Але ризики можна звести до мінімуму.

Найпоширеніші в Україні способи інвестування в будівництво житла – купівля безвідсоткових (цільових) облігацій, а також участь у Фондах фінансування будівництва.

Механізм інвестування полягає в тому, що забудовник (або ж інша організація за домовленістю з забудовником) випускає цільові облігації. Люди, що купили такі цінні папери, після настання терміну викупу облігацій одержують право обміняти їх на квартиру.

Потенційно, для інвестора це найбільш ризикований тип угоди.

Цей спосіб інвестування вигідний, насамперед, забудовнику, адже дозволяє оптимізувати оподатковування. Для інвестора ж тут є багато ризиків, і майже ніякої можливості застрахувати свої капіталовкладення.

Як говорять експерти Групи компаній "Планета-Оболонь", купівля цільових облігацій – те саме, що гра на біржі. Інвестор на свій страх і ризик купує цінні папери, сподіваючись обміняти їх на квартиру через деякий час. Успіх такого підприємства залежить головним чином від порядності емітента (організації, що випустила облігації).

Закон дозволяє випускати облігації будь-якому акціонерному товариству. Тому при купівлі слід звернути увагу на відносини емітента і забудовника. Трапляється, забудовники випускають облігації самостійно, в іншому випадку між емітентом і забудовником має бути договір, яким другий довіряє першому реалізацію цих цінних паперів.

Ще одна "незручність" такого виду інвестування полягає в тому, що закон не забороняє випускати та продавати облігацій ще до отримання дозвільної документації на землю та будівництво. Таким чином, покупець може купити житло в будинку, про який ще не відомо, чи зможуть його збудувати, чи ні.

Крім того, щоб купити квартиру, а не її шматок, загальна номінальна вартість облігацій і кількість квадратних метрів, на які власник цих цінних паперів одержує право, повинні бути не менше вартості і площі квартири, яку інвестор збирається купити.

При цьому ні в самих облігаціях, ні в договорі купівлі-продажу не вказується, яка саме квартира належить покупцеві. Облігації надають право лише на одержання "віртуальних" квадратних метрів житла, точне місцезнаходження яких не відомо.

"Аби позначити належне власнику облігацій житло, з ним зазвичай укладають так званий договір резервування квартири, де вказується її адреса і метраж", – говорить Олексій Котенко, директор групи компаній "Планета Оболонь".

Однак українське законодавство не передбачає такого документа, як "договір резервування квартири". Тому, по суті, його не можна назвати документом і, теоретично, можна опротестувати.

У "Планета Оболонь" вважають, що при купівлі облігацій слід пам'ятати, що якщо комусь вдасться опротестувати договір резервування квартири, між інвесторами може зав'язатися суперечка про те, кому ж яка квартира належить. В результаті, хтось з власників може одержати зовсім не те, за що платив гроші.

Пред'являти до викупу облігації необхідно в чітко визначений термін, що зазначено в договорі купівлі-продажу. Бо обміняти їх на житло після закінчення терміну викупу вже неможливо.

Частина ІІ, Частина ІІІ