Для тих, хто рахує гроші (тобто вміє це робити), основною подією минулого тижня є не чергові домовленості президента та прем’єра про чергову ж дату імовірних виборів, а задеклароване ще місяць тому рішення НБУ про встановлення облікової ставки НБУ на рівні 8% (попередня - 8.5% , півтора року тому – 9%). Це потужний сигнал інвесторам і ринку: з грошима і бізнесом в Україні все гаразд. І таки так. Кожен займається своєю безпосередньою справою: одні "хором співають інтернаціонал", інші сидять в лавках, рахують гроші та дбають, щоб розруха в окремих головах не перекинулася на важливіші речі, нарешті, треті, працюють: вирощують картоплю на дачах, оскільки прем’єр попередив, що зернові цього року не вродять, але мільйонів сто з Державного бюджету все одно треба списати на пересівання чи то озимих, чи то ярих.

Мінекономіки прогнозує в нинішньому році інфляцію на рівні 7,5% річних. Тобто фактична ставка рефінансування в Україні майже дорівнюватиме темпам інфляції, як у більшості економічно розвинутих країн. Щоправда, новий керівник цього відомства щось говорив про необхідність "прив’язати" курс гривні до обсягів експорту та імпорту, але нинішній системний бізнес навряд чи дозволить над собою новий експеримент у вигляді фіксованого курсу з годівницею у вигляді тендерного комітету з розподілу валюти.

Тепер нашу гривню не лякають ні дострокові вибори, ні страшилки надзвичайного стану, ні навіть політ стерв’ятників Цушка над стадіоном "Динамо" чи Святославом Піскуном, що несподівано виявився зовсім не Піскуном, а Фурманом.

Типовий слоган радянських часів "хто куди, я – в ощадкасу" живе й перемагає попри всі сумнозвісні події п’ятнадцятилітньої давності та періоду нагромадження початкового капіталу.

Щомісяця обсяг активів в банківській системі зростає на 40-50 млрд грн. (у квітні попри парламентську кризу на 56 млрд грн.). Обсяги термінових вкладів на початок травня склали 91,8 млрд. грн, що на 12, 2 % більше ніж на 1.01.07.

Причому, за даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, сума середнього вкладу нижча, ніж сума відшкодувань у випадку банкротства банку ‑ 25 тисяч гривень. Тобто в нашій державі ще немало тих, хто наївно сподівається, що назбирає грошей достатньо для вілли на березі турецькому, чи бодай для собачої буди в Глевасі під Києвом - ціни обох об’єктів нерухомості приблизно однакові. Саме тому, майже всі, хто хотів купити нерухомість на Кіпрі, в Португалії чи Англії, давно її мають, як і власні офшорні компанії та по кілька мільйонів євро в Англійському королівському банку на чорний день.

Всім іншим європейська нерухомість чи депозитний рахунок на п’ять тисяч євро у швейцарському банку не надто вигідні – за нерухомість потрібно сплачувати податки та обслуговувати її, а депозити в київських банках щонайменше в три рази дорожчі.

В Україні долар перестав слугувати валютою накопичення та збереження – він продовжує бути світовим еквівалентом, але давно зрозуміло, що зелений знецінюється швидше, ніж гривня, - у світі надлишок не забезпеченої товарним покриттям американської валюти. Валютна виручка та капітали, що свого часу втекли, повертаються в Україну під виглядом іноземних інвестицій та прапорами офшорних зон. Прибутковість українського бізнесу у три-чотири рази вища, ніж європейського. Прибутковість банківського капіталу з початку року зросла в 2,2 рази. На захід великий капітал іде, в основному, за дешевими грошима: від синдикованих кредитів до залучень через IPO – серед останніх повідомлень заява власника Полтавського ГЗКу, Костянтина Жеваго про розміщення акцій Ferreexpo на Лондонській біржі вже в липні.

Фінансові інтереси великого бізнесу вимагають лібералізації українського валютного законодавства. Відповідний законопроект, називається він "Про систему валютного регулювання і контролю", підготовлений Комітетом Верховної Ради з економічної реформи. Основні його положення: збільшується термін повернення валютної виручки в Україну з 90 до 180 днів, всі без винятку фізичні особи матимуть право безперешкодно відкривати валютні рахунки за кордоном, тощо. До сказаного можна додати лише одне: хто спеціалізується на виведенні коштів через схемне страхування та "мусорні акції", як працювали, так і працюватимуть. Адже за словами власників "Привата", " у законодавчому павутинні застрягають лише дрібні комахи", а не великий бізнес.

В Національному банку ідеологом конвертації гривні є Олександр Савченко, який переконаний, що перехід до європейської практики можливий протягом року-півтора.

Стосовно даного документу у основних банківських лобістів повний плюралізм. Український Кредитно-Банківський Союз підтримує ліберальний законопроект, Асоціація українських банків - вважає повну конвертацію передчасною. Великим банкам, що на рівних конкурують з іноземними фінансовими установами, законопроект вигідний, отож у нього є всі шанси бути втіленим у життя – але, вочевидь, після парламентських виборів.

Насправді існуюча неповна конвертація гривні, хоч і є системним питанням, банкірів тривожить значно менше, ніж постанова Нацбанку №168, яка вступає в дію з 5 червня. Згідно з цією постановою банки мають надавати споживачам інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредитів.

Правила надання інформації про сукупну вартість кредитів затверджені Поставою № 168, що зареєстрована в Міністерстві юстиції 25 травня. НБУ задекларував, що нововведення запроваджується задля "запобігання заподіяння споживачам моральної або матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної або неповної інформації". В основному мова йде про споживчі кредити для фізичних осіб, надзвичайно популярні протягом останнього часу. Великі банки рекламують надання такої послуги як надзвичайно вигідної лише на основі паспорту громадянина, без застави та довідки з місця роботи.

Насправді у багатьох випадках клієнт не отримує, як написано в телеграмі НБУ, "повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки по ньому, вартості всіх супутніх послуг, а також про інші фінансові зобов'язання споживача, пов'язані з одержанням, обслуговуванням і погашенням кредиту".

У документі також відзначається, що перед укладенням кредитного договору банки зобов'язані надати споживачеві в письмовій формі, зокрема, інформацію про ймовірну суму кредиту; строк, на який кредит може бути отриманий; мету, на яку кредит може бути використаний; про форму й вид його забезпечення; типи процентної ставки (фіксована, плаваюча й т.п.).

"Надзвичайно привабливі кредити" мають кілька недоліків: вони невеликі за обсягом – до 25-50 тисяч гривень – і казково дорогі, причому дорожнеча ця часто прихована.

І далеко не кожен клієнт (як правило, це молодь) здатний вирахувати реальну вартість позичених грошей: крім відсотків за користування в договорі передбачена комісія банку, страховий внесок і навіть штрафи за несвоєчасне погашення, тощо. Стосовно "юриків" такі "примочки" вже не проходять, хоч років десять назад на такі схеми "попав" не один бізнесмен. На таких схемах років десять-дванадцять тому спеціалізувалися окремі банки, як от пріснопам’ятний "Банкирский Дом", своєчасно ліквідований рішенням НБУ.

В Інтернеті чимало рекламних банерів, що пропонують "беззаставну" позику сумою 25 тисяч гривень терміном від року до трьох від 44% до 112% річних. У окремих банках протягом трьох років позичальник тричі погашає свій борг. Якщо звичайно погашає, бо саме ця група кредитів є ризиковою для банків, ‑ нерідко гроші намагаються позичити під чужий паспорт. Так би мовити, клієнтська відповідь фінансовим "чемберленам".

Ситуація зі споживчими кредитами ускладнюється тим, що жодне із вітчизняних кредитних Бюро реально ще не почало працювати.

Протягом останнього року частка проблемних кредитів в Україні зросла до 5,4 млрд. грн., або на 1,71% загального обсягу наданих кредитів.

Очевидно, керівництво НБУ не хоче бачити під своїми стінами нові палатки розорених позичальників та намагається захистити ринок від надмірних ризиків, які несуть в собі беззаставні кредити. У всякому разі, Анатолій Шаповалов, який зараз залишається на господарстві на час хвороби Володимира Стельмаха, пообіцяв жорстко контролювати виконання цієї постанови.

З іншого боку, більшість банкірів заявляє про готовність працювати прозоро аж до готовності здати громадськості імена своїх бенефіціарів. Як правило, і АУБ, і Український Кредитно-Банківський Союз намагаються внести потрібні зміни ще під час підготовки документу. В даному випадку обидві лобістські організації "проспали" документ, і тепер поки що несміливо заявляють про свою необізнаність про його підготовку.

Ще не зовсім зрозуміло, хто виграє від прозорості на сегменті кредитів. Якщо дрібнота: вона змушена буде прийняти правила гри, вигідні великим банкам. Якщо ж виявиться, що дорожчі кредити у великих банках, отже їм не вигідно розкривати всі карти – завжди можна звернутися до найбільш демократичного суду у світі, який, наприклад, заборонить розголошувати банківську таємницю.

Бо гроші потрібні не лише позичальникам....

Алла Ковтун, екс-головний редактор "Фінансової України"