Голова правління ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" Володимир Бойко шукає союзників у поході за залізорудною сировиною (ЗРС) і не тільки. Заради цього він готовий співробітничати з іншими великими виробниками. Відповідаючи на запитання журналістів, що він має намір робити у зв'язку з оголошеним об'єднанням активів донецької групи "СКМ" і російської "Смарт-холдинг", власник і керівник ММК відповів, що виходячи з тієї ситуації, що складається зараз на світовому й українському ринку чорної металургії, доводиться шукати варіанти об'єднання. Однак наразі, за його словами, конкретні переговори на дану тему не ведуться.

Ким буде майбутній союзник заводу ім. Ілліча? На це запитання "ЕП" відповіли експерти. Так, президент ІФК "Драгон-капітал" Дмитро Тарабакін вважає, що найбільш імовірним варіантом буде альянс із якоюсь російською компанією. "Це має бути група, що має нормальні ресурси і власні гірничо-збагачувальні комбінати. Раніше ходили чутки про можливе злиття ММК із "Метінвестом", але вони, як бачимо, не підтвердилися. Вважаю, що на такий союз Бойко ніколи не піде, тому тут набагато більше шансів для якої-небудь російської групи", - заявив пан Тарабакін.

Водночас аналітик інвесткомпанії "Атон" (м.Москва) Дмитро Коломіцин відзначає, що наразі з першої п'ятірки найбільших російських металургійних компаній союз із ММК може зацікавити хіба що "Северсталь". Новолипецький меткомбінат сам з натяжкою забезпечує себе ЗРС, на Магнітогорському комбінаті ситуація ще більш напружена. Труднощі із сировиною, не тільки з рудою, але і з коксом, зараз у всіх", - пояснив Коломіцин.

Слід зазначити, що альянс для "Ілліча" дійсно важливий лише в сенсі доступу до сировинної бази, а не збуту продукції чи інших напрямків. Оскільки в Україні це підприємство найбільш вразливе з погляду забезпеченості ЗРС і коксом. Тут впевненіше за інших почуває себе вищезгаданий "Метінвест-холдинг", контрольований "СКМ". Однак експерти сходяться в думці, що союз із цією групою найменше ймовірний. Хоча сам Володимир Бойко дипломатично уникає категоричних висловлень на цей рахунок. "Мене часто запитують про відносини з Рінатом Ахметовим. У нас ділові відносини. Коли це нам вигідно, ми співробітничаємо, коли невигідно - працюємо кожний для себе", - говорить гендиректор ММК.

Наступним гравцем із солідною базою ЗРС є "Арселорміттал Кривий Ріг". І на перший погляд ММК просто приречений на альянс із групою Лакшмі Міттала. Тут вже немає "ідейних" протиріч, що існують у відносинах з "СКМ". Більше того, 27 вересня голова адміністрації "Арселорміттал Кривий Ріг" у зв'язках із громадськістю Франк Паннір заявив, що його компанія й ММК домовилися про створення консорціуму із добудови КГЗКОРа. І що таке рішення закріплене в спільному меморандумі.

Але вже 9 жовтня його спростував сам Володимир Бойко, заявивши, що маріупольцям на КГЗКОРі "робити нема чого". Це, здавалося б, ставить жирну крапку на теоретичному союзі компаній - раз не вдалося домовитися з цього питання, щодо ЗРС це буде ще важче.

Щоправда деякі експерти вважають, що робити передчасні висновки не варто. "Паннір не став би робити настільки серйозних заяв щодо консорціуму із ММК, не маючи більш вагомих підстав, ніж протокол про наміри з КГЗКОРу. Відтак про зрив домовленостей говорити зарано", - зауважив в інтерв’ю "ЕП" один з експертів галузі.

Нарешті, ще один варіант для "Ілліча" - союз із "Запоріжсталлю". Із цим підприємством і його основними акціонерами у Володимира Бойка цілком дружні відносини. Більше того, ММК і запорізький меткомбінат раніше домовилися про спільну розробку Приазовського залізорудного родовища. І все-таки поки цей проект досить далекий від конкретики. Причому, як відзначив голова правління ММК, початок його реалізації залежить від позиції "Запоріжсталі". Яка, до речі, теж відчуває нехай і не таку гостру, але все-таки нестачу ЗРС - незважаючи на поставки з афілійованого Запорізького залізорудного комбінату (м.Дніпрорудний).

З ким же все-таки буде співпрацювати "Ілліч"? Люди, які добре знають Володимира Семеновича, радять шукати відповідь на це питання не стільки в економічній, скільки в психологічній площині. Вони відзначають, що Бойко фактично завжди був при владі (у парламент IV скликання він пройшов від блоку "За Єдину Україну", V скликання - від провладної на той момент Соцпартії). Але формально він ніколи в жодну з партій не вступав. Тобто підлаштовуючись під обставини він намагався не брати на себе зобов'язань, що позбавляють вільного маневру.

Відтак будь-який альянс ММК не слід розглядати як довгострокову конструкцію. Навряд чи вона проіснує хоча б на один день більше, ніж це буде продиктовано ситуацією на ринку. І в будь-якому випадку "Ілліч" постарається зберегти максимум самостійності.