В історії України трапляються дні, коли надто дається взнаки її минуле радянської республіки. Мабуть, саме в такі моменти можновладці починають особливо тужити за плановою економікою чи іншими принадами безтурботного життя совєцького чиновника. Якому треба було не головою думати, а виконувати накази партії, аби в країні зберігалися найнижчі в світі ціни на хліб та мирне небо над головою.

Здається, саме така ностальгія час від часу відвідує український уряд, а точніше його, як-то кажуть нинішні урядовці, "аграрний блок". Причому ностальгічні позиви виникають як умовний рефлекс на певний подразник. Одним з таких подразників є очікування можливого неврожаю зерна.

Кожного разу, коли прогнози майбутнього врожаю обіцяють бути хоча б на кілька тонн меншими від попереднього року, "аграрний блок" Кабміну починає на автопілоті рятувати країну від голодної смерті, урочисто присягаючись, що жодна зернина, необхідна українському народові, не перетне український кордон. Просто якесь deja vu, що повторюється при першій-ліпшій нагоді.

Ось і цьогоріч… Уряд в черговий раз вирішив запровадити квоти на експорт зерна. Квотуванню передували довгі теревені в пресі та експертних колах про наслідки тривалої посухи, погроз прем’єр-міністра Віктора Януковича звільнити через неконтрольоване зростання хлібних цін аграрних чиновників - віце-прем'єра Віктора Слауту та міністра агрополітики Юрія Мельника. А за компанію і міністра економіки Анатолія Кінаха.

У середу, 20 червня, Мельник та Слаута оголосили, що в третьому кварталі 2007 р., тобто через 10 днів, з 1 липня, вводяться квоти на експорт пшениці, жита, кукурудзи та ячменю по 3 тис. т на кожну з культур.

При цьому, за словами Слаути, квоти будуть діяти тільки один квартал, тобто до 1 жовтня. А за словами Мельника, постанова, що вводить квотування, не передбачає кінцевого терміну введення обмежень. "До поповнення нових запасів", - саме так кінцевий строк обмежень охарактеризував віце-прем’єр. Тобто доки Держрезерв не закупить необхідної кількості зерна.

Якщо перекласти цю заяву на людську мову, вийде наступне: щонайменше найближчі три місяці пшеницю, жито, кукурудзу та ячмінь вивозити з країни ніхто не буде.

Звісно, попередження зернової кризи – прямий обов’язок уряду. Проте українські можновладці чомусь завжди попереджують цей негаразд таким чином, що всіма своїми діями самі ж провокують кризу. І тут вже за безголових чиновників вимушені думати виробники зерна та зернотрейдери про те, як не стати банкротами.

На думку експертів, першим наслідком заяви високопосадовців про введення фактично заборонних квот на експорт буде величезна невизначеність і непрогнозованість подій на ринку.

По-перше, оскільки ще ніхто не бачив самої постанови про квотування, достеменно невідомо, чи скінчиться її дія саме 1 жовтня, або термін буде подовжено, доки держава не закупить певні обсяги зерна (як про це казав Мельник).

Якщо в постанові таки фігурує останній варіант, то фактична заборона експорту зерна може тривати невизначений термін, адже невідомо, коли ж таки держава зможе купити необхідну їй кількість зерна.

"Не зрозуміло, чи подовжаться квоти, коли держава ні до 1 жовтня, ні взагалі до кінця року не закупить необхідної кількості зерна, - говорить президент Української зернової асоціації Володимир Клименко. – Адже в 2006 р. Аграрний фонд до кінця року так нічого і не купив, а якщо говорити про ті 400 тис. т, що йому доручили закупити з торішнього врожаю, то він і досі не закупив такого обсягу зерна".

По-друге, невідомо, як поведуть себе експортери та виробники зерна. Цілком ймовірно, що перші не стануть закупати зерно для експорту, якщо не будуть знати точно, коли відмінять квоти.

"Зрозуміло, що експортери в такій ситуації навряд чи будуть закупати зерно, - вважає гендиректор компанії Про-Агро Микола Верницький. – Адже купивши, доведеться "заморожувати" його на невизначений термін, бо невідомо, що буде далі. До того ж не за горами вибори, і якщо на них переможуть сили, які зараз при владі, то, зрозуміло, заборони будуть продовжуватися".

Якщо зерно тривалий час доведеться продавати виключно на внутрішньому ринку, ціни на нього, звичайно, знизяться. І в такому разі вже є ризик, що самі сільгоспвиробники не захочуть нічого продавати, вичікуючи, доки заборону знімуть і ціни виростуть.

По-третє, незрозуміло, де селяни будуть брати гроші на осінньо-польові роботи та жнива пізніх зернових, коли ринок завмре. Адже кошти на це вони зазвичай дістають з продажу ячменя та пшениці, значну частину яких, за словами Клименка, експортери щорічно закупають саме до 1 жовтня.

По-четверте, на думку фахівців, заборони експорту зернових, які вже стали майже традиційними в Україні, можуть призвести до того, що "заборонні" культури сільгоспвиробники просто не будуть сіяти через постійні проблеми із збутом, й Україна буде втрачати зерно не тільки через несприятливі погодні умови.

Проте факт залишається фактом – хоч більш-менш точних прогнозів врожаю поки що немає, він буде меншим за торішній. Однак фахівці вважають, що проблему можна вирішити і без заборон.

На думку голови УЗА Клименка, квотування експорту мало провадитися поетапно, аби враховувати інтереси всіх учасників ринку.

"За попередніми підрахунками із цьогорічного врожаю Україна може експортувати близько 8 т ячменя, пшениці та кукурудзи. Ці обсяги можна було б розділити на дві частини: з 1 липня установити квоту на експорт в обсязі 4 млн. т, а вже в листопаді, коли буде точно відомо, який зібрано врожай, встановлювати правила для експорту решти 4 т", - говорить він. – Таким чином і трейдери могли б працювати спокійно, і сільгоспвиробники отримали необхідні їм гроші"

Проте, влада, здається, не хоче замислюватися над тим, як можна регулювати ринок, щоб нікого не брати за горло. Адже за "совковою" та політично-передвиборчою логікою куди легше і безпечніше перекрити кисень всім і вся, а потім для проформи вибачитися за неринкові та шкідницькі кроки, як це робив нинішній прем’єр Віктор Янукович після зернової кризи у 2003 та 2006 роках.

При цьому влада періодично вигадує все витонченіші збочення, аби тільки досягти бажаної мети: збити ціни на зерно та хліб заради заспокоєння електорату напередодні парламентських виборів.

Так, ноу-хау 2007 року полягало в тому, що ціни на хліб за особистим проханням прем’єр-міністра Януковича регулювалися через перевірки Генпрокуратури. Про що сам голова уряду заявив кілька днів тому.

Що б там не робилося, нинішня влада залишається у виграші, бо набере балів в очах свого електорату одразу за двома пунктами: знизить ціни на хліб і допоможе вітчизняному виробнику. А що насправді стоїть за черговим популізмом, як і завше, залишиться між рядків.