У дострокових парламентських виборів буде щонайменше одна особливість – основні претенденти на перемогу навряд чи стануть розтікатися мислю по дереву і гаяти час на переформатування своїх програм. Партії і блоки, представлені сьогодні в парламенті, підуть на штурм парламентських вершин з витягнутими з комірчин прапорами і невиконаними (не встигли) обіцянками. Ще одна особливість – перше місце за результатами виборів не гарантує тріумфального формування уряду та монополізації владних важелів.

Є цілий комплекс причин, які дозволяють досить впевнено припускати відсутність кардинальної ревізії передвиборчих програм учасниками битви за народну прихильність. Перша і найголовніша – українські політики забувають про значну частину своїх обіцянок на наступний день після свого обрання у законодавчий орган. Передвиборчі обіцянки залишаються гарною обгорткою, під якою ховають неблаговидні дії.

Представлені в парламенті п'ятого скликання політичні сили, не дивлячись на підкреслення ідеологічних розбіжностей, відчувають себе членами закритого політичного клубу. І допускати у нього більше сотні існуючих політичних партій бажанням абсолютно не палають. Цьому, до речі, сприяють і зміни до закону про вибори народних депутатів.

До закритих списків і 3-відсоткового бар'єру додалися необхідна 50-відсоткова явка на вибори та встановлення ЦВК результатів волевиявлення незалежно від кількості ділянок, на яких голосування буде визнане недійсним. Не володіючи владним ресурсом чи опозиційною жагою до влади партіям і блокам не варто розраховувати на успіх.

Хіба що кампанії харизматиків – Луценка і Вітренко (колишні соціалісти, що характерно) – можуть поборотися за входження до вищої ліги. Іншим доведеться задовольнятися олімпійським принципом і готуватися до виборчого циклу 2009-2010 років.

До речі, про закриті списки. Їх у сучасних українських реаліях цілком можна назвати наріжним каменем існування парламентських партій у їх нинішньому вигляді – уже не як зібрання мажоритарщиків за інтересами під благозвучними гаслами, але ще й ідеологічних проектів.

Поки є розкручені лідери і хоч якось працююча партійна структура на місцях, а депутатський мандат дозволяє захищатися від правоохоронців та оперативно розв'язувати всі питання з виконавчою владою, бажаючі заплатити певну суму за перебування під куполом знайдуться. Останнім часом на зміну олігархам у пошуку депутатських мандатів приходять представники бізнесу, що мають у своєму розпорядженні "зайві" 3-5 млн. "убитих єнотів".

Втім, існує вірогідність трансформації передвиборної програми в однієї політичної сили. Схоже, "Наша Україна", "Українська правиця" та "Народна самооборона" не без президентської участі таки домовилися формувати блок, здатний не тільки підтримати Віктора Ющенка, а й скласти конкуренцію Блоку Юлії Тимошенко.

Відповідно – програмні основи блоку будуть не тільки спиратися на славнозвісний "дух Майдану", а й будуть розбавлені популістськими гаслами. Відновлений рейтинг Ющенка, як вважають на Банковій, можна підтримувати всіма доступними засобами.

Консолідуючий фактор

Якщо б українські політики виконували свої передвиборні обіцянки, то при владі знаходилася б умовна "Партія підтримки села". У боротьбі за голоси дисциплінованого аграрного електорату ліберали та ліві, БЮТ і "регіонали" готові обіцяти розвиток інфраструктури, дешеві кредити на купівлю сільгоспмашин та механізмів, сільськогосподарську іпотеку – весь набір інструментів ринкового та державного впливу на АПК.

Представники аграрного лобі є практично у всіх політичних силах, і послаблення соціалістів змусить інші партії ще уважніше поставитися якщо не до всіх сільських виборців, то до керівників агрофірм та інших хазяїв життя на селі.

Ще одна категорія виборців, яких хочуть облагодіяти фаворити виборчих перегонів – студенти. Легкі на підйом та мобільні, готові брати участь у передвиборчих акціях і компактно зосереджені у гуртожиткам – чудова мішень для агітаційних вивертів, підкріплених фінансовими вливаннями у неформальних студентів.

І річ навіть не в тім, що нинішній лідер "нашоукраїнців" В'ячеслав Кириленко і представник першої десятки "Народної самооборони" Олесь Доній були лідерами відомого "голодування на граніті" восени 1990-го. Студенти були і лишаються основними "політичними заробітчанами", що імперативним чином освоюють принади вітчизняного політичного процесу.

Хоча українські пенсіонери не настільки енергійні, партії, що входять до коаліції національної єдності, обов'язково піднімуть тему якісного пенсійного забезпечення на щит. Ще б пак – саме пенсіонери та бюджетними мають стати основними реципієнтами ефективності економічної політики уряду Януковича і розплатитися за неї своїми голосами на виборчих дільницях 30 вересня. При цьому "регіонали" спробують за державний кошт вихопити шматок електорального пирога у комуністів, що загралися у принциповість та щедро використовують опозиційну риторику.

"Регіональна" щедрість

На Партію регіонів очікує балансування між задоволенням інтересів спонсорів та необхідністю зберегти за Віктором Януковичем посаду голови уряду. Одно без іншого є проблематичним. Хоча конфлікти всередині партії нещодавно стали притчею во язицех, "донецькі" відрізняються вмінням консолідувати зусилля заради досягнення мети і усувати внутрішні протиріччя на другий план.

Так що цього разу створення преференцій національній економіці матиме достойне місце у їх передвиборній програмі. "Генерали териконів" будуть продовжувати власну зорієнтовану на експорт економічну політику, максимально експлуатуючи природні ресурси регіону. Цілком можливо, що пристойності заради антинатовську риторику буде замінено закликами до влади (або власними обіцянками) підтримувати українське на зовнішніх ринках, не допускаючи, зокрема, антидемпінгових розслідувань.

Цікаво буде подивитися, наскільки далеко Партія регіонів зайде у питаннях боротьби за децентралізацію влади, до якої її активісти періодично закликають. Після загибелі головного ідеолога українського федералізму Євгена Кушнарьова заклики до проведення адміністративно-територіальної реформи будуть звучати, але все не так голосно і наполегливо. Причина проста і зрозуміла – поки в коаліційному уряді на фінансових потоках сидять представники Партії регіонів, вони не зацікавлені у їх переадресації на місця.

Про економічні платформи інших політичних сил читайте у частині другій