29 серпня відбулися п'яті аукціонні торги з реалізації спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами. Напередодні Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вибухнуло голосним прес-релізом, де заявило, що планує перевиконати план в 150 млн. грн. з наповнення державного бюджету країни від продажу ліцензій в 2007 році. За даними міністерства, за неповні вісім місяців від продажу ліцензій уже було отримано 101 млн. грн.

Вочевидь, у відомстві Василя Джарти працюють провидці. Вони як у воду дивилися: таких торгів в історії України ще не було. Виручених на одному аукціоні коштів з лишком вистачить на закриття аж чотирьох річних планів. Тільки от спостерігачі й учасники аукціону не впевнені, що задекларовані більшістю переможців торгів суми будуть перераховані в бюджет у відведений законодавством термін. Крім того, на поверхню спливли досить прості, але дієві корупційні схеми придбання ліцензій за "правильними" цінами.

П'ятирічку в один рік

Ще до початку торгів стало зрозуміло – шоу обіцяє бути гарячим і цікавим. Такого скупчення претендентів не було ще на жодному аукціоні. Експерти припускають, що настільки великий ажіотаж серед покупців викликали п'ять нафтогазових ліцензій на геологічне вивчення й геолого-промислову розробку ряду великих площ.

Дійсно в передчутті торгів блукав залою Володимир Пустоваров, заступник голови правління ВАТ "Укрнафта", найбільшої нафтовидобувної компанії України, по холу прогулювався чоловік з дипломатом і пакетом, на якому чітко розрізнялася символіка Полтавської газонафтової компанії (ПГНК) та інші.

Перед початком торгів, ліцитатор оголосив, що замість запланованих 13 ліцензій буде виставлено тільки 11. По-перше, з реалізації за рішенням аукціонного комітету було знято ліцензію на геологічне вивчення й ОПР Бовтивського родовища горючих сланців, яке, між іншим, мало найбільшу стартову ціну - 22 млн. 876,8 тис. грн. Причина не була уточнена. По-друге, через відсутність заявок було знято ліцензію на видобуток пиляного вапняку Таврійського родовища.

Інші ліцензії знайшли своїх покупців, причому дев'ять з них було реалізовано просто з фантастичною накруткою через значну кількість претендентів, і тільки дві пішли за стартовою ціною плюс крок аукціону через відсутність конкуренції.

Як і очікувалося, найбільші прибутки були підняті від реалізації нафтогазових ліцензій. Перший же млинець виявився … млинцем. Боротьба за володіння ліцензією на право вивчення й ОПР Хорошивської площі, можна сказати, стала катуванням для ліцитатора. Вона затяглася на довгих 40 хвилин. Більшість попередніх аукціонів встигали вміститися й у половину цього часу.

У боротьбу за цей дозвіл вступили шість претендентів, однак всерйоз грали мускулами один перед одним лише представник "Укрнафти" і представник ПГНК. У підсумку, переможцем із цієї сутички вийшов другий, коли запропонував за ліцензію практично в 13 разів більше її вартості - 31 млн. 296 тис. грн. Все це свідчило про непідробний інтерес у потенційних покупців до нафтогазоносних надр.

Спостерігачі очікували подальшої боротьби. Але, як не дивно, її практично не вийшло. Швидше за все серед претендентів на інші родовища знайшлися не інакше як родичі Рокфеллера. Адже наступні дві ліцензії на Сербську й Північно-Крутогорівську площі, початкова вартість яких була більш ніж в 10 разів нижче Хорошивської площі, були продані набагато дорожче, ніж остання. Причому, за оцінками експертів, вартість цих ліцензій, виходячи з властивостей родовищ, набагато нижче, ніж ціна покупки.

Примітно, що власне торгів за цими позиціями не вийшло. Через короткий час після початку підвищення ціни, той самий покупець раптом піднімав її вище неба й інші від торгів відмовлялися.

Врешті-решт ці ліцензії пішли за 48 млн. 2 тис. грн. й 63 млн. 3 тис. грн. У той же час, ім'я покупця залишилося невідомим. Принаймні на запитання "ЕП" щодо компанії, яку він представляє, переможець відповісти відмовився.

Кульмінацією торгів виявилася реалізація ліцензій на вивчення й ОПР Гаркушинської й Ілемківської площ. Хід продажу цих ліцензій нагадував історію з попередніми двома площами, однак ставки були ще вищі, ціна реалізації цих ліцензій у ході торгів злетіла аж до 210 млн. 33 тис. грн. й 250 млн. 129,8 тис. грн. відповідно. Однак, цього разу схема не спрацювала.

Як виявилося пізніше, обидві площі були цікаві "Укрнафті", і вона була готова йти до кінця. У підсумку, після накручування ціни, представник "Укрнафти" підвищив ціну на крок аукціону, тим самим мабуть приголомшивши так званого родича Рокфеллера, і забрав обидві ліцензії. Торги по інших позиціях у деяких випадках проходили за аналогічною схемою, через меншу популярність корисних копалин до рекордних сум не доповзали.

У підсумку, цей аукціон став найприбутковішим за всю історію торгів, Мінприроди вдалося виручити аж 628 млн. 152,3 тис. грн., тим самим нібито перевиконати план у рази. Однак усе буде тепер залежати від переможців, головне питання полягає в тому, чи перерахують вони зазначені суми. Найцікавіше ж почалося після аукціону.

Бочка дьогтю в ложку меду

По завершенні торгів, більшість учасників аукціону, що не домоглися перемоги, не приховували свого здивування результатами аукціону. Багато хто з них звернувся до організаторів, щоб зареєструвати покроково хід торгів за позиціями, які їх цікавили. Багато хто з учасників просто не вірив, що покупці, які запропонували позахмарні суми, внесуть їх, і хотіли заздалегідь забезпечити себе першочерговим правом придбання неоплачених ліцензій.

Дійсно, подібний інцидент уже мав місце із Ржавецькою газовою площею (див. статтю Джарти не до жартів). Спостерігачі думають, що подібна доля чекає й ряд інших родовищ. Здавалося б, навіщо і кому це потрібно? Виявилося, все доволі просто. Така поведінка - ніщо інше, як звичайна проста й некарана корупційна схема.

Більшість торгів Мінприроди не звертає на себе увагу потенційних покупців, і тому ліцензії продаються за стартовою ціною плюс крок аукціону, практично за безцінь. При цьому найцікавіші ліцензії, за даними спостерігачів, ідуть до правильних покупців, найчастіше близьких до Мінприроди. Однак є й ліцензії, у придбанні яких зацікавлена велика кількість покупців, у підсумку їхня ціна в ході аукціону піднімається, і так званому "правильному" покупцеві доводиться викладати чималу суму у випадку перемоги. Природно, платити більше ніхто не хоче, та й не звик. У той же час, затверджений урядом План проведення аукціонів цілком дозволяє таким покупцям, використовуючи не дуже хитру схему, домагатися бажаного результату.

Так, згідно з правилами аукціонів на 2007 рік, у випадку, якщо переможець торгів у зазначений строк не перераховує в бюджет коштів, право на ліцензію передається претендентові, що запропонував більшу після нього суму. При цьому, ніякої відповідальності гравець, що саботував торги, не несе, а кошти втрачає мінімальні, у вигляді первинного внеску. Цим і користуються корупціонери. Примітно, що без зв'язків у Міністерстві або з оператором аукціону це практично неможливо. Адже досить важко довідатися, скільки компаній подало заявки.

Отже, схема виглядає наступним чином: для участі в торгах по позиціях, що цікавлять, реєструється трохи афілійованих покупців, через деякий час після початку торгів (практично відразу), один з них пропонує ціну трохи вищу, ніж конкуренти, після чого другий роздуває її до захмарної, після чого найчастіше торги припиняються. У підсумку, переможець не вносить необхідну суму, а ліцензія згодом за нормальною ціною йде до його колеги. Приблизно так і виглядає ця схема. У зв'язку з цим, можна припустити, що частину позицій сьогодні було розіграно саме за такою схемою й остаточно говорити про надходження 628 млн. 152,3 тис. грн. ще рано.

"ЕП" вдалося поспілкуватися з Володимиром Пустоваровим після торгів. Він вважає, що саме за такими схемами проходив сьогоднішній аукціон. Й "Укрнафта" розглядає можливість навіть подачі до суду з цього приводу. Коментуючи ж власні досить дорогі придбання він відзначив, що компанія платоспроможна, а крім того, ці площі перебувають безпосередньо в районах роботи "Укрнафти". За його словами, псевдопокупці переслідують і ще одну ціль при прокручуванні таких схем. Зокрема, здобуваючи ліцензію за копійки, вони розраховують на створення СП із однією з державних компаній, у поле інтересів яких ця ліцензія входить, у результаті чого практично безкоштовно й нічого не маючи, одержують солідні прибутки.

Тепер-то й стає зрозуміло, звідки в дочок НАК "Надра України" з'являються стратегічні інвестори, які фактично банкротять підприємства й через суди забирають їхнє майно.

Так що доводиться зі смутком констатувати, що аукціони з продажу надр працюють на кого завгодно, окрім держбюджету.