- … и поставим телевизоры в ряд.

- А вот вряд ли…

"Чародеи"

Хто керуватиме виконавчою владою в Україні? – безперечно, питання №1 у порядку денному оновленого достроковими парламентськими виборами політикуму. Наразі основні учасники майбутньої прем'єріади - Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. До них варто додати і Віктора Ющенка, котрий проводить кастинг кандидатів на роль керованого прем'єра. Однак оскільки достеменної відповіді на запитання "Хто саме" не знає ніхто, "ЕП" поставила на меті з'ясувати, в чому ж різниця між урядами для пересічних платників податків.

Уже сьогодні можна визначити загальні для будь-якого прем'єра риси поводження у випадку його затвердження Верховною Радою шостого скликання:

• вкрай неохоче редагування діючих норм закону "Про Кабінет Міністрів". Вікторові Андрійовичу одними "дорученнями" буде вкрай складно домогтися навіть ілюзії лояльності глави кабінету будь-якого формату. Не в українській традиції відмовлятися від можливості здійснювати владні повноваження, та й логіка поводження Ющенка в цьому питанні далека від дотримання букви закону;
• добровільно-примусове врахування інтересів опозиції. За будь-якого урядового формату (якою гіпотетично широкою не стала б коаліція) урядові опоненти будуть численними й дисциплінованими. Їх на полові обіцянок не проведеш, доведеться розкривати різноманітні "хитрі" схеми та або ділитися (що дешевше), або відмовлятися від зайвої агресивності стосовно політичних супротивників (що може обернутися електоральними втратами);
• пріоритетність розв’язання питань поставок газу і визначення цін на нього на 2008 рік. Українська політична криза виявилася вельми несвоєчасною. Які би директиви не підписував Віктор Ющенко українським перемовникам, в "Газпрому", схоже, буде власна, передвиборна логіка в діалозі з Україною. Ставка є надзвичайно високою: за вдалого розкладу російська енергетична монополія може розраховувати на початок процесу встановлення контролю над вітчизняною газотранспортною системою. Та й у передвиборних цілях "газпромівські" охоче влаштують показове шмагання "впертих хохлів" на очах в основних споживачів блакитного палива;
• ефективна приватизація. Її гарантією повинні стати прозорість конкурсів і правильно обрані об'єкти. Про важливість "Укртелекому", Одеського припортового заводу або КГЗКОР повинні сказати отримані при їхньому роздержавленні кошти. Не хотілося б, щоб подібно мільярдам доларів, отриманих восени 2005-го від повторного продажу "Криворіжсталі", ці суми були використані на латання дірок дефіцитного бюджету.

"ЕП" спробувала передбачити майбутні дії урядів, котрі будуть очолені наступними ймовірними претендентами: Юлією Тимошенко, Віктором Януковичем, прем'єром широкої коаліції (Юрій Єхануров, Арсеній Яценюк, Віктор Балога тощо).

Прем'єр Юлія Тимошенко

Головне й першочергове завдання для цього політика в прем'єрському кріслі - скорегувати більшість власних передвиборних обіцянок. Від елегантності його виконання залежать подальші прем'єрські (і не тільки) перспективи Юлії Володимирівни. Їй доведеться визнати, що популістські обіцянки виконали свою роль, ставши першим ступенем ракети, що підносить леді Ю до президентської вершини. Всі наступні дії Тимошенко стануть заручниками двох надзавдань: закріплення в прем'єрському кабінеті й установлення керованості терміну свого перебування в ньому. Для цього лідерці БЮТ доведеться докласти наступних зусиль:

• творчо погодити президентські соціальні ініціативи із власною натхненною обіцянкою повернути радянські внески мільйонам співгромадян, що очікують на "серцеву" справедливість. Вочевидь повністю відмовитися від пропозицій Банкової на стартовому етапі роботи уряду Тимошенко не вдасться, але вони дозволять їй розтягнути процес задоволення вкладників радянського Ощадбанку. Вони і так довго чекають, можуть ще потерпіти;
• на швидку руку зверстати новий бюджет на 2008 рік. Його головною особливістю має стати повне заперечення пропозицій уряду Януковича й висування власних ініціатив з наповнення державної скарбниці. Не виключено, що в перші місяці 2008-го країні доведеться жити за адекватними 2007-му обсягами держфінансування, як це передбачає Бюджетний кодекс у випадку відсутності затвердженого головного фінансового плану країни;
• віддати управління фінансами країни Вікторові Пинзенику. Правда, трохи незрозуміло, яким чином прихильник монетаристських інструментів зможе забезпечити фінансування лівацьких політичних обіцянок лідера БЮТ. Втім, про це слід було думати раніше. Вже зараз зрозуміло, що одним підвищенням бюджетної дисципліни обійтися не вдасться, а закривати вільні економічні зони бютівці навчилися професійно;
• похитнути курс гривні, ревальвувавши його. Подібний досвід уряд Тимошенко здобув в 2005 році, і немає підстав вважати, що цього разу він відмовиться від апробованої процедури. Невдоволення експортерів, переважно зосереджених на півдні та сході країни, Юлію Володимирівну буде цікавити мало, адже імпортери отримають додатковий імпульс. Тимошенко прекрасно розуміє: балансуючи на грані економічної стабільності, їй необхідно наповнити споживчий ринок, щоб зняти із себе відповідальність за цінову політику. Їй під силу обрушуватися на різні групи впливу (продукти, товари широкого попиту, техніку), щоб розділяти і панувати, принаймні, в очах виборців;
• врахувати інтереси спонсорів блоку. Вочевидь, "кучмісти, що виправилися", захочуть отримати державні преференції в автомобілебудуванні, сільському господарстві, сфері фінансових послуг тощо. На щастя, Юлія Володимирівна вміє дружити різновекторно, тому зможе організувати живу чергу з персональних кредиторів, що інвестували в підвищення її політичних акцій;
• розв’язати газове питання. З одного боку, Юлії Володимирівні немає про що турбуватися. Дійсно, за рахунок газу українського видобутку можна забезпечити вітчизняних побутових споживачів, а постачати дешеве блакитне паливо підприємствам Ахметова й інших олігархів Тимошенко навряд чи збирається. З іншого боку - для зміцнення іміджу держави-транзитера Україні буде необхідно чутливо реагувати на примхи "Газпрому", оскільки очікувати допомоги від європейських споживачів газу не доводиться. Якщо Міллер і Медведєв знову переграють Україну, то це рикошетом вдарить по одному з найвагоміших досягнень леді Ю - позитивному ставленню до неї в Західній Європі та США;
• внести на розгляд парламенту проект нового Бюджетний кодекс. Не виключено, що ним стане проект Миколи Катеринчука. 5-й номер блоку "НУНС" давно тягнеться до Юлії Володимирівні ніби квітка до сонця. В разі, якщо Миколу Дмитровича знов кинуть на амбразуру голови ГНАУ, його лояльність "прем'єрові Майдану" гарантована. Єдина й головна умова: у проекті документа не має бути навіть згадки про податок на додану вартість, неодноразово привселюдно підданого критиці пані Тимошенко. В іншому все буде стандартно: прозоре визначення і стягнення податків, послаблення податкового тягаря для фізичних осіб і збільшення фіскальної уваги до діяльності корпорацій.

Прем'єрство Тимошенко буде проходити під девізом "безкомпромісної боротьби за інтереси народу". Очевидно, що парламентська опозиція, якій Юлія Володимирівна гарантувала найширші права, буде відігравати роль "цапа відбувайла" до пори до часу. А після настання "години Х" її місце займе давній політичний партнер Юлії Володимирівни - Віктор Ющенко. Чи зуміє Банкова мобілізуватися заради приборкування леді Ю? Питання поки залишається риторичним – досі головній "сердечниці" вдавалося успішно обходити всі розставлені пастки. Але саме цього разу прем'єрське крісло може стати тим прокрустовим ложем, котре й визначить подальші політичні перспективи лідера БЮТ.

Про економічні риси Кабінетів Януковича та "широкої коаліції" читайте незабаром.