Схоже, луцького бізнесмена Ігоря Єремєєва більшість скинула з рахунків. На минулих парламентських перегонах він зробив невдалу ставку на блок екс-спікера Володимира Литвина і не потрапив до Верховної Ради. Довгий час подейкували, що саме через цей непродуманий крок Ігор Миронович був вимушений розлучитися з однією з важливих складових своєї нафтової імперії - ВАТ "НПК "Галичина" (Дрогобицький НПЗ), продавши його в 2006 році групі "Приват". Скептики потирали руки і в один голос пророкували, що, мовляв, Єремєєв серйозно "попав на гроші" і тепер, не маючи ані нафтового, ані аграрного лобі в парламенті, ані коштів для інвестування в розвиток бізнесу, надовго піде на дно. Спостерігачі не виключали, що частину бізнесу йому доведеться продати, аби сплатити борги, що виникли під час торішніх виборів.

Дійсно, колись публічний і відкритий політик Єремєєв після програшу, можна сказати, перетворився на затворника. Про долю його бізнесу ходили розрізнені чутки, а сам Ігор Миронович протягом року не балував громадськість своєю присутністю в інформаційному просторі.

Раптом виявилось, що в цій тиші розвивалися події, спрямовані на гучне повернення бізнесмена в перше політичне коло в самий переддень виборів.

Так, тільки за останній тиждень ім'я пана Єремєєва і назва структур, близьких до нього, встигли прозвучати в двох вельми великих операціях. Зокрема, Ігор Миронович очолив наглядову раду новоствореного ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод", а крім того став власником 18,46% акцій ТОВ "Банк інвестицій і заощаджень".

Якщо його раптове банкірство здивувало спостерігачів, то входження в органи управління ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод" стало логічним завершенням процесу скупівлі значної частини акцій структурами, близькими до пана Єремєєва.

"ЕП" спробувала розібратися, навіщо Ігорю Мироновичу входити до складу акціонерів морально застарілого НПЗ, отримуючи в напарники російську НК "Альянс", і звідки, власне, кошти.

Касир Литвина

Як стало відомо "ЕП" з достовірних джерел, Ігор Миронович посідав в блоці Володимира Литвина привілейоване місце – зокрема, розпоряджався партійною касою. І всі заяви скептиків про його витрати на вибори не відповідають дійсності. За даними джерел, пан Єремєєв не тільки фінансово не постраждав, а навіть зумів заробити на решті членів блоку. Побічно ці чинники підтверджує і розвиток нафтового бізнесу Ігоря Мироновича після політичного фіаско.

Зокрема, мережа АЗС підконтрольної Єремєєву луцької компанії ТОВ "Вест Ойл Груп", що реалізовує в країні нафтопродукти під відомою торговою маркою WOG, більш ніж за рік значно розрослася. Їй вдалося після кількох поразок все-таки вийти на столичний ринок. Збільшенню мережі сприяло як будівництво нових АЗС, так і придбання існуючих роздрібних мереж в 2006-2007 роках.

Так, в середині 2006 року WOG придбала 16 станцій одеської мережі "Добро". 2007 рік ознаменувався покупкою мережі АЗС під торговою маркою "Екойл". За оцінками експертів, "Екойл" на сьогодні налічує 35–37 автозаправних станцій в регіонах України. Орієнтовна ціна операцій коливається від $45 млн. до $60 млн. Таким чином, кількість АЗС, що працюють під торговою маркою WOG, сьогодні налічує близько 300 станцій. Що явно свідчить, що луцький бізнесмен наразі не бідує.

Що ж до продажу Дрогобицького НПЗ, то експерти констатують, що пан Єремєєв ще до продажу підприємства вів переговори з "Альянсом" про придбання у нього пакету акцій Херсонського НПЗ. А думки про продаж "Галичини", яка практично не працює і потребує серйозної модернізації, відвідували його давно. Водночас, пропозиція "Привата" дозволила йому отримати на операції бонус.

Між тим, частина аналітиків вважає, що фінансові кошти поступали і поступають до пана Єремєєва від його патрона бізнесмена Петра Диминського і з капіталів давніх партнерів власників банку "Надра" братів Сигалів. Проте, ця версія здається малоймовірною, адже якби він міг розпоряджатися цими засобами, то не продавав би "Галичину", а модернізував її.

Доглядач мазутоварні

Так, 20 липня на чергових загальних зборах акціонерів ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод", що отримав потужності Херсонського НПЗ, нарешті більш-менш прояснилася ситуація щодо перспектив співпраці між ВАТ "Нафтова компанія "Альянс" (Москва) і ТОВ "Вест Ойл Груп". Задекларовані сторонами 9 серпня перспективи стратегічної співпраці нарешті набули матеріального характеру. Водночас численні маніпуляції російської НК, пов'язані з продажем акцій своїх українських активів різним близьким "до тіла" офшорним компаніям, досі не дають повної картини власників нового ЗАТ.

Зокрема, логічним завершенням покупки Ігорем Єремєєвим великого пакету акцій Херсонського НПЗ стало введення до складу органів управління і контролю підприємства представників волинських структур. Сам же герой нашого часу очолив наглядову раду. Цікаво, що як представник інтересів акціонера Brega Holding Ltd, що володіє 20,72%. Крім того, близькі до Ігоря Мироновича люди були призначені на пости голови правління і розділу ревізійної комісії.

На зборах акціонерів була озвучена структура власників новоствореного підприємства. Так, Brega Holding Ltd володіє - 20,72%, Malveron Holding Ltd - 20,06%, Marlani Holding Ltd – 20,22% все три Британські острови і Вірджинські, ВАТ "Херсонський нафтопереробний комплекс" – 39% акцій.

Експерти вважають, що з урахуванням розкладу сил в керівних органах підприємства, акції, що знаходяться на рахунках двох інших офшорних компаній, так само належать структурам, близьким до Ігоря Мироновича, а частка ВАТ "Херсонський нафтопереробний комплекс", - безпосередньо "Альянсу".

Цікаво, що буквально після призначення, Єремєєв зустрівся з главою Херсонської області Борисом Силенковим та розповів про просто-таки наполеонівські плани і божевільні інвестиції в реконструкцію підприємства, які надійдуть від його власників. Мова йде не про $1 млрд 160 млн.

Крім того він проінформував, що закінчення модернізації за наявності достатнього обсягу вкладень буде завершено в другій половині 2009 року.

Проте експерти до цих заяв поставилися більш ніж скептично. Оскільки такий амбітний проект в озвучені короткі терміни здійснити практично нереально.

Крім того, як стало відомо "ЕП", виникли проблеми і з проектом модернізації, оскільки в нього зараз довелося вносити значні зміни.

Не варто забувати сумний досвід присутності Ігоря Мироновича на "Галичині". Один з найперспективніших НПЗ відпрацював на зношення, кошти в його розвиток не вкладалися, врешті-решт він був проданий. Досвід роботи "Альянсу" в Херсоні аналогічний – завод доведений до плачевного стану і зупинений.

Тобто робота цих підприємств у вітчизняній нафтопереробці позитивними зрушеннями не супроводжувалася. Крім того, не варто забувати і про вкрай непрозорі схеми ведення бізнесу обома структурами і негативні рекомендації при партнерських відносинах. А це свідчить, що в разі інвестування в проект корпоративні розборки з приводу хто і скільки винен виглядають вельми ймовірними.

Це, на думку експертів, практично зводить нанівець всі мрії про швидку появу в Україні ще одного модернізованого заводу, що відповідає Європейським стандартам. Одним з найреальніших варіантів розвитку подій експерти вважають відновлення діяльності старих і зношених потужностей Херсонського заводу. Який, на їхню думку, здатний випускати хоч і неякісний низькооктан та мазут. А з урахуванням вдалого відносно експорту розташування підприємства й останніх тенденцій на світових ринках, на експорті мазуту зараз можна непогано заробити.

Крім того, сам факт співволодіння НПЗ, що навіть не функціонує, і однієї з найбільш великих в Україні мереж АЗС роблять Ігоря Мироновича привабливим кандидатом для запрошення до списків прохідних політичних сил. Підтвердження фінансової спроможності бізнесмена тільки укріплюють це припущення. Відтак рік для пана Єремєєва минув не дарма.