Покладання надій на низьку ціну енергоресурсів і спроби стати на заваді будь-якому її підвищенню все ще залишаються головною конкурентною перевагою вітчизняних металургів. Чергове незначне дорожчання газу – і меткомбінати знов заговорили про нерентабельність роботи. На щастя, поки що за нинішніх цін на металопродукцію працювати собі у збиток не вийде, навіть якщо прикласти багато зусиль.

4 дуже важливі долари

Імпортний газ для українських підприємств в травні подорожчав на 4 долари за тисячу кубометрів. Ініціатором підвищення цін стала компанія "Укргаз-Енерго", мотивувавши це початком масштабного закачування газу в підземні сховища, яке необхідне для безперебійних постачань палива промисловості в майбутньому.

Тарифи на зберігання газу Нацкомісія з регулювання електроенергетики підвищила в 3 рази ще влітку 2006-го, проте на кінцевих споживачах це позначилося тільки зараз. Тоді ж урядова постанова дозволила всім постачальникам палива компенсувати вартість його зберігання за рахунок споживачів. Минулого року газовики цим правом не скористалися, зараз, враховуючи обсяги закачування до ПСГ (близько 15 млрд. куб. м), вирішили розділити "тягар" з промисловістю.

Чим і спровокували різку реакцію промисловців. Так, Федерація металургів звернулася з листом до уряду, намагаючись перешкодити зростанню цін на енергоресурс. Це зростання, на думку металургів, погіршить фінансовий стан металургійних підприємств на тлі погіршення кон'юнктури на зовнішньому ринку, призведе до зростання цін і тарифів на продукцію і послуги, що негативно вплине вже в найближчий період на фінансові розрахунки з бюджетом.

Водночас більшість металургійних підприємств (Міттал Стіл Кривий Ріг, Запоріжсталь, "Метінвест") погодилися з умовами газовиків і купуватимуть паливо "Укргаз-Енерго" з урахуванням цін на його зберігання й надалі. В той же час підприємства ІСД та ММК ім. Ілліча не погодилися підписувати додаткові угоди з новими цінами. Через що з першого червня купувати газ їм доведеться з інших джерел. До речі, хазяїн меткомбінату Ілліча нардеп-соціаліст Володимир Бойко вже офіційно заявив, що великої проблеми у цьому не бачить і буде купувати газ у альтернативних постачальників. Наприклад, у групи "Приват", що має в підземних сховищах близько 1,5 млрд. кубометрів газу.

ІСД може взагалі відмовитись від закупівлі газу в Україні, оскільки має близько 3 мільярдів кубів палива в Узбекистані. Домовитись щодо його транспортування до України через середьноазійські та російські труби тепер теж реально, враховуючи близькість донецької корпорації до Алішера Усманова – не останньої людини в російському "Газпромі".

Втім, питання про вплив чотиридолларовго підвищення ціни на газ на рентабельність металургів "ЕП" вирішила не оминути.

Рентабельність, якої немає

Про роботу собі у збиток металурги говорять з кінця 2005 року, коли очевидним стало неминуче зростання цін на газ. Але наступні два роки підприємства не те що не знижували, а істотно нарощували випуск продукції. Так, незважаючи на підвищення ціни газу до $95 доларів в 2006 році, в першому кварталі цього року випуск сталі виріс більш ніж на 4%, готового прокату – більш ніж на 7%. У 2007 році ціна газу підскочила з 95 до $130, але і це не стало причиною помітного погіршення фінансового стану металургійних компаній: за перші три місяці 2007 року виробництво прокату виросло більш ніж на 11% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, чавуну виплавили на 14% більше, сталі – майже на 13%.

Світовий попит на сталь і прокат залишається високим, так само як і ціни на них. Так, в березні поточного року ціни на метал знаходилися на рекордно високому рівні, що вдвічі перевищував рівень цін 1997 року і в півтора рази - рівень 2005-го.

Газова складова у виробництві металургійної продукції не перевищує 3-5%, що зводить до мінімуму додаткові витрати від подорожчання газу. Сьогодні нормально працює навіть Макіївський меткомбінат, який виробляє продукцію на найбільш застарілому обладнанні, внаслідок чого його витрати на газ як мінімум в два раз вищі, ніж у інших підприємств галузі.

Чотири долари, які металурги заплатять за зберігання газу, приведе до дорожчання металу всього на 0,14%. Втім, з точки зору промисловців, це вже достатній привід для того, щоб апелювати до Кабміну.

Очевидно, що причина цього апелювання до КМУ – щось інше, ніж зростання собівартості виробництва продукції.

Адже прибутковість навіть найбільш "бунтівних" підприємств поки що зростає. Якщо в 2006 році рентабельність Дніпропетровського меткомбіната ім. Дзержинського, який перебуває у власності "Індустріального Союзу Донбасу", складала 19,2%, то в 2007 році вона навіть збільшилася, склавши 19,6% (це з урахуванням зростання ціни газу майже на 40%).

Середня собівартість випуску тонни сталі в основних країнах-виробниках $/т

Країна	Середня собівартість, $/т
США	360
Західна Європа	335
Японія	330
Південна Корея	320
Східна Європа	310
Китай	300
Індія	292
Україна	240
Бразилія	225
Росія	200

Джерело "Метал Експерт", worldsteeldynamics.com

Дешево – значить, конкурентоздатно?

Дотепер головною конкурентною перевагою українських металургів залишаються дешева робоча сила і низька ціна енергетичних ресурсів. Питома вага заробітної плати у витратах на виробництво тонни сталі в Україні не перевищує 7%, тоді як в США і Західній Європі оплата праці робітників складає до 25-30% витрат.

Підприємства, які часто ставлять в приклад щодо модернізації виробництва, платять найнижчу зарплату в галузі. Якщо в цивілізованих країнах важка праця металурга вже давно оплачується на погодинній основі, то у нас власники меткомбінатів активно чинять опір введенню відрядної оплати праці. А без неї порахувати, скільки реально годин працювала людина, і з якою інтенсивністю, практично неможливо.

Низькі зарплати металургів дозволяють підприємству фактично довічно закріплювати за собою кадри. Працівник Алчевського меткомбінату чи Азовсталі навряд чи може наважитися виїхати до іншого міста, аби влаштовуватися на роботу. Меткомбінати навчилися тримати людей на низьких зарплатах, що за умови відсутності вибору роботи, загалом, не так складно.

Металурги часто скаржаться, що офіційна рентабельність їхніх підприємств, мовляв, вкрай рідко перевалює за 20%. При цьому вони забувають, що такий показник рентабельності притаманний найефективнішим металургійним компаніям світу. Зокрема, рентабельність американської корпорації Nucor впродовж 2004-2006 років знаходилася на рівні 18-21%, цей показник для Arcelor-Mittal в 2006 році склав 17,2%.

Для них це нормально, а для українських металургів, які мало не єдині в світі продовжують виплавляти сталь в мартенах, спалюючи природний газ і забруднюючи атмосферу, – замало буде. При цьому значна частина прибутків вітчизняних компаній осідає в інших країнах.

Отже зростання цін на газ – далеко не головна причина проблем металургійної галузі України. Багато в чому це просто ширма, за допомогою якої можна не тільки приховувати прибутки, але і пояснювати будь-які невдачі окремих підприємств, власники яких просто не хочуть інвестувати достатні кошти в модернізацію і гідно оплачувати працівникам їх працю.

Країну готують до подорожчання металу?

Втім істерія навколо підвищення ціни на паливо може мати на меті ще один важливий чинник. Країну, можливо, психологічно готують до чергового стрімкого подорожчання металопродукції. Тим більше, що за останні два місяці індекси вартостs чорного металопрокату у роздрібних мережах Києва зросла.

Індекси вартості чорного металопрокату:

Дата	Вартість
30.12.2006	3421,34
18.02.2007	3466,16
06.03.2007	3608,72
08.04.2007	3737,25
25.04.2007	3850,28
11.05.2007	4022,03

Дані ugmk.info

Виходить, що стрімке зростання індексів вартості продукції прийшлося не на початок року, коли власне й дорожчав газ, а на кінець першого кварталу. В цьому контексті 4-долларове підвищення ціни у газовиків – непоганий привід, щоб мотивувати власне, але вже 100-доларове. Тим більш, що додатковим фактором виступає політична нестабільність в державі.