Поточного тижня у Фонді держмайна відбулося останнє засідання робочої групи, яка опікувалася підготовкою конкурсних умов. "Після цього всі учасники поїхали по своїх відомствах візувати документ", - сказав пан Парфьоненко. За його словами, цей процес триватиме 1-2 тижні. Далі проект розпорядження Кабінету міністрів "Про затвердження умов конкурсу з продажу 99,48% акцій ВАТ "ОПЗ" буде винесено на засідання уряду.

У разі його затвердження ще через пару тижнів Фонд офіційно оголосить про проведення конкурсу. Тоді процедура продажу може відбутися в середині вересня, прогнозує Д.Парфьоненко.

Як повідомила "ЕП" голова Фонду держмайна Валентина Семенюк, додаткові умови конкурсу викладені в Концепції розвитку ОПЗ, що оформлена як додаток до основних умов. "Поки цей документ не затверджений Кабміном, я не можу розповідати про його зміст", - сказала пані Семенюк.

Однак "ЕП" вдалося через джерела у Фонді дізнатися деякі подробиці документу. Отже, інвестдоговір умовно можна розбити на три розділи: техніко-економічні, соціальні й екологічні зобов'язання майбутнього власника. Термін контролю за виконанням різних пунктів інвестзобов'язань варіюється – 5,8,10,15 років.

Голова Одеської облради Микола Скорік, котрий також входив до складу робочої групи, пропонував запровадити безстроковий термін контролю за виконанням соцблоку інвестзобов'язань – тобто на весь період функціонування підприємства. Проте ця ініціатива не була підтримана, оскільки гарантувала 100% зниження купівельного інтересу, а значить, продажної ціни. Принаймні з місцевого бізнесу ніхто, знаходячись при повному розумі і тверезій пам'яті, не погодиться довічно знаходитися на гачку у місцевої влади.

Щодо техніко-економічної частини інвестдоговору, то вона базується на перспективному плані розвитку підприємства, розробленому раніше Мінпромполітики. Новому власникові доведеться вкласти кошти в реконструкцію аміачних і карбамідових колон.

При цьому нарощувати об'єми виробництва йому не доведеться. Відсутність такої вимоги пояснюється складною ситуацією на внутрішньому ринку, викликаною перманентним, з року в рік, подорожчанням імпортного природного газу. Як відомо, на нього припадає 60% собівартості кінцевої продукції українських хімпідприємств.

Наразі 3 з 6 основних учасників ринку вимушені тимчасово припинити виробництво аміаку, оскільки його собівартість досягла 230 дол/т.. Тобто вище за ту ціну, за якою аміак може бути реалізований на експорт.

Дану інформацію "ЕП" підтвердили джерела в керівництві ДП "Укрхімтрансаміак". Вони нагадали, що квота на транзит аміаку українською частиною трубопроводу "Тольятті – порт Південний" розподіляється між РФ й Україною по 75% і 25% відповідно. "Протягом останніх років Україна не вибирала свій об'єм через зниження об'ємів виробництва. Гадаю, така тенденція збережеться і наступного року", - сказав співбесідник "ЕП".

Відтак, можна зрозуміти, що питання про збільшення об'ємів виробництва на ОПЗ Фонд держмайна уникає.

Водночас, заступник голови спеціальної контрольної комісії ВР з приватизації Олександр Бондар вважає, що умови конкурсу Фонд виписував під конкретного покупця. На його думку, серед потенційних претендентів найбільш вірогідним є концерн "Стирол" (м. Горлівка, Донецька обл.), контрольований "регіоналом" Миколою Янковським (14% акцій за даними Evolution Media Group) cпільно з IBE Trade Corp (Алекс Ровт).

Відтак, пан Бондар вважає можливість продати 99,48% акцій ОПЗ в середині вересня цілком реальною. "Для них це дуже зручна  дата, за два тижні до позачергових парламентських виборів. Всі будуть надто захоплені політикою, і завод можна буде продати своїм і задешево. Тобто готується той же сценарій, за яким пан Чечетов (екс-глава ФДІУ - "ЕП") перший раз продавав "Криворіжсталь" в 2004 г., напередодні президентських виборів", - переконаний Олександр Бондарь.

Слід зазначити, що прихід на підприємство нового власника - хто б ним не виявився - майже напевне принесе зміни в існуючі правила гри. Йдеться про ціни на перевалку аміаку. Наразі вона встановлюється Міністерством промислової політики та складає близько 3 дол/т. Джерело в керівництві підприємства повідомило "ЕП", що вважає цю ціну заниженою. "В балтийських портах перевалка тонни аміаку коштує близько 15 дол.", - підкреслив співбесідник.

Нагадаємо, раніше серед зацікавлених осіб називали як українських бізнес-персон - Фірташа (наразі він продає свої хімічні активи) та Ярославського (черкаський "Азот"), так і цілу низку зарубіжних компаній - канадську Potash Corp, балтійську Achema, російські "Єврохім", "Акрон", а також "СІБУР", що входить до сфери управління "Газпрому" та компанію Вексельберга - Renova.

До речі, експерти стверджують, що нинішній період – не кращий для продажу підприємства. Зацікавленість підприємством з боку потенційних інвесторів різко знизилась зворотно пропорційно зростанню цін на газ. Посилюють ситуацію розпочаті росіянами роботи з будівництва альтернативного аміакопроводу на Таманський півострів та рішучі наміри щодо зведення на Кубані нового хімзаводу.

Втім, не виключено, що озвучені наміри щодо будівництва нових потужностей насправді вуалюють зацікавленість росіян українськими виробництвами, котрі будуть виставлені на продаж. Окрім Одеського припортового йдеться про перспективні конкурси з продажу Дніпровського "Азоту" Коломойського та "Рівнеазоту" Фірташа. Повторимось, саме через високі ціни на газ вони зараз втрачають свої лідируючі позиції.

В цьому випадку, зважуючи на соціалістичне забарвлення Фонду держмайна та певне напруження між соціалістами та "Регіонами" (котрі контролюють "Стирол" і цілком недоречно, на погляд "рожевих", погодилися із достроковими виборами) росіянам буде простіше боротися за українську хімічну власність. Не марно ж пан Мороз до Москви вештається.