Перетин Пейзажної алеї та Десятинного провулку – точка, де цинізм київської будівничої вакханалії побив усі рекорди. Нещодавно УП писала про будівничий бандитизм у Києві за крок від руїн Десятинної церкви. На землі, що є суцільним тисячолітнім культурним нашаруванням, невідомі особи намагаються побудувати житло для мільйонерів - судячи з наявної інформації, його собі зможуть дозволити в основному лише особи із дуже високими статками.

Імена героїв

Ключове питання у цій історії: хто є замовником руйнування території, визнаної ЮНЕСКО частиною світової культурної спадщини ? Хто заради прибутку нищить історичний скарб, яким є район навколо Десятинної церкви, де стояли Городище Кия, Місто Володимира та Місто Ярослава?

Дуже цікаво знати, як звати цього нового послідовника хана Батия, війська котрого зруйнували Десятинну церкву й усе навколо...

Поки що ці особи достеменно не відомі. Формальним їхнім прикриттям є Міністерство закордонних справ. Схема досить розповсюджена нині – якесь державне відомство нібито для своїх потреб "пробиває" дозвіл на певний будівничий проект, здійснювати який насправді буде приватна фірма-підрядник. Затрати на дозволи – це основна стаття видатків на будівництво в Києві. Використовуючи держструктуру як інструмент, ці видатки можна істотно зменшити – адже тут нібито держава дає дозвіл самій собі, для своїх же потреб. Щоправда, в підсумку виявляється, що приватна компанія де-факто дістає право розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд.

Власне, схожа схема діє і на Пейзажній алеї. МЗС отримає, за наявною інформацією, лише близько п’ятої частини квартир у будинку. І навіть це не зрозуміло – навіщо зовсім небагатим українським дипломатам квартири приблизною вартістю по мільйону доларів, та ще й на місці, де науковцям належить ще десятками років вести розкопки?

Частину квартир (10%), судячи з усього, отримає адміністрація Шевченківського району, а от все інше компанія-забудовник зможе продати. А ціни на нерухомість у цьому районі починаються від півмільйона доларів за двокімнатну квартиру...

Кому ж МЗС доручило займатися цією справою – настільки прибутковою, наскільки й ганебною?

ЕП відомо, що МЗС та відкрите акціонерне товариство "Українське майно" 13 серпня 2004 року уклали договір про спільну діяльність, строк дії якого закінчився у вересні 2007-го.

Власне, про скасування цього договору переможно заявив Арсеній Яценюк, одразу ж після того, як став спікером Верховної Ради. На жаль, він не сказав ані слова про те, що МЗС відмовиться від спорудження взагалі. Але не це головне – будівництво вже здійснює інша компанія (про неї пізніше). Тобто вказане скасування договору (до того ж простроченого) жодним чином не зупинить будівництво. Яценюк або не розібрався у справі, або свідомо кривить душею.

Українське майно

Отже, "Українське майно". За даними з відкритих джерел, на кінець 2006 року компанія належала американській компанії ECLAD INVEST Ltd (91.110% акцій) та Коваленку Валерiю Вікторовичу (8.210% акцій).

За даними із закритих баз даних Держкомстату та Податкової інспекції, "Українське майно" створили 28.02.1995-го. Серед його співвласників на той час був такий собі "Український фонд підтримки реформ" – структура, заснована Сергієм Терьохіним, Віктором Пинзеником та Ігорем Гринівим (зараз усі – депутати від БЮТ). Вони стверджують, що наразі вони опосередковано не володіють "Українським майном" і будівництво засуджують.

Спроби знайти "Українське майно" за його юридичною адресою результатів не дали. Зачиненими виявились двері кімнати 408 будинку 1 на вулиці Народного Ополчення, що біля Севастопольської площі у Києві.

Працівники сусідніх офісів не бачили, щоб кімната демонструвала ознаки життя, прибиральниця на поверсі також не помічала, щоби туди хтось входив чи виходив. За телефоном, вказаним у базі даних ДПАУ, працює автовідповідач, що пропонує подзвонити по мобільному телефону, – в свою чергу, телефон бере людина, яка відмовляється представлятися та надавати будь-які коментарі.

Отже, знайти компанію, якій МЗС доручило здійснювати багатомільйонний проект, не так просто.

Намагання вийти на контакт зі співвласником "Українського майна", паном Коваленком Валерiєм Вікторовичем, також поки що не дали результатів. Вказаний пан є почесним консулом Філіпін.

Телефон у консульстві не відповідав майже протягом усього минулого тижня. Кореспондент ЕП побував під самим консульством. Ось такий воно має вигляд.

Охоронець консульства повідомив, що Коваленка на місці немає, і невідомо, коли буде. У розмові з одним із відвідувачів консульства (який теж розшукував Коваленка), ЕП дізналася, що візи ця установа видає не надто швидко – якщо потрібно терміново дістати дозвіл на в'їзд, краще летіти в Москву. Там зроблять за годину.

"УМ-Інвест" та Медведчук із Шуфричем у ліфті

Інша компанія, яку МЗС офіційно уповноважувала будувати на залишках стародавнього Києва, – це сіамський близнюк компанії "Українське майно". Називається вона "УМ-Інвест".

"УМ", очевидно – скорочення від "українське майно", а директор у "Інвесту" той самий, що і у "Майна", – Назаров Віталій Юрійович (позначений на фото нижче).

Юридична адреса "УМ-Інвесту" – Оболонський район Києва, вул. Сокальска, 4 – не містить жодних ознак життєдіяльності цієї фірми. Власне, за вказаною адресою розташований звичайний багатоквартирний будинок у віддаленому спальному районі, поряд із промзоною. Опитані ЕП мешканці цього будинку про жоден "УМ" чи "Інвест" не чули.

Єдине офісне приміщення, яке вдалося знайти в цьому будинку, було у підвалі і мало такий не надто презентабельний вигляд (на фото). У компанії стверджували, що "УМ-Інвесту" вони не знають.

Тим не менш, ЕП була відома адреса для листування "УМ-Інвесту" – вулиця Червоноармійська, 23-Б. Кореспонденту ЕП вдалося віднайти кімнату на другому поверсі будинку, в якій підтвердили, що "УМ-Інвест" розташовано саме тут. На жаль, директора Назарова на місці не виявилося.

Співробітники сусідніх кімнат стверджували, що вони працюють у споріднених із "УМ-Інвестом" структурах.

У будівлі є також приміщення концерну "Славутич" – компанії, співвласниками якої вважаться деякі члени – нинішні та екс – СДПУ (о). Кореспондент ЕП навіть сфотографував вивіску.

Зокрема, серед засновників "Славутича" значаться Богдан Губський (нині один зі спонсорів Блоку Юлії Тимошенко), а також Григорій Суркіс, Ігор Суркіс, Віктор Медведчук та інші.

Відомо, що деякий час тому офіс Губського перебував у цьому будинку. Крім того, там є Київська адвокатська колегія, структура Віктора Медведчука.

Власне, Медведчука, а також Нестора Шуфрича кореспондент ЕП зустрів у ліфті, коли повертався з офісу "УМ-Інвесту". Медведчук із Шуфричем були похмурі та їхали мовчки, надворі вони продовжили якусь важливу розмову.

Словом, будинок 23-Б так і кишить як самими есдеками, так і есдеківськими структурами. Щось підказує, що це може бути не випадковим збігом...

Усіх, хто може посприяти з пошуком справжніх замовників будівництва - просимо надсилати інформацію чи контакти на редакійну адресу ecopravda@gmail.com