10 жовтня 2007р. президенти Азербайджану, Грузії, Литви та України, а також спеціальний представник Президента Казахстану зустрілися на Вільнюській конференції з метою обговорення результатів роботи Міжурядової робочої групи, створеної 11 березня 2007р. на Краківській конференції президентів з питань енергетичного співробітництва.

Як і очікувалося, відбулося розширення кола учасників у Міжнародному трубопровідному підприємстві "Сарматія" за рахунок приєднання до нього Державної нафтової компанії Азербайджану ("ДНКАР"), Грузинської нафтогазової корпорації ("ГНГК") та литовської компанії "Клайпедос нафта".

Підприємство МТП "Сарматія" створено у 2004р. ВАТ "Укртранснафта" та польською нафтотранспортною компанією "PERN" зі статутним фондом у $600 тис. для розробки техніко-економічного обґрунтування проекту будівництва нафтогону "Одеса-Броди-Плоцьк" (ОБП) та організації залучення у нього необхідних інвестиційних ресурсів. На першому етапі передбачається збільшити статутний фонд підприємства та розробити детальне техніко-економічне обґрунтування проекту енергетичного транспортного коридору. Це ТЕО буде базуватися на рамковому бізнес-плані проекту ОБП, який був розроблений за фінансової допомоги Європейської Комісії у 2006 році консорціумом фірм "SWECO РІС" (Фінляндія), "ILF GmbH" (Німеччина) і "KANTOR" (Греція). Частки акцій в оновленому МТП "Саррматія" згідно із підписаними документами будуть розподілені наступним чином – державні компанії Азербайджану, Грузії, Польщі та України отримають по 24,75 %, а литовська компанія "Клайпедос нафта" – 1%.

Разом з тим, як відзначають учасники Конференції, підписання договорів не є спрямованою дією проти якоїсь конкретної держави чи союзу держав. Стаття 7 міжурядового договору чітко визначає, що треті сторони можуть приєднатися до даного договору і тому сторони завжди відкриті до діалогу і розвитку партнерських відносин з усіма країнами без винятку.

Про суттєві недоліки дотепер у стратегії розвитку ОБП свідчить той факт, що від зародження проекту минуло близько 10 років, проте й досі він не зрушив ще навіть зі стадії ТЕО. Нагадаємо, що ТЕО розроблялося вже багато разів, але це не привабило досі жодної нафтогазової компанії, як власника ресурсів нафти у Каспійському регіоні.

Доречно нагадати, що перше ТЕО будівництва нафтопроводу "Одеса-Броди-Плоцьк" було підготовлене ще у 1999 році компаніями "Gulf Interstate Engineering" та "PP limited". У 2001-2002 роках на кошти гранта, що були виділені урядом США, відомий міжнародний експерт у нафтовій галузі Едвард Чоу провів економічні дослідження перспектив розвитку нафтопровідної системи "Одеса-Броди" у європейському напрямі та розробив рекомендації зі стратегії реалізації. Потім ТЕО розроблялося "Нalliburton Kellog Broun&Root" спільно з компанією "CERA" (2002 рік), "PricewaterhouseCoopers" за участю "Channoil" (2003 рік). За результатами підготовленого сумнівного ТЕО компанією "Energy Solution" (2003 рік) Кабмін у січні 2004 року прийняв рішення щодо транспортування нафти системою "Одеса-Броди" у європейському напрямі, але це не допомогло укласти хоча б один реальний контракт з власниками каспійської нафти. В результаті між ВАТ "Укртранснафта" та "ТНК-ВР" укладено контракт на транспортування до 9 млн. т нафти на рік у "реверсному" режимі.

Окрім того, у 2004р. розроблений "Інститутом транспорту нафти" робочий проект добудування ділянки "Броди-Держкордон" нафтопроводу "Броди-Плоцьк" кошторисною вартістю близько 4 млн. грн.

На кінець 2006 року на замовлення Європейської Комісії (виділила 2 млн. євро) попереднє ТЕО розроблено консорціумом фірм "SWECO РІС" (Фінляндія), "ILF GmbH" (Німеччина) і "KANTOR" (Греція).

Створюється враження, що організатори проекту надто захопилися підготовкою ТЕО, на які витрачені вже багатомільйонні суми. Таким чином, проект ОБП досі слугує не стільки засобом з поставок нафти, скільки джерелом отримання непоганих прибутків для міжнародних консалтингових фірм. За інформацією із надійних джерел колишні керівники ВАТ "Укртранснафти", які після виборів у ВР не проти того, щоб знов повернутися у керівні крісла з управління галуззю, також себе не обділяли, збудувавши не одну "хатинку" у престижних місцях під Києвом за рахунок організаційної роботи з ТЕО ОБП.

Створення міжнародної транспортної корпорації з доставки каспійської нафти в Європу без досягнення умов комерційної привабливості для інвесторів та постачальників каспійського нафти не призведе до очікуваних результатів. Так президент "ДНКАР" Р.Абдулаєв сказав "Ми повинні визначити собівартість нашої нафти, подивитися, які будуть тарифи, і якщо буде вигідно, то будемо поставляти нафту у цей нафтопровід, якщо ні – відмовимося".

Участі в проекті лише одного партнера, що володіє ресурсами нафти, для успішності проекту замало. Азербайджан є власником нафтової компанії ДНКАР, але її рівень видобутку разом із міжнародними нафтовими підприємствами, що працюють в країні недостатній навіть для заповнення нафтопроводу "Баку–Тбілісі–Джейхан".