Минулого тижня прем'єр-міністр України Віктор Янукович провів у Калуші Івано-Франківської області нараду з проблем розвитку промисловості в західних регіонах України. Втім, економічних новин як таких представникам ЗМІ почути з вуст глави уряду так і не довелось. Керівник економічного блоку держави обмежився відповідями на політичні питання. Але західний електорат вимагає не політичних гасел "чому, навіщо й як", а простих доступних пояснень щодо економічних зрушень в регіоні: "де, коли, куди і звідки".

Інакше кажучи, зібрання очікувало на обіцянки нових виробництв, чергових позахмарних інвестицій в економіку регіону, збільшення робочих місць, зростання рівня життя. Але тут на допомогу Януковичу прийшли його старі добрі знайомі з російського нафтового гіганта "Лукойл", які пообіцяли створити в Калуші досі небачене в Україні хімічне виробництво. Що стоїть за російськими обіцянками та яка ціна питання спробувала з'ясувати "ЕП".

Скільки коштує $1 млрд. віртуальних інвестицій

Отже, головним newsmaker'ом засідання виступив не прем’єр, а віце-президент ВАТ "Лукойл", генеральний директор ЗАТ "Лукойл-нафтохім" Олексій Смирнов, котрий заявив про наміри компанії інвестувати біля $1 млрд. у створення нового виробництва з переробки пластику й нафтохімічної сировини на ТОВ "Карпатнафтохім" (про появу цього підприємства "ЕП" докладно писала). Однак конкретних дат реалізації проекту та інших подробиць топ-менеджер не уточнив.

Крім того, він не відмовив собі в можливості нагадати про те, яким стратегічним інвестором є компанія для регіону. Зокрема, пан Смирнов зазначив, що в згаданий мільярд не входить $600 млн., які компанія планує інвестувати в будівництво нових виробництв – хлору, каустичної соди і полівінілхлориду. "При реалізації цих двох проектів калуська площадка стає унікальною промисловою площадкою для подальшої переробки пластиків і нафтохімічної сировини", - підкреслив він.

Дійсно, реалізовувати інвестиційні проекти й будівництво нових установок компанія почала не дуже давно. Але не варто забувати, що гроші стали вкладати не в створене разом з державою ЗАТ "ЛУКОР", а в утворений на його базі - "Карпатнафтохім". Який практично на всі 100% належить підконтрольним "Лукойлу" компаніям. Крім того, питання щодо внеску "Лукойл-нафтохім" у статутний фонд "Лукора" дотепер остаточно не вирішено.

Експерти говорять, що на підприємстві може бути налагоджений випуск пластмас для виробництва вікон і віконних алюмінієвих профілів, чого зараз немає в Україні. Однак звертають увагу на те, що мова може йти лише про довгострокову перспективу, оскільки найближчим часом компанія задекларувала реалізацію досить вагомої кількості проектів у нашій країні. Експерти схильні вважати, що нинішня заява носить явно декларативний характер. Тим більше, що навіть у ході наради пан Смирнов делікатно зазначив, що необхідно ще розв'язати корпоративні питання навколо підприємства. Тим самим м'яко натякнувши прем’єр-міністрові на ціну підтримки.

Нова вступна

Цікаво, що за кілька днів до калуської наради в пресі було оголошено про проведення позачергових жовтневих зборів акціонерів "Лукора". Найцікавіше питання з порядку денного на 23 жовтня - про зменшення статутного капіталу майже на 21,3% (на 281 млн. 972,280 тис. грн.) - до 1 млрд. 42 млн. 27,720 тис. грн. шляхом зниження номінальної вартості акції з 1000 грн. до 787,03 грн. Офіційно роз'яснюється, що зменшення статутного капіталу планується з метою приведення його величини до розміру чистих активів компанії станом на 31 грудня 2006 року. При цьому відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних зі зменшенням СК, не передбачається.

Спостерігачі відзначають, що вочевидь збори було ініційовано акціонерами, які представляють "Лукойл". Адже досі відкритим залишається питання про внесок компаній з саме його боку в СК. Навіщо, питається в задачі, лукойлівцям платити більше?

Експерти не виключають, що оскільки на базі "Лукора" був створений "Карпатнафтохім", куди вивели найбільш ліквідні активи, з часом статутний капітал "Лукора" буде зменшуватися, а водночас – знижуватися і вимоги до співзасновника. У такий спосіб "Лукойлу" вдасться, практично нічого не втративши, отримати у свою власність найліквідніший нафтохімічний актив України. Зрозуміло, що без протекторату зверху це навряд чи можливо, адже, джерела "ЕП" в ФДМУ стверджують, що в Фонді вже зайняли активну позицію проти. Відтак стають зрозумілими умови, на яких співпрацюють Віктор Федорович і російський інвестор, котрий наразі підгодовує західний український електорат передвиборчими обіцянками.

P.S. Нещодавньою публікацією про "Дніпроенерго" "ЕП" вже підіймала тему – чи має держава позбуватися ліквідних активів на користь приватного бізнесу у непрозорий спосіб – через допемісію. Наразі маємо майже аналогічну ситуацію, але вже на користь російського інвестора. До парламентських виборів залишається 19 днів.