Плюси та мінуси лібералізації енергоекспорту

Як писала ЕП, минулого тижня в парламенті був зареєстрований законопроект про внесення змін і доповнень до Закону "Про електроенергетику", що стосуються експорту електроенергії. Його представив до парламенту голова Комітету ВР із питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Микола Мартиненко.

Суть цього законопроекту полягає в тому, що доступ до міждержавних електричних мереж для експорту електроенергії повинен надаватися на умовах аукціону максимум на рік. Уряд затверджує порядок проведення таких аукціонів, що встановлює кваліфікаційні вимоги до учасників і критерії визначення переможців, обсяг доступу за окремими лотами, критерії вартості доступу, а також умови відмови в наданні доступу і дострокового припинення доступу у разі невиконання постачальником електроенергії умов договору або законодавства.

Ще одне основне положення законопроекту - для експорту електроенергії постачальник повинен купувати необхідний обсяг на оптовому ринку електроенергії за ціною, не нижчою за оптову ринкову.

У пояснювальній записці йдеться, що мета ухвалення закону - удосконалити порядок доступу до міждержавних електромереж для експорту електроенергії, сприяти розвитку конкурентних відносин у зовнішньоекономічній діяльності в електроенергетиці. Закон також створить умови для запобігання судовим позовам за можливого перегляду раніше укладених експортних контрактів в електроенергетиці.

Ще один прогнозований позитив - запропоноване врегулювання експорту та імпорту електроенергії може зумовити додаткові бюджетні надходження за рахунок податкових платежів у разі прогнозованого збільшення ціни експортованої електрики. Додатковий дохід енергопідприємств може сягнути близько 1 млрд грн за рік.

На сьогодні єдиним експортером електроенергії з України є Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", що поставляє електроенергію до Угорщини, Словаччини, Румунії і Молдови. Саме воно електроенергію не виробляє, купуючи її для експорту в оптовому ринку за цінами, що встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики.

Водночас зараз немає законодавчих заборон на експорт електроенергії для будь-яких учасників ринку, наприклад - генерації. Так, наприкінці 2004-го - у першій половині 2005 рр. НАЕК "Енергоатом", що експлуатує всі чотири українські АЕС, експортувала електроенергію до Росії. Для цього НКРЕ довелося лише встановити "Енергоатому" ціну закупівлі електроенергії в оптовому ринку з метою експорту. До речі, ця ціна була майже вдвічі меншою тодішньої оптової ціни і дорівнювала тарифу, за яким "Енергоатом" продавав оптовому ринку свою електроенергію. Тобто фактично атомники здійснювали адресні постачання власної електрики на експорт. Проте влітку 2005 р. НКРЕ, очолювана Валерієм Кальченком (після формування уряду Юлії Тимошенко він знову повернувся на цю посаду), майже вдвічі збільшила "Енергоатому" закупівельну ціну. Експорт став економічно безглуздим і припинився.

Проте в першій половині 2006 р. тодішнє керівництво Мінпаливенерго (міністр Іван Плачков і його перший заступник Юрій Продан) заявляло про намір демонополізувати експорт електроенергії та зробити відбір експортерів конкурсним. Навіть готувалися нормативні документи щодо конкурсного відбору експортерів. Але, судячи з усього, ці наміри були спровоковані кадровим скандалом - Плачков і Продан намагалися усунути від управління "Укрінтеренерго" його директора Олега Бугайова, ставлячи йому в провину неефективне управління держпідприємством (невиконання фінансових показників) і неефективну експортну політику - робота з підвищення експортної ціни на електроенергію нібито була недостатньою, а ціна, зафіксована в експортних контрактах, - низькою. Пан Бугайов оскаржував законність свого звільнення в судах. Врешті-решт, він публічно заявив на прес-конференції, що причини його відставки пов'язані з приватними інтересами керівництва Мінпаливенерго.

Іронія долі, сьогодні Олег Бугайов - перший заступник міністра палива і енергетики Юрія Продана.

У серпні 2006 р. уряд змінився, і розмови про конкурсний відбір експортерів якось затихли. Главою "Укрінтеренерго" став Микола Пашкевич, котрого вважають людиною Андрія Клюєва. У листопаді 2006 р. саме "Укрінтеренерго" почала експортувати українську електроенергію в Російську Федерацію.

Минулого року Україна різко - на 1,2366 млрд кВт-год (11,8%) - понизила обсяг експорту електроенергії. Всього в 2007 р. із України експортовано 9,2 млрд кВт-год. Із липня припинили постачання електроенергії до Білорусі, а з жовтня - до Росії. З жовтня також "Укрінтеренерго" припинила експортувати електроенергію до Польщі. Однією з основних причин припинення постачань стала низька ціна електрики, що експортується.

Український енергоринок влаштований таким чином, що низьку ціну для якихось одних споживачів компенсують за рахунок інших. І фактично, за низьку ціну години кіловата, що експортується, доплачують українські споживачі. З цієї точки зору припинення експорту за низькою ціною цілком виправдане.

Так, НКРЕ просто зобов'язала "Укрінтеренерго" купувати електроенергію для експорту до Польщі за ціною, не нижчою за ринкову, що зробило експорт для "Укрінтеренерго" економічно недоцільним - тодішня оптова ціна в Польщі була нижчою внутрішньоукраїнської. За даними джерел в "Укрінтеренерго", внутрішньоукраїнська - приблизно $0,05 за кВт-год, польська - близько $0,04. Сьогодні компетентні фахівці говорять, що експорт електроенергії до Польщі незабаром, імовірно, відновлять, ціна буде вищою колишньої, проте досягти внутрішньоукраїнської цього року не вдасться.

Але ж кон'юнктура на ринках - річ непостійна. А повернути загублений ринок достатньо складно. В усякому разі, складніше, ніж втратити його. Тимчасом, присутність на зарубіжних ринках - особливо країн, що входять в Євросоюз, - одними тільки грошима не вичерпується.

Непросто складалися й "електричні" взаємини з Молдовою, аж до погроз із боку екс-міністра палива і енергетики Юрія Бойка зупинити постачання електроенергії, якщо Молдова не погодиться на підвищення ціни до рівня внутрішньоукраїнської. Але це питання не вирішене і досі.

Тобто з ухваленням закону, котрий установлює, що ціна закупівлі електроенергії для експорту повинна бути не нижчою за внутрішньоукраїнську оптову, Україна не тільки не поверне собі втрачені минулого року ринки (а отже, жодного додаткового доходу у енергетичних підприємств не буде), але ще і втратить Молдову. Тимчасом, у спину  українським енергетикам дихають росіяни. Якщо Молдова відмовиться від української електроенергії, то, швидше за все, стане купувати електроенергію у Молдавської ГРЕС, контрольний пакет якої належить ЗАТ "Інтер РАО ЄЕС". А Молдова - вельми потрібний Україні коридор до Румунії й далі.

Ще один нюанс - технічний. Історично склалося, що частина Одеської області "харчується" електроенергією з молдавської енергосистеми. Тому припинення постачань електроенергії до Молдови зараз означає її знеструмлення.

Не повернути нам і білоруського ринку. Фахівці говорять, що з погляду ціни він, звичайно, для України не дуже цікавий. А ось як коридор для постачань електроенергії до Прибалтики і Польщі, що можливо вже в 2009 р., - вельми і вельми.

До того ж оптова ціна електроенергії в Україні росте...

Напевно, варто було би розібратися, наскільки об'єктивне це зростання оптової внутрішньої ціни, що виграли українські споживачі в 2007 р. від припинення "дешевого" експорту, що виграла і що програла українська економіка. І лише після цього робити пропозиції стосовно удосконалення експорту.

Нагадаємо, експортні постачання "Енергоатомом" дешевої електроенергії до Росії викликали чималий шум. Бентежив як напрям постачань - Росія, від якої ми і так надто залежимо енергетично, так і ціна - дуже низька. Але і сьогодні фахівці "Енергоатома" вважають тодішній контракт унікальним випадком, коли всі трошки заробили: і сам "Енергоатом", і росіяни, і український бюджет, оскільки "Енергоатом", одержавши додатковий прибуток, збільшив податкові платежі.

Що ж до наміру лібералізувати експорт... Конкурсний відбір експортерів відкриє зелене світло будь-яким бізнес-структурам, що мають необхідні оборотні кошти, і далеко не факт, що вони будуть українськими. Тобто експорт електроенергії стане чистий комерційним, що може абсолютно не збігатися з інтересами нашої енергетики.

Коли матеріал готувався, ЕП звернулася за коментарем до автора законопроекту, голови Комітету ВР із питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Миколи Мартиненка.

ЕП: Чи потрібно законодавчо встановлювати конкурсний відбір експортерів, адже монополія ГПВД "Укрінтеренерго" в постачаннях електроенергії на експорт - "штучна".

- Справді, чинне законодавство не передбачає обмежень на доступ до міждержавних електричних мереж для експорту електричної енергії. Отже, фактичний монополізм "Укрінтеренерго" є "штучним". Проте ця організація вже кілька разів зверталася до різних українських урядів із пропозицією визначити її генеральним експортером, тобто закріпити "штучний" монополізм урядовим рішенням.

З іншого боку, проведення аукціонів щодо доступу до потужностей міждержавних електричних мереж України передбачається не тільки для українських суб'єктів господарювання, а мабуть, навіть більшою мірою - для закордонних контрагентів, де теж прослідковується певний "штучний" монополізм, установлений під впливом суб'єктивних факторів.

Саме для запобігання закріплення монополізму, для сприяння розвитку конкурентних відносин і прозорості під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності в електроенергетиці розроблено цей законопроект. Його прийняття також створить умови для запобігання судовим позовам під час можливого перегляду раніше укладених невигідних для України експортних контрактів в електроенергетиці.

2. Чи завжди присутність на зарубіжному ринку вимірюється тільки економічною вигодою? І чи доцільно встановлювати законом, що ціна закупівлі електроенергії на експорт повинна відповідати оптовій ринковій?

- Якщо виходити з того міркування, що експорт електроенергії до Польщі, Молдові, Білорусі, Росії стає економічно безглуздим, то треба зрозуміти: для яких цілей він нам потрібний та за чий рахунок покриватимуться збитки. Особливо в умовах ринкової економіки.

У випадку з Молдовою нас обмежує транзит через цю країну електроенергії для споживачів півдня Одещини. Ми свідомо поки йдемо тут на втрати десятків мільйонів доларів США.

Річний обсяг виробництва електроенергії в Польщі (близько 150 млрд кВт-год) перевищує енергоспоживання на 11 млрд кВт-год. Польща за рік експортує майже 16 млрд кВт-год електроенергії, у т. ч. заробляючи на її реекспорті. Базова ціна електроенергії на енергоринку Польщі становить приблизно 6 євроцентів за кВт-год. Жодної причини продавати електроенергію до Польщі за демпінговими цінами, втрачаючи при цьому близько 10 млн грн на місяць, ми не бачимо.

І зовсім дивним було би продавати електроенергію до Росії по 13 коп./кВт-год, якщо її виробництво на тому природному газі, який росіяни в недалекому майбутньому можуть запропонувати нам майже по $300 за тис. куб. м, коштуватиме в кілька разів більше.

Зважаючи на це, для запобігання збиткам українських суб'єктів електроенергетики, захисту вітчизняних товаровиробників від несумлінної конкуренції за рахунок демпінгового експорту електроенергії, створення рівних ринкових умов для українських та іноземних суб'єктів господарювання, вважаю за необхідне, щоб ціна закупівлі електроенергії для подальшого експорту була не нижчою від ціни, сформованої на оптовому ринку електричної енергії України.

А якщо хтось із суб'єктів господарювання хоче з якихось причин поставити електроенергію за кордон за зниженою ціною, хай бере всі збитки на себе, а не перекладає їх на громадян України.