У металургійних війнах Пінчук програв двічі – Ахметову та Коломойському. Такий висновок роблять експерти, коментуючи купівлю СКМ-івською офшоркою Криворізького залізорудного комбінату, а структурами групи "Приват" - австралійської Consolidated Minerals. Загалом останні тенденції говорять про монополізацію ринку руди, що створить проблеми чи не усім конкурентам Ахметова.

Темна конячка СКМ

Нещодавно напівтаємна дочка СКМ кіпрська офшорка Starmill Limited збільшила свою частку у "Криворізькому залізорудному комбінаті" до 99,77%, викупивши долю "приватівського" "Солайму".

Наразі навіть експертам важко розібратися хто, коли, кому і чому належить. У нас не прийнято афішувати "родинні" зв'язки між компаніями. Це спрощує роботу Антимонопольному комітету і не дозволяє йому надто глибоко замислюватися над тим, хто і як монополізує ринок. Результат - буяння "прихованих" монополій, дефіцит сировини і ріст цін на неї. Формально комітет може вплинути на цінову політику, але тільки в тому випадку, коли буде доведене зловживання монопольним становищем. Практика свідчить, що такі заходи є половинчастими і серйозно на ринок не впливають.

Відомо, що раніше 3 кіпрські офшори - Grinton Management Limited, Sturlak Investments Limited, Sepultura Holdings Limited - позбулися своїх акцій (по 20,93%), натомість зосередила 63,8% акцій КЗРК. У свою чергу в серпні СКМ заявила, про концентрацію від 45% до 50%. Подейкують, що засновниками Starmill є "Приват" та СКМ. 50% Starmill належить кіпрській компанії Ахметова - SCM Limited. Кому належить друга половина – СКМ не розголошує. "Приват" свою участь в статутному фонді Starmill не підтверджує. Таким чином, наразі СКМ опосередковано володіє 49,94% Криворізького комбінату.

Хто сказав "монополія"?

Дехто з експертів не розглядає купівлю КЗРК як монополізацію ринку залізорудної сировини, наголошуючи на презумпції невинності і прерогативі АМКУ щодо встановлення монополізації ринку. Натомість інші вважають, що монополізація фактично вже відбулася, коли СКМ та "Смарт-груп" заявили про об'єднання своїх активів.

Наразі "Метінвест" контролює 54% виробництва залізорудного концентрату країни, які можуть збільшитись до 70%, якщо до його складу ввійде Південний ГЗК (в якому долі "Смарт-груп" і "Привату" становлять 50% на 50%).

"Метінвесту" належить близько 60% залізорудних запасів, після приєднання КЗРК, ця структура сконцентрує 70% залізорудних та аглорудних запасів", - говорить експерт інвестиційної компанії Alfa Capital Олег Юзефович. За його словами, частка Криворізького комбінату складає 43% від загального виробництва аглоруди в Україні. Після його можливого входження в "Метінвест", група контролюватиме 52% виробництва усієї залізорудної сировини країни. В той же час Метінвест постачає 80% концентрату від загального обсягу поставок українських ГЗК на внутрішній ринок, а КЗРК - 55%.

Ці цифри прояснюють картину. Враховуючи об'єднання гірничо-металургійних активів Ахметова та "Смарт-груп", компанія отримає не тільки сировину для власних підприємств, але й важіль цінової політики. Маючи ресурси агломерату, які перевищують потребу власних підприємств, компанія зможе безборонно збільшувати ціну для "безресурсних" споживачів руди. З одного боку, СКМ може збільшити свої металургійні активи закордоном, розширивши ринок збуту, а з іншого – створити дефіцит сировини для українських підприємств. Таким чином, щоб без докорів сумління "сплавляти" їм сировину за нижчими цінами і підвищити для співвітчизників.

Деякі учасники ринку говорять, що про монополізацію ринку після екстатичного злиття активів Ахметова і Новінського говорити рано, бо залишаються альтернативні вітчизняні та зарубіжні джерела постачання залізорудної сировини. За словами віце-президента міні-металургійного заводу "Істіл" Фарука Сіддікі, монопольної ситуації ще немає, але вона може виникнути в майбутньому.

Натомість голова правління Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча Володимир Бойко занепокоєний зосередженням ресурсів в одних руках і пов’язаним з цим значним ростом цін на сировину у другій половині 2007 року. "Практично 80% народного багатства у вигляді залізорудної сировини опинилися в одних руках", - говорить він. На думку Бойка, за таких умов ціноутворення на ринку повинно регулюватися державою, в першу чергу, АМКУ.

Його побоювання мають підстави. Якщо "Смарт" та російська "Металоінвест" увійдуть в СП з добудови Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, для якого Інгулецький ГЗК стане постачальником концентрату, на внутрішньому ринку може виявитися дефіцит цієї сировини.

СКМ і надалі цілеспрямовано і ретельно вивчатиме пропозиції ринку і скуповуватиме підприємства, відповідно до своєї стратегії.

Невже Коломойський отримає тільки гроші?

За різними оцінками, купівля комбінату обійшлася Ахметову від 400 до 1000 млн. доларів. На думку аналітика інвестиційної компанії Dragon Capital Івана Харчука, 99,88% комбінату може коштувати 700-1000 млн. доларів. За підрахунками експерта Alfa Capital, цей актив може коштувати 450-500 млн. доларів у сторону збільшення. Свого часу Коломойський купив 93,07% акцій КЗРК за 698,149 млн. гривень при стартовій ціні пакету 242,635 млн. гривень. Говорячи про причини продажу Коломойським Криворізького комбінату, більшість експертів сходяться на думці, що він просто не зміг відмовитися від вигідної пропозиції. "Група "Приват" не є стратегічним інвестором, і не збирається будувати структурного бізнесу, тому цікавиться ним доти, доки актив приносить прибуток", - вважає експерт інвестиційної компанії Alfa Capital Олег Юзефович.

Проте, щойно завершився один торг, як Коломойський намітив наступний. Приватна інвестиційна компанія Palmary Enterprises, що представляє інтереси бізнесмена, заявила про намір купити австралійську Consolidated Minerals, що володіє близько 3% світового ринку марганцевої руди. Компанія запропонувала власникам 927 млн. доларів. Це на 55,2% перевищує середню оцінку аналітиками вартості ConsMin і переважує пропозиції інших претендентів.

Компанія є виробником високоякісної руди з великим вмістом марганцю (до 48%) і малою кількістю шкідливих речовин. ConsMin також спеціалізується на видобутку нікелю і хрому. За даними експертів, у 2007 році марганцева руда подорожчала у 2,5 рази, до 7,5% за 1% вмісту марганцю на 1 тонну руди. Ця сировина необхідна Нікопольському заводу феросплавів, що належить Віктору Пінчуку, для виготовлення продукції належної якості. Раніше завод певний час був змушений працювати на імпортній сировині, щоб витримати протистояння "приватівських" гірничо-збагачувальних комбінатів. Тепер, при потребі, Пінчуку можна поставити мат і розіграти козирну карту на проведенні додаткової емісії НЗФ.