Чи хочуть заробляти на повітрі у Черновецького?
Днями заступниця столичного мера Ірена Кільчицька, посилаючись на європейський досвід, повідомила про наміри КМДА за рік, влітку 2008 р. ввести платний в’їзд до центральних районів Києва, як черговий захід в боротьбі з пробками.
Скільки саме може коштувати в майбутньому таке задоволення для київських водіїв, на кого саме і на які вулиці будуть розповсюджуватися ці заходи, столична влада поки що не повідомляє. Проте пані Кільчицька вже зараз стверджує, що через рік питання платного в’їзду до української столиці буде стояти надто гостро, і виказує занепокоєння тим, що його введення може затягнутися.
Невідомо також, як саме це відіб’ється на транспортній інфраструктурі центра Києва. Зокрема для покращення останньої, а також для розвантаження паркувальних майданчиків в центрі, Кільчицька нещодавно здійснила свою давню погрозу збільшити в декілька разів платню за парковку в центральних районах міста: в Печерському, Подільському та Деснянському районах до 3 грн., 5 грн. та 7 грн. за годину.
Як повідомили "ЕП" в Головному управлінні з питань цінової політики КМДА, мета заходу – значне зменшення кількості машин, що паркуються на центральних вулицях, збільшення пропускної спроможності вулиць, а також автоматизовані системи паркування (через мобільні телефони і паркомати) та нові паркувальні майданчики.
А от Олена Поліщук, директор КП "Київтранспарксервіс", до якого увійшли парковки трьох зазначених районів, обіцяє, що за рахунок цих коштів також будуватимуть підземні паркінги, встановлюватимуть нові дорожні знаки, знижуватимуть висоту бордюрів, облаштовуватимуть спеціальні "кишені" для заїздів та запроваджуватимуть систему відеонагляду тощо, про доцільність чого "ЕП" вже писала.
І нарешті, аби запобігти пробкам в центрі, нещодавно Київрада заборонила в’їзд до нього маршрутним таксі.
Як там, у них…
Дійсно, платний в’їзд до центральної частини міста запроваджений у європейських столицях та великих містах, і значно впливає на кількість машин в цих районах.
"Наприклад, більшість парижан заїжджають до центру свого міста тільки рано вранці або пізно ввечері, - розповідає консультант Корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика" Костянтин Матвієнко. – В’їзд до центральної частини міста коштує там досить дорого, аби люди економили на цьому".
За словами депутата Київради, члена постійної комісії з питань транспорту та зв'язку Сергія Батрука, зазвичай плата за в’їзд до центру міста є в середньому в 4-5 разів більшою, ніж проїзд на міському транспорті.
"Якщо проїзд в центрі на муніципальному автобусі коштує близько EUR1, то заїхати туди ж на своєму авто обійдеться десь EUR5", - говорить він.
Як вважає правозахисник Едуард Багіров, вводити платний проїзд в центрі міста можливо лише за умови проведення громадських слухань з цього питання, а також за наявності необхідних економічних та правових підстав.
"На мою думку, підставою для введення платного в’їзду до центру Києва буде цілком прийнятним, якщо місто залучить до розбудови своєї транспортної інфраструктури багатомільярдні інвестиції, - говорить Багіров. – В цьому випадку за рахунок таких зборів інвестори могли б відшкодувати вкладені кошти і отримати прибуток. Якщо ж цього не станеться, то мер або Київрада можуть ввести такі збори лише за умови, що хтось з них буде одноосібним власником всієї землі в центрі Києва".
Що треба, аби…
Проте експерти вважають, що виключно фіскальними та заборонними заходами проблему пробок в Києві вирішити навряд чи вдасться. Бо коли центр розчистять від зайвих автомобілів, останні скупчаться на під’їздах до нього. До того ж в центральній частині міста вже знаходиться і ще будується досить багато офісних центрів тощо, і все це вимагає підземних паркінгів на пристойну кількість місць.
"Без цивілізованого розв’язання проблеми парковки в центрі Києва і взагалі продуманої інфраструктурної політики введення платного в’їзду до центру міста навряд чи принесе очікуваний ефект, - вважає Матвієнко. – Адже київська влада сприяє тому, щоб центральні райони забудовувалися велетенськими "монстрами", в яких працює велика кількість людей, а підземних паркінгів, де вони могли би зоставити свої автомобілі, й досі не розпочали будувати. Замість цього вони крадуть тротуари у пішоходів, облаштувавши на них платні парковки".
Другий момент, це зручні дорожні розв’язки, на під'їзді до центру, об'їзні шляхи, будівництво мостів через Дніпро тощо.
"Аби запроваджувати платний в’їзд до центру треба будувати зручні транспортні розв’язки ще на під’їзді до нього, ще в районі метро "Петрівка" й інших, - вважає Сергій Батрук. – Розв'язки мають бути вже там, де починаються старі вузенькі вулиці".
В іншому разі, якщо просто загородити декілька центральних вулиць міста, пробки через велику кількість авто на дорогах та припаркованих на тротуарах перемістяться на під’їзди до них.
Те ж саме можна сказати і про будівництво нових (Подольського та залізничного) та ремонт існуючих (Патона) мостів. Адже з ними перманентно виникають проблеми, починаючи від банальної нестачі грошей до унеможливлення будівництва через проблеми із землею або відсутністю шляхів об’їзду на час ремонту.
Також проблемою є пробки, що утворюються через довге стояння посеред дороги автомобілів, що потрапили до аварії. Здебільшого їм доводиться зоставатися на місті події аж доки там не з’являться представники страхової компанії, аби засвідчити страховий випадок. За кордоном же у таких випадках підставою для виплати може стати звичайна розписка винуватця аварії.
Нарешті, тим, для кого платний проїзд до центру є обтяжливим, має бути надано альтернативу. Тобто зручний громадський транспорт в центрі, який є безпечним, чистим і ходить за розкладом через кожні 5-10 хвилин. Тим більше, що Київрада вже ухвалила рішення про заборону маршрутних таксі в центрі міста. Проте нову схему руху транспорту в центрі міста КМДА ще не розробила, а отже не надала ніякої альтернативи.
Чи з’явиться щось з переліченого через рік, сказати важко. Найвірогіднішим є те, що до того часу кияни матимуть тільки те, що КМДА зробити найлегше. А саме таки ввести платню за проїзд до центру міста стане таким собі способом зробити гроші із повітря.
Адже мова про будівництво підземних паркінгів ведеться вже не один день, проте жодного з них не побудовано, в кращому разі їх враховують при будівництві нових бізнес-центрів та елітних житлових будинків, що з’являються в центральних районах як гриби.
Що ж до будівництва окремих паркінгів, то влада обмежується тільки заявами про наміри залучати інвесторів. Проте все це навряд чи скоро перетвориться на певні дії, оскільки більшість ділянок під будівництво в центрі Києва вже давно розподілена між великими забудовниками, а на те, що залишилось, вишикувалася величезна черга.
Про гроші із повітря
До того ж, попри всі обіцянки пані Кільчицької, сьогодні є досить сумнівною гарантія того, що зібрані за рахунок підвищення платні за паркову і будь-які інші збори підуть саме на розбудову міської інфраструктури.
Звісно, посилання на "традиційну" корупційність вітчизняних чиновників в цьому випадку можуть виглядати не досить переконливо. Але на думку про те, що гроші від парковки або якихсь інших зборів можуть піти не в міський бюджет наводить той факт, що вже сьогодні різні чиновники називають різні суми, що мають виділятися на облаштування міста.
Як повідомили "ЕП" в Головному управлінні з питань цінової політики КМДА, інвестиційна складова тарифу (тобто кошти, які мають піти на будівництво паркінгів тощо) в тому районі, де плата за паркування складає 7 грн. за 1 год., складає 3,84 грн., в районі, де паркова коштує 5 грн. за 1 год. - 2,17 грн., а там, де 3 грн. за 1 год. - 0,51 грн. (всі цифри вказані без ПДВ).
В той же час за словами заступника мера Івана Салія інвестиційна складова в паркувальних тарифах становить дещо менше: з 7 грн. за 1 год. – 2,27 грн., з 5 грн. за 1 год. – 1,6 грн., з 3 грн. за 1 год. - 0,38 грн.
Тож наразі невідомо, скільки саме коштів від парковки має піти на розбудову транспортної інфраструктури, і куди саме подінеться різниця між сумами, озвученими різними посадовцями.
Звісно, це може бути звичайна помилка, що не має ніяких наслідків. Проте, здається, така дрібничка є досить показовою щодо "традицій" і вміння влади робити гроші з повітря незалежно від зміни персоналій.