Начебто пігулка від начебто хвороби Тендерної палати
Їм, першому віце-прем’єру Миколі Азарову та його заступнику Володимиру Копилову, що прийшли на засідання парламенту, начебто ця спроба вдалась. Принаймні чергові зміни до Закону про державні закупівлі ухвалені.
Чи будуть вони підписані президентом – велике питання, оскільки днями Секретаріат запевнив, що жоден документ, ухвалений розпущеною Радою, Ющенко не підпише.
Але документ вартий розгляду. Щонайменше аби не давати приводу певним урядовцям закидати президенту, мовляв, він заборонив вживати ліки від головної хвороби, що роз'їдає по швах механізм держзакупівель.
В першу чергу зауважимо, що в ідеалі, якщо вкотре вносити зміни до вказаного механізму, треба було б одночасно задовольнити дві сторони – і учасників тендерних процедур, й ініціаторів торгів. Натомість, на думку експертів, більшість змін, що були проголосовані депутатами, можуть претендувати хіба що на роль заспокійливої пігулки для учасників ринку, але аж ніяк не на ліки, що можуть хоч якось оздоровити систему.
Тож чомусь зовсім не дивує, що законопроект, автором якого був нардеп з фракції КПУ Олександр Ткаченко, котрий є головою наглядової ради Тендерної палати, в "найкращих" традиціях українського парламентаризму оприлюднили, розглянули і проголосували в один день.
Можна сказати, що депутати проковтнули його як гірку і несмачну пігулку, замруживши очі. І до сьогодні достеменно невідомо, чи хтось з них зрозумів, що клав собі до рота, чи ні.
Що нового
Перше, що впадає в око, – Тендерну палату позбавили частини повноважень. До того ж її позиції послаблено в Міжвідомчій комісії з питань держзакупівель, де досі було по три представники від ТПУ та нардепів, які посідають чимало керівних посад в останній.
Тепер Тендерну палату і ВР в цьому колегіальному органі представляють лише по дві особи, а натомість до Комісії ввели двох представників пана Азарова: з Мінфіну та ДПАУ.
Також за новою редакцією закону Тендерну палату позбавили права розробляти методичні матеріали щодо організації та проведення торгів, методики визначення суми збитків у разі недотримання замовниками вимог законодавства при закупівлях, вимагати від учасників торгів інформацію та документи щодо стану виконання договорів про закупівлю на будь-якій стадії виконання тощо. Крім того, після змін ТПУ зможе навчати та підвищувати кваліфікацію фахівців з тендерних процедур тільки за погодженням з Міжвідомчою комісією. До того ж більшість з перелічених функцій тепер передані саме Комісії.
Однак експерти вважають, що таке перетягування повноважень навряд чи заспокоїть учасників ринку держзакупівель і вирішить існуючі проблеми. Адже сама система залишилася незмінною, а проблеми, що існують в ній, піддали лише косметичному ремонту.
Наприклад, нова редакція закону начебто виключає можливість так би мовити тендерного рейдерства. За існуючої редакції документу учасники торгів або будь-хто інший мають право подати до суду позов на оскарження дій замовника закупівель, якщо той порушив закон.
Причому з моменту відкриття судової справи і до вирішення її по суті закон вимагає призупинення торгів і будь-яких казначейських виплат по них. Тобто торги припиняються, і може статися таке, що замовник роками не купить те, що йому необхідно, аж доки не завершиться суд.
"Наприклад, велике енергетичне підприємство оголошує тендер на купівлю складного та дорогого, але вкрай необхідного обладнання, наприклад, якоїсь турбіни, - розповідає юрист Олексій Святогор. - А якесь невеличке підприємство подає судовий позов, бо вважає, що під час торгів було порушено закон чи якісь правила. Тендер заморожується, Казначейство не видає грошей. І тоді покупець вимушений домовлятися з приводу "вирішення питання" та відкликання позову, тільки б купити цю турбіну та не зазнати мільйонних збитків через зупинку виробництва".
В новій редакції закону ця норма зазнала деяких змін: із формулювання прибрали слова, що скаржитися може "будь-яка інша особа". Тепер це можуть робити тільки учасники торгів і Тендерна палата. Але чи перешкодить це тендерному рейдерству? Адже варто лише тій самій компанії – скажімо, ПП (ВАТ, ЗАТ) "Інваліди України" зареєструватися в якості учасника торгів?
Так, це їм коштуватиме дорожче. Значить, дорожчою буде і вся стара схема. Суть якої, якщо коротко, наступна.
Ви оголошуєте тендер на придбання за державний кошт певних послуг або ж робіт. Тендер виграє якась фірма. Незабаром з'являється незадоволений учасник, який оскаржує рішення тендерної комісії. Торги заморожуються, гроші зависають, роботи та послуги теж. Причому період, на який ця процедура відкладається в довгий ящик, залежить від суми грошей, котру ви готові заплатити разом з переможцем, аби розморозити торги.
Навіщо платити? Судіть самі. Громадська організація Тендерна палата має лише один офіс у Києві, котрий обслуговує столицю та область. Скарга розглядатиметься довго. Дуже довго. Адже не багаторукі Шіви там засідають, у цій Тендерній палаті. Хочете прискорити – платіть. Або сумнозвісному Європейському консалтинговому агентству (про нього нижче), або тендерному рейдеру, щоб відізвав скаргу.
Звісно, хабарі даватимуться не з власної кишені. І дорожчання умов участі цих рейдерів буде відповідно вдорожчувати вартість закупки. Хтось казав про біржу як редукціон? Не вийде. Як мали аукціон, так і матимемо.
Як можна було б (якби було бажання, звісно) запобігти таким зловживанням? На думку генерального директора юрфірми "Абсолют" Василя Жовновського, аби вирішити цю проблему, законодавство має визначати чіткий перелік випадків, в яких можна призупиняти торги через судовий позов, а в яких ні, які саме порушення можна усувати на місці, а які тільки через суд.
А Олексій Святогор вважає, що цю проблему можна було б вирішити принаймні частково через введення кримінальної відповідальності для осіб і пов’язаних з ними людей, що були декілька разів помічені в тому, що при порушеннях в тендерах подавали скарги, що були відхилені судом.
Зараз Тендерна палата заворушилася і почала перемовини з Асоціацією міст, аби налагодити контакти з метою відкриття регіональних офісів, що передбачалося ще старим законом. Але чом на це чекати два роки було? Питання риторичне.
Інша велика проблема, що дратує учасників держзакупівель – занадто велика вартість участі в торгах.
За існуючої редакції учасникам торгів треба купляти безліч послуг та документів. Наприклад, сьогодні закон дає право участі в торгах тільки тим учасникам, що занесені в реєстр учасників торгів та каталог. Але потрапити до цього переліку коштує досить дорого. Одноразова сплата становить від 1,5 тис. грн. до 5 тис. грн., потім учасник щомісяця має сплачувати абонентську плату 700 грн., аби його не виключили з каталогу. А за кожну виписку, що потрібна для участі в кожному тендері, треба платити 500 грн.
В новій редакції закону автори змін виключили всі згадки про цей документ, тобто позбавили учасників торгів зайвих витрат. А ось інша проблема – монополія однієї компанії на публікацію оголошень про торги в Інтернеті – так і зостається невирішеною, незважаючи на зміни. Нова редакція закону передбачає існування державного сайту для таких цілей, проте його створення під великим питанням.
Пастка для АМКУ
Тобто єдина компанія, що надає в Україні подібні послуги, фактично заборонила державі створювати для себе конкурента. Саме такий висновок напрошується, якщо зважати на підстави, які агентство, за повідомленням АМКУ, зазначило в своїй офіційній відповіді: "Проведення торгів на закупівлю створення web-порталу "Державні закупівлі" є неправомірним, незаконним та таким, що порушує права ТОВ "Європейське консалтингове агентство".
Таким чином, намагаючись щось змінити на ринку державних закупівель, влада потрапила в свою ж пастку. Адже в створених законодавством умовах ця компанія діє цілком законно, і докорити їй майже нічим, окрім хіба що її монопольним становищем, що вже кілька разів робив АМКУ. Проте ситуація досі зостається незмінною.