Бліцкріг президента РФ Володимира Путіна у середньоазіатських республіках колишнього СРСР, що співпав з проведенням енергетичного саміту в Польщі, став чітким сигналом: Росія має намір зберегти позиції монопольного постачальника і транзитера енергоносіїв на всьому пострадянському просторі та в країнах ЄС. Україну при цьому просять не турбуватися, її доля тепер повністю залежатиме від прихильності нафтогазового монополіста. Підсумки домовленостей Володимира Путіна з президентами Казахстану і Туркменістану свідчать, що Україні треба вживати миттєвих дієвих заходів.

Перш за все, йдеться про збільшення об'ємів прокачування нафти через Каспійський трубопровідний консорціум з 23 до 40 млн. тонн на рік. При цьому транзитна ставка (що приносить Росії як одному з основних власників труби щорічно понад $200 млн. збитків) буде збережена на колишньому рівні. Також російська сторона погодилась з участю Казахстану в проекті Бургас-Александропуліс. Крім цього, в президенти домовилися, що ціна на казахстанський газ буде збільшена до $145 (замість $100) за тисячу кубічних метрів.

Безпрецедентні поступки з боку Росії продиктовані лише одним: не допустити країни Центральної Азії на ринки Європи в обхід території РФ.

На тлі цих рішень, підсумки енергетичного форуму у Кракові, де обговорювалося питання альтернативних маршрутів постачань вуглеводнів до Європи, виглядають понуро. Особливо це стосується України, оскільки лише ми не маємо реальних гарантій захисту від енергетичного шантажу з боку північно-східної сусідки.

Причин тому декілька. Перш за все, про це свідчить позиція ЄС, який, здавалося б, як ніхто інший мав би бути зацікавлений в успішному вирішенні питання реалізації альтернативних шляхів отримання енергоносіїв. Євросоюз обрав пасивну тактику – тактику мовчання. Графік візитів російського президента було оголошено ще на початку місяця, проте жодних попереджувальних заходів чи, принаймні, заяв з боку європейських чиновників не прозвучало.

Отже, захід в Польщі не було підготовлено на належному рівні, оскільки він і не розглядався ЄС як можливість кардинальної зміни існуючої ситуації з енерготранзитом. Це можна розцінити як тонкий, але прозорий натяк на те, що Європа наразі не розглядає Україну як потенційного партнера в питанні ослаблення енергетичної залежності від Росії.

У даному контексті можна розглядати і подальшу долю багатостраждального нафтопроводу Одеса-Броди. Адже з такої ж мовчазної згоди Євросоюзу Росія в березні підписала угоду з Болгарією і Грецією про будівництво обхідного (Турецькі протоки – Босфор і Дарданелли) нафтопроводу Бургас-Александропуліс. Саме його вважають основною альтернативою використання українського маршруту для прокачування нафти в західному напрямі.

Домовленості ж Путіна в Казахстані щодо збільшення нафтового транзиту довершили почате. Весь об'єм нафти (близько 17 млн. тонн на рік) буде транспортуватися майбутнім нафтопроводом в обхід України. За повідомленням агентства TrendCapital, азербайджанські експерти відзначають, що транспортування практично всього об'єму нафти Казахстану через територію Росії є технічно неможливим.

Але і в цьому випадку Україні не доводиться сподіватися на брак експортних потужностей в Казахстані. Адже не останнє слово в енергетичній політиці грають американські компанії, що опікуються розробкою нафтогазових родовищ в країні. А у них, як відомо, є свої маршрути з прямим виходом на середземноморські порти в Туреччині. До речі, всі ці маршрути проходять по території ще одного учасника польського саміту – Грузії, і мають для США стратегічне значення.

Друге питання, яке обговорювалося в Казахстані та має життєво важливе значення для України, – це ціна на природний газ. "Газпром" – і це вже підтверджено підписаними в четвер газовими угодами в Астані – готовий купувати казахський газ не по $100 за тисячу кубів, а більш ніж за $145. Причому будь-які об'єми. Не виключено, що і президент Туркменістану наполягатиме на збільшенні ціни свого газу до аналогічного рівня.

Відтак, не треба бути Нострадамусом, аби прогнозувати неминуче збільшення ціни на газ для України при збереженні нинішньої схеми постачань через ланцюжок посередників.

Низка програшів у переговорах на середньоазіатському напрямі, які почалися ще у 2003 році, призвела до ситуації, коли Україна не спроможна не лише диверсифікувати маршрути постачань енергоносіїв, а навіть просто законтрактувати альтернативні об'єми вуглеводнів. Їх немає.

Заручником цієї провальної політики сьогодні став президент України Віктор Ющенко, який по завершенні саміту в Польщі заявив: "Діалог навколо проекту Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ продовжується багато років, але йому не вистачало достатньо глибокого і відповідального політичного рішення. Основне сьогодні – що таке рішення ухвалене. Політики зробили свою справу".

Спостерігачі цього оптимізму не поділяють. Польська преса скептичніше підбила підсумки саміту. Провідна газета Rzecz Pospolita випустила матеріал на цю тему під заголовком "Політичної підтримки замало для появи нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ".

Безумовно, європейські політики виконали свою місію до кінця. Прийняте за підсумками зустрічі в Кракові Комюніке про створення спеціальної комісії на рівні профільних міністрів для розробки угоди про участь держав і компаній в проекті використання коридору для транспортування каспійської нафти на європейський і світовий ринки мало чим відрізняється від попередніх документів.

Офіційний Київ, заявивши про своє бажання протистояти енергетичній експансії Росії до Європи, в результаті залишився сам на сам зі своїми власними проблемами.