Профспілково-шахтарські ігрища
Про це повідомив лідер однієї з незалежних профспілок, що працюють на шахті Баракова, Дмитро Калітвінцев. Також, за повідомленнями ЗМІ, більше сотні шахтарів на знак протесту пікетували адміністративну будівлю компанії, через що вони почали працювати в першу зміну на дві години пізніше.
На початку цього року шахтарськими страйками вже відзначилося інше велике шахтарське підприємство з імперії Ахметова - ВАТ "Павлоградвугілля". Там висувалися схожі вимоги щодо небажання власника підвищувати зарплатню, підписувати інвестиційний договір, невиконання інвестиційних обов’язків тощо. Проте тоді профспілки, котрі виступили ініціаторами шахтарських заворушень, не нарікали на санкції, тим більше – на звільнення шахтарів.
Але нова подія відрізняється не лише цим. Як виявилося під час розмови з усіми керівниками профспілок (а їх на "Краснодонвугіллі" три: незалежна профспілка Калітвінцева, Профспілка працівників вугільної промисловості (ППВП) та Незалежна профспілка гірників України (НПГУ)), насправді пікетування адміністрації як такого не було.
За словами представників всіх трьох профспілок, конфлікт почався з того, що керівництво шахти, зокрема її генеральний директор пан Вовк, не з’явився на збори трудового колективу, що були призначені перед початком першої зміни 12 червня.
Калітвінцев повідомив, що шахтарі мали поставити перед керівництвом питання щодо зменшення заробітної платні при фактичному зростанні показників виробництва - збільшенні плану вуглевидобутку тощо. Проте головне, на що скаржилися шахтарі – це позбавлення премії всіх працівників шахти через перевищення норми зольності (вмісту породи у вугіллі).
"Колектив цієї шахти досі давав близько 40 тис. т вугілля на місяць при основній заробітній платні без надбавок близько 3 тис. грн. В травні вони вже видобули під 80 тис. т вугілля , а отримали зарплатню в районі 2 тис. Решта – були добавки. Природно, що люди обурились. І тут на додаток їм ще кажуть, що у вас підвищена зольність, і премії не буде", - розповідає Калітвінцев.
Коли генеральний директор не з’явився на збори, близько сотні шахтарів вирушили до нього в приймальню. Серед ходоків було близько 30 чоловік з робочої зміни, у решти був вихідний день. Директора на місці не знайшлося, а от на роботу шахтарі потрапили на дві години пізніше.
Коли після обіду з’явився директор Олександр Вовк, від нього, за словами Калітвінцева, шахтарі почули попередження (чи погрозу?) "замінити" занадто непокірний колектив.
Проте, як розповіли "ЕП", голови профкому на шахті Баракова ППВП Микола Коробко та профкому НПГУ Григорій Головін, підстави для позбавлення всього колективу шахти премії через погіршення якості вугілля у керівництва дійсно були.
Як виявилося, в колективному договорі, що за законом укладається між трудовим колективом та керівництвом підприємства, записано, що за погіршення якості вугілля, в тому числі і за перевищення норми зольності, санкції застосовуються до всього колективу шахти, включно із банщицями та комірниками тощо.
Ця норма, за словами Головіна, з’явилася у колективному договорі два роки тому, коли на "Краснодонвугілля" прийшов приватний власник. До цього ж, коли шахта була у державній власності, за перевищення норми зольності штрафували тільки інженерно-технічних працівників та керівництво, тобто тих, хто мав контролювати цей показник і в разі чого вжити заходів.
Цього ж разу відповідальні схаменулися дуже пізно: про погіршення якості вугілля згадали вже після того, як ця інформація потрапила до власника і відбулось нарахування зарплатні.
Проте Дмитро Калітвінцев не погоджується з цією точкою зору, наполягаючи, що норму про фінансові санкції до всього колективу шахти не погоджували з профспілками, принаймні з тими, представником яких є він сам.
Його ж "конкуренти" з НПГУ та ППВП хоч і в цілому погоджуються, що ця норма є дискримінаційною для простих шахтарів і працівників шахти, але стверджують, що колективний договір було погоджено з профспілками, і представники незалежної профспілки Калітвінцева весь час були у робочій групі, що опрацьовувала цей документ.
Втім, довідатися, як же так сталося, що профспілки допустили, аби у колективному договорі було внесено дискримінаційні норми для шахтарів, "ЕП" так і не вдалося.
В НГПУ нарікають на те, що це положення з’явилося через недбалість старої профспілки ППВП, адже на "Краснодонвугіллі" саме вона представляє більшість.
"Завдяки угодницькій позиції старої профспілки (ППВП), у чинному зараз колективному договорі передбачено, що за зольність премій позбавляють усіх працівників шахти", – говорить Головін.
Голова профкому ППВП на шахті Баракова Головко розповів "ЕП", що особисто він був проти включення в угоду цього пункту, але договір укладали на рівні ВАТ, і більшість профспілкових лідерів з інших шахт погодились.
Голова ППВП на ВАТ "Краснодонвугілля" Іван Козлов взагалі не зміг пояснити кореспонденту "ЕП", звідки взялася ця норма в колективній угоді. "Для цього мені потрібно підняти тексти попередніх угод, я не можу стверджувати це навмання", - сказав пан Козлов.
Тож маємо чергову ситуацію, коли профспілкові лідери шахти не змогли ні порозумітися між собою, ні дійти спільних дій. Проте, схоже, крайніми в цій ситуації можуть опинитися самі шахтарі. Тим з них, хто пішов до приймальні гендиректора в робочий час, може бути зараховано прогул, адже через уже згаданий колективний договір позбавлення премії було законним.
Наслідком цього, як відомо, можуть бути додаткові до позбавлення премій фінансові санкції, а також дійсно звільнення. За словами лідерів ППВП та НПГУ, вони попереджали своїх шахтарів про такі можливі наслідки.
Дмитро Калітвінцев же зізнався, що не попереджував членів своєї профспілки про це, адже вважає, що окрім несправедливого позбавлення премії керівництво шахти порушило трудове законодавство, не ознайомивши всіх шахтарів з умовами оплати праці на підприємстві. Тому, він вважає, що для походу в робочий час до директора були вагомі причини.
Керівництво ВАТ "Краснодонвугілля" поки що не коментує цей конфлікт. Проте 13 червня, через день після інциденту вийшов прес-реліз прес-служби "Краснодонвугілля", в якому говорилося про підвищення зарплати в середньому по підприємству майже на чверть. До того ж зазначено, що за травень працівники шахти Баракова також отримають премії.
Отже маємо чергову ситуацію, коли профспілкові лідери не просто не здатні (не мають бажання?) реально відстоювати інтереси трудового колективу, але і фактично підставляють шахтарів під репресії керівництва. Ця проблема типова для шахтарських осередків профспілок, і розв’язати її можуть лише самі шахтарі.