18 листопада на шахті ім. Засядька, що визнана однією з найкращих у Європі за рівнем системи безпеки та виробничим обладнанням, а також однією з найглибших та найнебезпечніших в Україні, стався черговий вибух метану. За попередніми даними, катастрофа забрала 90 людських життів. Доля ще близько 10 шахтарів досі невідома.

Шахта ім. Засядька, фактичним власником якої є депутат багатьох скликань "регіонал" Юхим Звягільський, є однією з найприбутковіших в Україні та найнебезпечніших через велику концентрацію метану в породі. Попри те, що на підприємстві увесь час здійснюють необхідні профілактичні роботи, а метан постійно відкачують і навіть використовують для обігріву будинків, нещасні випадки із вибухами газу чи його небезпечними викидами не рідкісні для підприємства.

Так, за останні 10 років на шахті сталося шість аварій зі смертельними випадками, остання з яких трапилася у вересні 2006 року, коли через викид газу в забої на глибині 1078 метрів задихнулися 13 шахтарів. Нинішня ж аварія, яка, до речі, трапилася на тій же ділянці, вже стала першою за кількість жертв у останньому десятилітті. На другому місті вибух на шахті ім. Баракова, що стався у березні 2000 року і забрав 81 людське життя.

Причини аварії наразі з’ясовує спеціальна комісія Держгірпромнагляду, проте її учасники поки що не змогли оглянути безпосередньо місця аварії. Адже в шахті й досі остаточно не погашено пожежу, яка виникла після вибуху й час від часу розгоряється знову. Поки що комісія лише опрацьовує покази приладів та опитує свідків і потерпілих.

У той же час, як повідомив "ЕП" заступник голови профспілкового комітету шахти Анатолій Ломов, за однією з версій вибух стався під час буріння, яке мало на меті дегазацію одного із вугільних пластів. Проте нічого визначеного поки що не можна сказати. "Єдине, що зараз можна стверджувати, це те, що відбувся вибух метану. Причини вибуху поки що не з’ясовано", - повідомив прес-секретар Держгірпромнагляду Андріан Галач.

Єдиним, хто більш-менш визначено висловився про причини вибуху, виявився прем’єр-міністр Віктор Янукович, котрий прибув на місце події разом із іншими можновладцями, серед яких були міністр із надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич, віце-прем’єр із питань ПЕК Андрій Клюєв, міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб і, нарешті, сам президент України Віктор Ющенко.

Тож, за словами Віктора Федоровича, головна причина аварій - це, як не дивно, неминучість таких випадків у вуглепромі. "Ця аварія вкотре підтверджує, що людина безсила перед стихією. Від подібних випадків не застрахована жодна шахта у світі", - сказав він.

Безумовно, дещиця правди в словах прем’єра таки є, проте статистика схожих випадків, зокрема на приватних шахтах, де систему безпеки налагоджено значно краще, ніж на державних, спонукає замислитися над тим, що значення випадку й неминучості у цих ситуаціях може бути надто перебільшена.

Якщо подивитися на статистику, яку щороку сумлінно підбиває Держгірпромнагляд, кількість смертельних випадків на українських шахтах за останні кілька років дещо збільшилася. Наприклад, у минулому 2006 році їх сталося на 12 (168 випадків) більше, ніж у 2005-му (156 випадків).

Причому число загиблих зростає не тільки на держпідприємствах, на багатьох із яких через брак коштів і корупцію при розподілі бюджетних дотацій на охорону праці система безпеки перебуває просто в жахливому стані. Кількість смертей зросла й на приватних шахтах, де власники на безпеку витрачають чималі кошти. Наприклад, у звітності Держгірпромнагляду зазначено, що у 2006 році на аварії в приватних шахтах випало 41,7% усіх загиблих гірників (70 смертельних випадків зі 168).

З початку нинішнього 2007 року і до середини жовтня, за даними Держгірпромнагляду, на приватних шахтах вже загинуло 42 гірники (що складає 35% від усіх загиблих в галузі) проти 78 загиблих на державних шахтах. Якщо додати статистику трагедії на шахті Засядька, то число загиблих на приватних шахтах складає вже далеко більше 100 осіб.

І це при тому, що в Україні приватних шахт удвічі менше, ніж державних (184 до 389).

І шукати причин у недостатньому обладнанні не слід, адже, як зазначалося, приватники витрачають на це чималі гроші. На думку фахівців, справа у двох ключових речах.

Перше – оскільки зарплатня шахтарів залежить від виробітку, самі гірники свідомо йдуть на порушення правил безпеки і зостаються під землею значно довше, ніж ті дозволяють, аби заробити більше. Власнику, в свою чергу, є вигідним збільшення обсягів видобутого вугілля, тому він, трапляється, закриває очі на порушення правил безпеки.

Деякі фахівці вважають, що вирішенням цієї проблеми може стати введення системи погодинної оплати праці шахтарів, проте ці заходи не можуть бути панацеєю.

Друге – видобуток вугілля на глибині більше 1000 метрів завжди є небезпечним і вимагає особливих технологій видобутку та системи безпеки. Держгірпромнагляд щороку ухвалює відповідні рішення про підвищення державного контролю, створення та впровадження нових наукових і технологічних розробок, підготовку необхідних держпрограм тощо. Проте ситуація повторюється із року в рік.

"Попередні експертні комісії, що розслідували причини подібних трагедій, уже ухвалювали рішення про заборону видобутку вугілля на великих глибинах, - говорить голова Конфедерації незалежних профспілок гірників Михайло Волинець. – Проте це, з одного боку, енергетична безпека держави, з іншого – робота коксохімічних, металургійних комбінатів, електростанцій тощо. В усіх цих галузях височенна рентабельність і отримують надприбутки. Зрозуміло, що в такому разі їх не будуть зупиняти, тому що життя людини в Україні нічого не коштує".

Є думка, що, аби зменшити смертність від нещасних випадків на шахтах, слід було би скоротити видобуток вугілля. Але тут є два значних аргументи проти. По-перше, на світових ринках може просто не знайтися потрібної нам кількості вугілля, а, по-друге, - імпортована сировина буде значно дорожчою вітчизняної, що навряд чи сподобається промисловим виробникам, які нізащо не захочуть втрачати свої надприбутки.

"Польща зараз уже виставляє ціну на енергетичне вугілля близько $110 доларів, а вітчизняне після підняття ціни на 60% коштує в два рази дешевше - $60 ", - говорить Волинець.

Що ж до російського вугілля, то, судячи із цінової політики нашого північного сусіда на газ та нафту, Україні навряд чи доцільно залежати від РФ ще й у вугіллі.

Тож у найближчому майбутньому єдиним доступним способом вирішення шахтарської смертності є вдосконалення системи державного нагляду та заходи, що зроблять її прозорішою. Адже якоїсь реструктуризації галузі, котрою вже чимало років на словах займається влада, сподіватися не доводиться, бо досі не існує навіть детальних планів реструктуризації та відповідного законодавства, що дозволило б її провести.

А для вдосконалення системи нагляду, на думку експертів, слід розібратися передовсім із корупцією в Держгіпронагляді, котрий закриває очі собі та іншим на невиконання правил техніки безпеки. Подекуди на державних, подекуди на приватних шахтах. Вугільники стверджують, що будь-якого дозволу від цієї структури можна домогтися за хабара. Якщо вугільники помиляються, хотілося би почути альтернативну версію, чому шахта ім. Засядька досі працює, якщо вона найглибша та найнебезпечніша.