Приватизація обленерго поки що не на часі. Причини – не лише наднестабільна політична ситуація, але й недосконалість закону про приватизацію. Про це знали ще взимку, коли затверджували перелік об'єктів, пропонованих ФДМУ до продажу. Але проголосити це змогли лише минулого тижня. Досі на фондовому ринку спостерігалося значне падіння акцій обленерго. Аналітики ринку сподіваються, що заява Мінпаливенерго змінить ситуацію.

Як відомо, багато олігархічних груп в Україні мають свої інтереси у електроенергетиці, відкриті конкурси з продажу підприємств електроенергетичного сегменту, які обіцяє Бойко, готують спостерігачам багато видовищ. Очевидними учасниками яких стануть і Рінат Ахметов, і Ігор Коломойський, і Костянтин Жеваго з тезкою Григорішиним, і росіяни (Бабаков), і американці (AES Washington Holdings B.V).

На прес-конференції 18 травня міністр палива та енергетики Юрій Бойко оголосив про розроблену міністерством концепцію приватизації підприємств електроенергетичного сегменту – енергопостачальників та генерації – яка відтворена у відповідному законопроекті, що вже спрямований на розгляд Кабінету Міністрів. Ноу-хау концепції – застосовувати різні умови при приватизації енергокомпаній у залежності від наявної в них частки держави.

Таких умовних груп – три. Перша – компанії, де держава має блокуючий пакет акцій (до 25%); друга – від 25% до 75%; третя – більше 75%.

Акції компаній першої групи пропонується реалізовувати на відкритих аукціонах, другої групи – теж на відкритих аукціонах, але вже з інвестиційними зобов’язаннями.

Кошти ж з реалізації компаній обох груп будуть "fifty-fifty" спрямовуватися на відновлення основних потужностей та до держбюджету.
Компанії з третьої групи (це здебільшого генерація) відновлюватимуть фонди за рахунок проведення додаткової емісії, гроші від якої у повному обсязі підуть на відновлення активів.

Обґрунтовуючи такий специфічний підхід до приватизації підприємств електроенергетики, пан міністр відзначив зношення основних фондів генерації, яке складає, за його словами, 92%.

"Якщо не влити туди значні кошти, ми не зможемо забезпечити підключення нових споживачів вже за 4-5 років, оскільки просто не буде потужностей", – зауважив Юрій Бойко. Він також оцінив інвестиції, що будуть залучені на засадах приватизації, сумою від 5 до 10 млрд. грн.

Водночас, на думку експертів, поки немає чітко прописаного механізму контролю за цільовим використанням цих державних інвестицій, проблема відновлення потужностей електроенергетичного сегменту залишається. Поки що ж, за словами міністра, до прийняття законопроекту про особливості приватизації підприємств електроенергетики не є доцільним продавати акції підприємств (конкурс на які Фонд держмайна збирається оголосити вже у травні-червні).

До речі, Мінпаливенерго – не єдине галузеве відомство, яке зауважує необхідність перегляду підходів до приватизації своїх підприємств. Першим з цього приводу виступив Мінвуглепром ще під керівництвом банкіра Тополова. Потім вже міністерством Тулуба розроблений законопроект було перероблено, і він отримав назву "Про розвиток та особливості роздержавлення і приватизації підприємств вугільної промисловості".

Проблеми у вугільників дещо глибші, ніж у енергетиків. Попередня приватизація продемонструвала, що держава не має впливу на приватизовані раніше вуглевидобувні підприємства, оскільки опікується захистом держінтересів (а не власне роботою підприємств вугільної галузі і, що найголовніше, забезпеченням прав робітників цих шахт) не профільне відомство, що курує роботу галузі, а відтак зацікавлене у стабільній роботі цих підприємств, а Фонд держмайна. Якому байдуже.

Тож Мінвуглепром пропонує продаючи шахти залишити за ними на певний час держпідтримку, яка б пішла на розвиток вугледобувних підприємств. Контроль за цільовим використанням коштів міністерство пропонує залишити за собою, а ефективного власника виявляти шляхом затвердження інвестиційних програм на тривалий період.

Чи ухвалить ці законопроекти Верховна Рада – говорити наразі неможливо, оскільки конфігурація парламенту незрозуміла. Ще більш незрозумілим є те, чи є власне в країні парламент. Але то вже зовсім інша історія…

Довідково:

Останній раз конкурси з продажу обленерго проводилися навесні 2001 р. Тоді контроль над "Київ-" і "Рівнеобленерго" отримала компанія AES Washington Holdings B.V. (США). "Кіровоград-", "Херсон-", "Житомиробленерго" і "Севастопольенерго" відійшли до Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. (Словаччина), а також росіян Олександра Бабакова, Михайла Воєводіна і Євгена Гінера.

Раніш держава продала пакети семи обленерго. За оцінками Мінпаливенерго, зараз майже 40% пакетів таких компаній мають приватних власників.

26 квітня Кабмін ухвалив постанову про підготовку до продажу блокуючих пакетів шести обленерго. У списку — 26,98% акцій "Львівобленерго", 25,02% – "Прикарпаттяобленерго", 25,01% – "Одесаобленерго", а також по 25%+1 акція "Полтава-", "Суми-" і "Чернігівобленерго". Ці обленерго були виставлені на продаж як такі, де держава втратила контрольний пакет акцій.