Юлія Тимошенко vs RosUkrEnergo. Остання битва

Юлія Тимошенко потрапила в пастку, до якої виявилася неготовою. Її соратники чекали багатьох труднощів із виконанням своїх передвиборчих обіцянок - поверненням боргів Ощадбанку, скасуванням військового призову та реприватизацією Дніпроенерго тощо.

Перешкоди на шляху до усунення посередників із газового ринку були далеко не на першому місці. Однак саме війна проти газових компаній, яка ще недавно обіцяла перетворитися в довготривалу бюрократичну тяганину, може стати ахіллесовою п'ятою прем'єра.

Після останньої каденції Юлії Тимошенко на газовому ринку України, крім головного посередника, з'явилась ще одна компанія, народжена тими ж, що раніше допомагали укріпленню RosUkrEnergo.

Це - спільне підприємство "Укргазенерго", статутний капітал якого порівну розділений між НАК "Нафтогаз України" і RosUkrEnergo. Саме це підприємство й стало центром газового конфлікту, що розгорівся наприкінці минулого тижня.

Уряд Юлії Тимошенко призначив Укргазенерго першою жертвою в схемі постачання газу в Україну. Є дві причини, чому саме ця компанія викликає відверте обурення у прем'єра.

По-перше, головною місією Укргазенерго є встановлення контролю над внутрішнім ринком України з боку RosUkrEnergo, усунення якого є одним із передвиборчих лозунгів Юлії Тимошенко.

По-друге, побічним наслідком появи Укргазенерго стало порушення спадкоємності у грошових потоках НАКу. Справа в тому, що раніше контроль над коштами, що поступають від державного монополіста, був у руках уряду. І кожна нова влада перенаправляла ці ресурси у потрібному їй напрямку.

Тепер, незалежно від того, хто при владі, половина прибутків від продажу газу кінцевим промисловим споживачам осідає на рахунках приватної з українського боку компанії RosUkrEnergo.

З першого ж дня роботи уряд оголосив Укргазенерго бойкот. НАК "Нафтогаз України" діяв так, ніби такої компанії взагалі не існує, неофіційно заборонивши вести з нею будь-які переговори і підписувати будь-які документи.

На початку січня ситуація дійшла до абсурду - державні компанії почали повертати Укргазенерго гроші за надані послуги. Наприклад, Укртрансгаз, за даними Української правди, повернув 380 млн гривень, що були нараховані за транспортування газу. При цьому компанія взагалі відмовилась пролонгувати договори на транзит газу по своїй мережі.

Фактично, Укргазенерго викреслили зі схеми поставок газу, паралельно почавши тотальні перевірки її стосунків із НАК "Нафтогаз України".

Наприкінці січня на стіл Юлії Тимошенко поклали довідку Контрольного-ревізійного управління, в якій ішлося про суттєві порушення у стосунках цих двох компаній.

Зокрема, через несвоєчасне оформлення надходжень газу від Укргазенерго, державі завдали збитків на суму понад 412 млн гривень. Говорячи простою мовою, газ, який НАК спожив у червні-липні, коли він коштував 599,7 грн, був оформлений лише у жовтні 2007 року за новою ціною в 849,6 гривень.

Утім, захопившись війною, соратники Юлії Тимошенко крок за кроком наближалися до такої ж пастки. Весь листопад і половину грудня 2007 року "Нафтогаз України" під керівництвом уряду Віктора Януковича споживав газ, не маючи протоколів на його відбирання, не цікавлячись, кому він належить і яка в нього ціна. З 16 грудня відбір газу продовжив уряд Юлії Тимошенко.

З новорічними дзвонами шляхи до відступу були відрізані остаточно. Логіка опонентів НАК "Нафтогаз України" мала такий вигляд: якщо газ, який використовував НАК у листопаді-грудні, був російським, то він коштує 314 доларів, якщо ж він належав Укргазенерго, то його викрали, бо відповідних актів передачі палива не було.

Керівники Укргазенерго натякали: газ, відібраний у листопаді-грудні, може бути оформлений лише за новими цінами і коштуватиме не 142 долари, а 185 за тисячу кубометрів.

У відповідь керівництво НАКу почало погрожувати, що купуватиме газ напряму з RosUkrEnergo. Але погрози виявились пустими: керівництво RosUkrEnergo дало зрозуміти, що весь свій газ вона згодна продавати лише Укргазенерго.

Уряд вирішив піти ва-банк і почав по-справжньому велику гру.

Спершу компанію вивели за юридичні рамки.

28 січня голова НАК "Нафтогаз України" Олег Дубина звернувся до Кабінету Міністрів із проханням припинити дію розпорядження уряду Юрія Єханурова про створення закритого акціонерного товариства "Укргазенерго".

За інформацією "Української правди", уряд задовольнив прохання пана Дубини, розпорядження було ухвалено, однак не опубліковано. Тимошенко пояснила, що взяла тайм-аут, аби порадитися з президентом Ющенком.

Цим документом уряд наступив на один із найболючіших мозолів Газпрому: російський монополіст уже багато років відверто констатує, що однією з його стратегічних цілей є вихід на внутрішні ринки країн-споживачів газу. Укргазенерго є ланкою досягнення цієї мети.

Не звертаючи на це увагу, НАК разом із урядом діяв лише в наступальному режимі.

31 січня, через три доби після ухвалення рішення про ліквідацію Укргазенерго, перший заступник голови НАКу Ігор Діденко написав своєму колезі у Газпромі, Валерію Голубєву, офіційного листа.

У цьому листі він:

по-перше, все ж таки визнав борги НАКу перед Укргазенерго та визначив їхній обсяг;

по-друге, пообіцяв погасити їх протягом 6-8 тижнів за рахунок залучених коштів Deutshche Bank AG, перерахувавши їх напряму Газпрому;

і найголовніше, направив на розгляд Газпрому проект контракту купівлі-продажу природного газу на 2008 рік.

В останньому реченні пан Діденко окремо підкреслює: "Звертаємо вашу увагу, що умовами цього контракту передбачено купівлю газу лише туркменського, узбецького, казахстанського походження".

Це, мабуть, мало би натякнути росіянам, що  Укргазенерго вже майже ліквідовано, і тепер черга за RosUkrEnergo. Але в той же час це означало, що Україна не має наміру купувати дорогий російський газ за 314 доларів, а погодиться лише на середньоазійський за 179,5 долара.

Заступник правління Газпрому Валерій Голубєв відповів на лист Діденка 8 лютого. Він підкреслив, що "розгляд зазначеного механізму" можливий "лише за фактичної наявності в НАК "Нафтогаз України" необхідних коштів на погашення заборгованості".

"Щодо запропонованого Вами проекту контракту купівлі-продажу природного газу на 2008 рік між НАК "Нафтогаз України" та РосУкрЕнерго АГ, інформуємо Вас про те, що в РосУкрЕнерго АГ є контракт купівлі-продажу природного газу із ЗАТ "Укргазенерго", що діє і яким передбачається постачання всього обсягу призначеного для України природного газу.

Запропонована Вами зміна контрактних відносин із постачання природного газу до України суперечить домовленостям, закріпленим в Угоді про врегулювання відносин у газовій сфері від 04.01.2006 р. між ВАТ "Газпром", НАК "Нафтогаз України" і РосУкрЕнерго АГ.

Окрім того, слід зазначити, що ВАТ "Газпром" належить істотна частка участі в РосУкрЕнерго АГ, а ЗАТ "Укргазенерго", у статутному капіталі якого РосУкрЕнерго АГ належить 50% акцій, здійснює постачання природного газу безпосередньо кінцевим споживачам природного газу України", - йдеться в листі Голубєва. Але про цей лист стало відомо лише 8 лютого.

Щоб остаточно продемонструвати свої наміри, 5 лютого Ігор Діденко направляє лист до Державної митної служби України з вимогою припинити розмитнення газу Укргазенерго, як тільки ця компанія використає свою квоту на постачання газу у розмірі 5,04 млрд куб. м.

За деякою інформацією, голова Держмита Валерій Хорошковський відмовився від виконання цього доручення, вимагаючи прямої вказівки Юлії Тимошенко. Чи спрямувала прем'єр такого листа власноруч, невідомо. Починаючи з 5 лютого, події розвивались вже незалежно від неї.

Заява Газпрому в четвер увечері про загрозу припинення постачання газу стала несподіванкою. Фактично, російський монополіст офіційно виступив захисником своїх молодших партнерів у особі співвласника RosUkrEnergo Дмитра Фірташа і голови правління Укргазенерго Ігоря Вороніна.

Втім, це вкладається в певну стратегію захисту Газпромом своїх бізнес-інтересів на ринку України і має певну логіку з огляду на специфіку розподілу газу в мережі.

Справа в тому, що фізично не можливо визначити, газ якого походження зберігається в газосховищі й кому він належить. І всі заяви Газпрому про неоформлений відбір російського газу базуються на тому, що будь-який рух палива по трубі з газосховища можна ідентифікувати лише якщо він документально оформлений. Якщо ж цього не було зроблено, то газ можна називати чиїм завгодно.

Але в подіях кінця минулого тижня є деякі обставини, збіг яких тяжко піддається поясненню.

У розпорядженні "Української правди" опинився лист, датований 6 лютого 2008 року, від президента Віктора Ющенка на ім'я генерального прокурора Олександра Медведька, такого змісту:

"Зважаючи на важливість порушених у зверненні голови правління ЗАТ "Укргазенерго" Ігоря Вороніна щодо ситуації у нафтогазовому секторі, прошу невідкладно організувати перевірку викладених фактів, у разі необхідності застосувати всі передбачені законодавством заходи реагування та про результати повідомити мене особисто до 11 лютого 2008 року". 

Впадає в око, що дати на листі Віктора Ющенка дивним чином збіглися із термінами заяви Газпрому. Президент звернувся до генпрокурора за добу до заяви російського монополіста і вимагає відповіді в той самий день, коли Газпром погрожує зниженням тиску в газопроводі. Хоча, можливо, це просто збіг, пов'язаний із датами запланованого на 12 лютого візиту Ющенка до Москви.

Крім того, не зрозуміло, чому Ігор Воронін звернувся за захистом саме до президента, а не написав листа напряму до Генеральної прокуратури. Укргазенерго є комерційним підприємством і не має жодного стосунку до Секретаріату президента.

Але в неділю приклад із Ігоря Вороніна взяв голова правління Газпрому Олексій Міллер. Замість того, щоби звернутися до голови уряду, в сфері керівництва якого перебуває НАК "Нафтогаз України", пан Міллер написав телеграму Вікторові Ющенку.

Здається, в Москві досі живуть у 2005 році, коли всі газові питання вирішувались удвох Олексієм Івченком і Віктором Ющенком. Деякі високопосадовці з БЮТу навіть упевнені, що найближчим часом президент все ж таки прийме рішення про підпорядкування НАК "Нафтогаз України" Раді нацбезпеки. Нібито в Секретаріаті навіть уже готується відповідний указ.

Проте з кожним днем ситуація стає напруженішою. Поруч із великими грошима в гру вступають ще більші політичні амбіції прем'єра та президента.

Візит Віктора Ющенка в Москву може стати поворотним моментом у другому прем'єрстві Юлії Тимошенко. З одного боку, зрозуміло, що лідерці БЮТу не вдасться істотно змінити перебіг переговорів із росіянами після поїздки президента. Віктор Ющенко прагнутиме повернутися з остаточною формулою українсько-російських відносин у газовій сфері.

Але з іншого боку, цілком очевидно, що підпис будь-якого урядовця під будь-якою угодою з RosUkrEnergo стане фактичною капітуляцією Юлії Тимошенко.

Напевно, найбільшою невдачею Юлії Тимошенко у повторному приході до влади є не слабкість коаліції, не рівень інфляції і не стан економіки, а час. Якби газовий конфлікт розгортався посеред року, прем'єр ще б могла обіцяти прибрати посередників із нового сезону.

Три роки тому Юлія Тимошенко могла пояснювати присутність RosUkrEnergo ще й тим, що президент відібрав у неї вплив на паливно-енергетичний сектор.

Зараз Тимошенко не вдасться знайти аргументи на захист свого співробітництва із "суперметастазою" і найбільшою, за її словами, "корупційною схемою, що була створена за останні 10 років на пострадянському просторі". На цьому тлі її суто проєвропейська ініціатива побудови "Білого потоку" вже видається цинічним популізмом.

Єдине, що залишається невідомим, - чим керувалися в НАК "Нафтогаз України" і в уряді, починаючи цю війну.