Квітень був щедрим на фінансові сенсації. Спочатку Мінфін виконав сагу про дестабілізацію гривні. Потім банкіри оприлюднили інформацію про те, що резерви НБУ в квітні зросли на 2,2 % і станом на 30 квітня досягли рекордної як для України цифри – 23,48 мільярда доларів.

Протягом всього квітня НБУ купив 335,7 млн. доларів – унікальне явище як для країни з парламентською кризою, протистоянням президентської та урядової вертикалі та страшилками про пряме президентське правління. Не менш дивовижним явищем вважають експерти і падіння долара та зростання курсу гривні в травні.

Тим часом (на тлі сентенцій про зниження надходжень в держбюджет на 500 млн. грн.), виявилося, що станом на початок травня в Держказначействі акумульовано понад 8 мільярдів гривень – залишки на коррахунках.

І ось вона фінансова сенсація: саме залишки на коррахунках Держказначейства Мінфін запропонував використовувати для... рефінансування комерційних банків. Причому заставою для рефінансування комерційних банків мали б стати ... облігації внутрішньої державної позики...

За попередньою інформацією, із ресурсів Держказначейства планується кредитувати не лише комерційні банки, а й інших власників(покупців) ОВДП. На період користування коштами, ОВДП мають переходити у власність Мінфіну з наступним правом викупу.

З точки зору системності управління фінансами, наміри Мінфіну щодо рефінансування банків з бюджету можна порівняти хіба що з пропозицією, наприклад, об’єднати Секретаріат Президента з Кабінетом Міністрів.

Втім ці наміри не надто здивували вітчизняних фінансистів. Мабуть, останні ще не забули, як у 1992 році народні депутати пропонували встановлювати курс карбованця до долара та російського рубля (і це, шановне панство, далеко не жартома) шляхом голосування в парламенті, а тодішній уряд встановив-таки фіксований курс і намагався зробити НБУ своїм підрозділом. В основному для того, щоб друкувати грошей, скільки заманеться.

Чим закінчився порятунок промисловості і сільського господарства, нагадувати не треба. Некеровані інфляційні процеси були лише вершиною айсбергу. Стабілізувати ж ситуацію НБУ вдалося лише вживши жорстких монетарних заходів. Відтоді бажаючих перебрати на себе важелі НБУ було небагато.

Нову ініціативу експерти оцінили в першу чергу як політичну заяву – явище обумовлене протистоянням гілок влади. Безумовно, наміри Мінфіну суперечать системі розподілу повноважень та засобів впливу на економіку між НБУ та урядом, яка створювалася роками, і зменшує можливості впливу Національного банку на грошову масу. А отже несе загрозу безконтрольної інфляції.

Так, протягом 2006 року Нацбанк рефінансував банківську систему в розмірі 8,332 млрд. грн., тоді як залишки на коррахунках Казначейства станом на початок травня становлять 8,114 млрд. грн. Мультиплікат при цьому може зрости в геометричній прогресії...

Яким чином НБУ, що відповідає за стабільність гривні, буде забезпечувати цю стабільність – питання риторичне.

Тим більше, що Нацбанк проводить рефінансування в чіткій відповідності до грошових агрегатів та з широким оповіщенням усіх учасників міжбанку, і зовсім інша справа, якщо цю операцію здійснюватиме структура без належних інструментів.

Далі. Дефіцит зведеного бюджету України в 2007 році складає 17,9 млрд грн. при доходах 158,4 млрд грн. і видатках 176,3 млрд грн. Це також рекорд для України протягом останніх років.

І не зрозуміло, чому при такий ситуації зібрані податки пропонується продати комерційним банкам, а не використати за їхнім призначенням – для фінансування прямих потреб держави та соціальної сфери.

Логічно, що понадпланові надходження в казну могли бути використані для часткового погашення дефіциту бюджету, державного боргу, в тому числі зовнішнього, чи для підвищення зарплат медикам та вчителям, пенсій старим і дітям-сиротам (міністр фінансів на урядовому засіданні нещодавно вихвалявся, до речі, що виплати на дітей-напівсиріт зросли в 5 разів і склали аж... 49 гривень). Це по-перше.

По-друге ж, саме для фінансування дефіциту бюджету використовуються ОВПД. Фактично, Мінфін пропонує двічі профінансувати дефіцит: спочатку через облігації, потім через рефінансування. Хто на цьому має заробити?

Втім, є ще одна причина запровадження такої схеми. Цього року заплановано випустити облігацій на суму не менше 3,8 млрд. грн., проти 4,5 млрд. грн. минулого року. Однак, в 2006 році ОВДП попитом не користувалися, план виконаний менш ніж наполовину. Подвійна операція зробить облігації більш привабливими. Але, звісно, не для Мінфіну, а для тих, хто буде допущений на цей ринок. Фінансова тусовка з великою вірогідністю озвучує назви фірм з донецькою пропискою.

Поки аналітики вираховують гіпотетичну дохідність такої схеми, ми попросили висловитися фінансистів.

На думку президента Першої інвестиційної групи, колишнього заступника міністра фінансів Бориса Соболєва, якщо бюджет був зверстаний правильно, на рахунках Державного казначейства не повинно бути значного надлишку коштів. Залишки на рахунках свідчать про те, що в бюджет закладалися нереальні цифри.

Рефінансування комерційних банків із залишкових коштів на рахунках Держказначейства, на думку Соболєва, розбалансує монетарну систему України, може призвести до неконтрольованої інфляції та зловживань в сфері перерозподілу бюджетних коштів.

Втім, у 2000 році за часів прем’єрства Віктора Ющенка обговорювалася ідея короткотермінового кредитування „овернайт” Державним казначейством банківської системи. Авторство ідеї приписується тодішньому керівникові казначейства Олександру Кіреєву.

Дійсно, в 2000 році з НБУ обговорювалася ідея про короткотермінові кредити на міжбанку, – підтвердив Олександр Кіреєв. – Але макроекономічна ситуація була інша, бюджет зводився з профіцитом, а зовнішній борг скорочувався, агрегати грошової маси були значно нижчими.

Тим більше, пропонувалися короткотермінові кредити овернайт лише для вирівнювання нерівномірності та сезонності бюджетних надходжень. Крім того, рефінансування на міжбанку державними коштами мав здійснювати НБУ.

Однак, зваживши всі ризики, ми відмовилися від цієї ідеї. Головним чином, аби не провокувати інфляцію. Завдання НБУ – за необхідності рефінансувати банки та забезпечувати стабільність гривні, завдання Казначейства – фінансувати бюджетників та потреби держави. Кожному є чим займатися, – відзначив Олександр Кіреєв, – нині директор департаменту НБУ.