Рівно тиждень тому Верховний суд України задовольнив касаційну скаргу генеральної прокуратури України в справі про визнання недійсним ряду пунктів договору щодо створення ЗАТ "ЛУКОР" і направив справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області. По суті, це перша і поки єдина перемога Генпрокуратури і Фонду державного майна в спільній боротьбі за цей унікальний вітчизняний нафтохімічний актив проти російського нафтового гіганта "ЛУКОЙЛа". Втім, експерти ринку вважають, що вона носить усього лише ситуативний характер, а саме підприємство є "розмінною монетою" напередодні виборів.

Нитка "Оріани"

Колись державне ВАТ "Оріана", до складу якого входило 13 самостійних підприємств, було монополістом українського ринку з виробництва соляної кислоти, соди каустичної, антистатиків та інших товарів народного споживання. У 1992 році Баварський об'єднаний банк надав "Оріані" кредит на DM 212,5 млн. для будівництва заводу з виробництва поліетилену. Кошти були залучені під гарантії українського уряду з покриттям німецькою страховою компанією "Гермес" під відсоткову ставку, що дорівнювала плаваючій ставці для позик Баварського об'єднаного банку плюс 0,875% річних.

Погашати цей кредит і відсотки за ним передбачалося за рахунок надходжень від експорту виробленої "Оріаною" продукції. Погашення й обслуговування кредиту почалося 31 липня 1998 року. Однак усе пішло не так гладко, як хотілося б урядові, тож було прийнято непросте рішення про залучення надійних, платоспроможних інвесторів на підприємство. Адже, до грудня 2000 року підприємство погасило лише DM70 млн. боргу, сума якого досягла EUR189,6 млн. Як наслідок в 2000-2001 роках "Оріаною" було створено чотири СП - на базі нафтохімічного комплексу (ЗАТ "ЛУКОР"), магнієвого заводу (ТОВ "Магній"), заводу карбамідних смол і заводу "Технопласт" (ЗАТ "Сінтелон").

Водночас практично всі надії на повернення боргу й отримання солідних прибутків уряд покладав лише на "ЛУКОР". Так, 6 грудня 2000 року "Оріана" разом з російським ТОВ "Лукойл-нафтохім" на паритетних засадах створили ЗАТ "ЛУКОР" зі статутним фондом у розмірі 1324 млн. грн.

Відповідно до договору, держава повинна була внести в статутний фонд нового підприємства нафтохімічний комплекс вартістю близько 600 млн. грн, а російські інвестори – сировину й устаткування на аналогічну суму. Погашати ж кредит планувалося як і раніше - із прибутку підприємства.

Втім росіяни внесли в статутний фонд СП замість технологічного устаткування і сировини 107 акцій ЗАТ "Лукойл-Нафтохім", які були оцінені у фантастичну суму 562 млн грн. І це при тому, що їхня реальна вартість складала майже 15 млн. грн. Крім того, російський "інвестор" вдався до низки маніпуляцій, у результаті яких частка держави в статутному фонді знизилася з 50% до 47,93%.

Те, що на підприємстві почались неподобства, чиновники помітили лише у 2004 році, через практично чотири роки з початку його роботи і через два роки з моменту оголошення "Оріани" банкрутом. І лиш тоді з метою погашення боргу уряд став вивчати варіант проведення додаткової емісії акцій "Лукору" і зниження частки "Оріани" у його статутному фонді в обмін на погашення "Лукойл-нафтохім" боргів "Оріани". Однак переговори з "Лукойлом" виявилися безрезультатними.

Натомість в якості психологічного фактору уряд запустив інформацію про те, що ФДМ має намір продати свою частку в "Лукорі" НАКу "Нафтогаз України" із зобов'язанням сплатити борг "Оріани" перед Баварським об'єднаним банком. Однак і це не мало впливу на російську компанію, яку вочевидь влаштовували підсумки її діяльності на підприємстві.

Більш того, "Лукойл-нафтохіму", скорше за все, набридли постійні претензії, і він спробував позбутися втручання держави, але малою кров'ю. Так, у жовтні 2004 року дочірня компанія НК "ЛУКОЙЛ" Lukoil Chemical B.V. і "ЛУКОР" створили ТОВ "Карпатнафтохім" зі статутним фондом 30 тис. грн. Пізніше статутний фонд компанії був збільшений до 1,581 млрд. грн., де 24% належать "Лукору", 76% - LUKOIL Chemical B.V. "Карпатнафтохім" були передані основні потужності ЗАТ "ЛУКОР" з виробництва хлорвінілу, каустичної соди і хлору, а також поліолефінів (етилену і пропилену). А це практично цілком свідчить про втрату державою найбільш ласих "шматочків" "Оріани".

Український суд – найгуманніший суд у світі

Лише після цих дій ФДМ звинуватив "Лукойл-нафтохім" у невиконанні взятих на себе інвестиційних зобов'язань і мінімізації прибутку. Судове ж втручання взагалі було ініційоване тільки наприкінці 2004 року.

Цікаво, що спочатку дії ФДМ мали певні позитивні наслідки, і наприкінці листопаду 2004 року Господарський суд Івано-Франківська навіть встав на сторону Фонду, заборонивши передачу виробничих потужностей "Лукора" "Карпатнафтохіму".

Водночас, російський інвестор через більш ніж півроку заперечив це рішення. Як наслідок - розпочалася неабияка боротьба в судах різної інстанції, що закінчилася тільки 24 червня 2006 року, коли колегія суддів Верховного суду України відхилила касаційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області. У такий спосіб було підтверджено рішення судів нижчих інстанцій про законність внесення майна "ЛУКОР" у статутний фонд "Карпатнафтохім".

Між тим, ситуація навколо "Лукора", а точніше його внеску акцій до статутного фонду, виглядає куди цікавішою. Примітно, що рішення деяких з судів виносилися на користь російської сторони напередодні або після візитів в Україну глави "Лукойла" Вагіта Алєкперова.

Так, Господарський суд Івано-Франківської області 11 серпня 2006 року визнав законність формування статутного фонду "Лукора", а вже 21 серпня пан Алєкперов фігурував серед підписантів відомого меморандуму нафтовиків з урядом. Зауважимо, що, завізувавши меморандум, він неоднозначно заявив пресі: "Лукор" залишиться "у нашій власності".

Такі ситуації не поодинокі. І все це свідчить, що всі спроби ФДМ і Генпрокуратури приречені на провал.

Експерти вважають, що свіжоспечене рішення Верховного суду є лише черговою "фількіною грамотою", насамперед спрямованою на зміцнення позицій уряду перед наступними виборами. Це підтверджується тим, що на 15 червня було призначене засідання кредиторів банкрута "Оріани", де мало бути прийняте рішення про початок процедури санації. На думку експертів, це дозволить кредиторам безкоштовно прибрати залишки колишньої розкоші до рук. І не виключено, що власником усього майна стануть компанії, близькі до "ЛУКОЙЛу".

Звісно, це стане неабияким ударом по нинішньому урядові, оскільки матиме наслідком його дискредитацію напередодні виборів.

А що ж власне уряд? Спостерігачі вважають, що визнання Верховним судом незаконним створення ЗАТ "ЛУКОР" можна вважати спробою прем'єр-міністра Януковича натякнути панові Алєкперову про зобов'язання компанії щодо запуску Одеського НПЗ після докорінної реконструкції і модернізації, який намічено на серпень-вересень поточного року. Адже на ринку вже не перший місяць ходять чутки про його перенесення щонайменше на перший квартал 2008 року.

Тим більше, що факт запуску заводу можна записати на свій передвиборний рахунок, а водночас вплинути на "ЛУКОЙЛ" у збільшенні постачань високооктанових бензинів на бурхливий паливний ринок.

Однак, на думку експертів, вже після виборів усе повернеться на кола своя, і суди знову визнають законність формування статутного фонду "Лукору", кредитори розпиляють залишки "Оріани", а новий уряд лише буде бездіяльно спостерігати за цим, щоб не сваритися з російським нафтовим гігантом. Звісно, якщо не відбудеться нічого надприродного, то могутній і величний вітчизняний нафтохімічний гігант практично на всі 100% залишиться загубленим для України.