Перші економічні кроки нового уряду Юлії Тимошенко здатні затьмарити навіть її насичену популізмом виборчу кампанію. Кабінет Міністрів вирішує… не помічати подорожчання імпорту природного газу і залишити старі тарифи для теплової енергетики до середини 2008 року. "Шаровий" опалювальний сезон може коштувати державі майже 6 мільярдів гривень.

Юлія Тимошенко навряд чи збирається лишатися у владі понад півроку. Принаймні це перше, що спадає на думку після ознайомлення з намірами уряду в енергетичній сфері. В редакції "Економічної правди" опинився проект постанови "Про граничний рівень ціни на природний газ", згідно з яким формуватимуться тарифи для різних категорій споживачів наступного року.

На тлі майже 40-відсоткового зростання ціни природного газу на кордоні - до 179,5 долара за тисячу кубометрів - уряд має намір залишити незмінним тариф на паливо для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень. Як і за Януковича, він становитиме 686 гривень із усіма податками і витратами. І лише з другого півріччя його піднімуть до 891,9 гривні за тисячу кубометрів.

Про економічну доцільність такого рішення годі й говорити. Адже протягом усього року експерти разом із багатьма депутатами нинішньої Коаліції в один голос стверджували, що ціна для теплової енергетики в 686 гривень непідйомна для Нафтогазу і її слід переглянути. Для цих потреб НАК використовує імпортоване паливо, а різниця має йти з бюджету. Протягом 2007 року державна компанія "живих" грошей як компенсації не отримала. Натомість Нафтогазу пообіцяли провести розстрочку старих податкових зобов’язань. Утім, розігнана Верховна Рада внести відповідні поправки до Держбюджету так і не спромоглася. Результат відомий – у "Нафтогазу України" через демпінгові ціни для тепловиків виникла "дірка" в 2,6 мільярда гривень, не закрита і досі.

Не треба бути великим економістом, аби порахувати, що після подорожчання газу з 130 до 179,5 долара на кордоні збитки Нафтогазу будуть ще суттєвішими. До речі, в пояснювальній записці до постанови уряду самі її автори зазначають, що для збереження старих цін Нафтогазу доведеться компенсувати з Держбюджету майже 5,7 мільярда гривень. А якщо врахувати численні соціальні обіцянки нового уряду, вірогідність компенсації втрачених Нафтогазом коштів стрімко наближається до нуля.

Тим більше дивує відвертий популізм нового Кабміну, якщо врахувати, що не минуло й двох тижнів, як його очільниця, ще в статусі кандидата в прем’єри, проводила зустріч із міжнародними кредиторами Нафтогазу і розповідала про цілком реальне банкрутство НАК. Тепер же виходить, що прем’єр Тимошенко вирішила до і так непід’ємної купи боргів додати зайвих п’ять із гаком мільярдів.

З іншого боку, зрозуміло, що фінансові проблеми Нафтогазу Юлію Тимошенко цікавлять набагато менше, ніж власні президентські перспективи 2010 року. Навряд чи вона розраховує втриматись у прем’єрському кріслі до наступного опалювального сезону. Для потенційного виборця набагато більше важить теза що "при Юлі газ не подорожчав", ніж примарне і мало зрозуміле банкрутство (а може, й приватизація?) державної компанії. Тим паче, що на користь такої логіки свідчить приклад 2005 року. Адже саме прем’єр Тимошенко наполягала на фінансовому плані Нафтогазу з дефіцитом у 4 мільярди гривень, і саме вона заборонила перепродаж газу в Європу, через що НАК втратила близько мільярду доларів виручки. Але в результаті через стан справ у компанії постраждала кар’єра Олексія Івченка як любителя дорогих мерседесів і новорічних снігуроньок за кошти Нафтогазу. Хто буде "стрілочником" цього разу, не так важливо. Адже і новий голова газової монополії навряд чи буде "сердечним" членом команди прем’єра.