В п’ятницю розглядалося цілих два законопроекти, присвячених цій темі: №2235, авторами якого є регіонали пани Святаш і Калюжний, а також соціаліст Поляков; та урядовий законопроект №2235-1.

Перший документ соціалістично-регіональної закваски був значно цікавішим: народні депутати запропонували знищити на теренах України форму оперативного лізингу і залишити лише фінансовий, що, як правило, передбачає викуп предмету лізингу. А також запровадити у Господарському кодексі норму, яка б передбачала можливість визнавати предметом лізингу державні та комунальні підприємства за умови, якщо до їхнього складу не входять об’єкти цивільних прав (їх використання як предметів лізингу заборонено).

Інакше кажучи, Дмитро Святаш і Ко запропонували ввести нову форму приватизації підприємств, за якої мали б виключатися відкриті торги або конкурси, адже процедура лізингу не передбачає нічого подібного.

Цікаво, що цей законопроект було ухвалено народними депутатами у першому читанні наприкінці грудня минулого року, і згадана норма про надання у лізинг комунальних та держпідприємств збереглася у новому варіанті документу до другого читання.

Проте, здається, під час опрацювання законопроекту в процес все ж втрутилися "вищі" сили, і нардепам раптово перехотілося здавати в лізинг держпідприємства. До того ж Святаш, який мав доповідати, навіть не з’явився на засідання. Замість цього автори законопроекту передали через свого однопартійця Юрія Воропаєва, що згодні, аби проект далі не розглядався, а був використаний для доопрацювання урядового законопроекту щодо лізингу.

Останній не містив таких радикальних нововведень, здебільшого пропонуючи узгодити та уточнити між собою положення різних законодавчих актів, що регламентують проведення лізингових операцій. Зокрема, внести до Цивільного кодексу норму про передачу в лізинг державного або комунального майна (зараз ці норми містяться в законі про фінансовий лізинг та у Господарському кодексі).

Проте і тут не обійшлося без нюансів. Уряд чомусь вирішив виключити із Господарського кодексу положення, що регламентують лізингові операції.

Кабмінівський законопроект було ухвалено парламентом у першому читанні та відправлено на доопрацювання.

Здається, про лізинг державного та комунального майна влада згадує або заради спекуляції, як в законопроекті Святаша, аби узаконити легкий і зручний спосіб приватизації як дерибану, або ж формально, переносячи одну й ту ж норму з одного законодавчого акту до іншого, як це робить Кабмін. Але за таких умов ніхто не каже про створення механізму, який би дозволив держпідприємствам ефективно використовувати механізм лізингу.

Як зауважив в інтерв’ю "ЕП" колишній голова ФДМ, народний депутат Михайло Чечетов, досі державні та комунальні підприємства недостатньо активно використовували лізингові схеми. З одного боку, їх використання робить можливим відчуження держмайна, з іншого ж – держпідприємства отримують інструмент для залучення додаткових інвестицій.

Натомість "дірки" у законодавстві залишають всім бажаючим можливість отримати будь-що фактично без згоди на те держави.

Сьогодні за законом держмайно може стати об’єктом лізингу, якщо воно не є забороненим до передачі в оренду або до відчуження, і тільки за погодженням з управляючим цим майном органом, яким може бути будь-який орган державної влади, наприклад, міністерство чи держкомітет.

Так, держпідприємству для того, щоб фактично продати через лізингову схему якесь майно, сьогодні достатньо погодити це рішення, скажімо, з міністерством, якому воно є підзвітним.

Таким чином, створюється схема, за якою відчуження, а фактично приватизація державного майна, може здійснюватися на розсуд чиновників, що не мають до неї ніякого відношення. Адже приватизацією в Україні опікується Фонд держмайна.

Для уникнення цього, вважають експерти, має бути запроваджено відповідний контроль, в тому числі і через Фонд державного майна.

Так, за словами директора Міжнародного інституту приватизації та інвестицій Олександра Рябченка, лізингові операції, що призводять до відчуження державного або комунального майна, мають обов’язково візуватися ФДМ, який дійсно уповноважений вирішувати питання переходу права власності від держави до приватних осіб.

Проте редагувати лізингове законодавство в такому контексті влада, здається, поки не збирається.