни.  

НБУ активно створює умови для посилення вітчизняної грошової одиниці. Центробанки інших країн із економіками, що розвиваються, вживають схожих заходів у себе. В Україні ринкова ситуація підштовхує до вибору саме вітчизняної грошової одиниці - як тепер виходить, досить надійного засобу збереження. Тож, можливо, в Україні нарешті настає час гривні?