9 квітня у столиці Катару місті Доха має відбутися підписання угоди про створення так званого "газового ОПЕК" – організації найбільших експортерів газу.

Відповідно до задуму її учасників, Росії, Ірану, Катару, Венесуели та Алжиру, ця організація має стати потужним газовим картелем, який повинен мати значний вплив на європейський ринок природного газу.

Для Росії "газовий ОПЕК" має стати інструментом, за допомогою якого вона сподівається отримати цілковитий контроль над поставками газу до Європи. Її домінуюча роль в картелі очевидна.

Виробництво газу, 2003 рік, млрд. куб. м.

Як вважає експерт Бюро економічних і соціальних технологій Іван Полтавець, з одного боку, "газовий ОПЕК" принесе певну стабільність, адже буде кому ухвалювати необхідні рішення у разі дестабілізації світового газового ринку.

З іншого, створення газового картелю вкрай невигідно для ЄС, оскільки він зараз намагається побудувати у себе прозорий і конкурентний газовий ринок.

"Існує ризик, що учасники картелю, які є основними постачальниками газу до Європи, будуть узгоджувати між собою ціни, і таким чином невиправдано завищувати їх, – говорить Полтавець. – Високими цінами картель зможе "тиснути" на споживачів, або навіть погрожувати клієнтам "бойкотом".

Подібну небезпеку в діях Росії та її партнерів вбачає і експерт центру Разумкова Володимир Омельченко

"Цілком можливо, що "газовий ОПЕК" стане наслідувати приклад експортерів нафти", – говорить Омельченко.

У 1973 році ОПЕК, створений нафтовими державами, через арабо-ізраїльський конфлікт ввів нафтове ембарго проти Західної Європи та США. В результаті ціна на барель нафти за півроку збільшилася в 6 разів.

На думку Полтавця, створення газового картелю сприятиме тому, що Україна остаточно втратить підтримку Євросоюзу в українсько-російських "газових" конфліктах. Адже за таких умов ЄС буде вимушений більше зважати на думку Росії, ніж на проблеми України.

Але, як зауважують експерти, таке можливо лише за умови, коли "газовий ОПЕК" дійсно буде мати значний вплив на ринок природного газу. Проте вони мають великі сумніви щодо цього.

По-перше, фахівці звертають увагу на те, що хоча країни, які мають увійти до нової організації, мають, на перший погляд, спільні інтереси, можуть траплятися випадки, коли вони зажадають збільшити власні прибутки за рахунок один одного.

Наприклад, в найближчому майбутньому Росія і Алжир будуть конкурувати між собою з приводу того, хто з них збільшить поставки газу до ЄС. Адже споживання газу в Європі буде тільки зростати.

"Алжир знаходиться значно ближче до кордонів ЄС, ніж газоносні області Росії, – говорить Полтавець. – Тож алжирський газ може виявитися конкурентноздатнішим, ніж російський".

По-друге, аби мати незалежне, домінуюче становище в ефективному картелі, Росії необхідно самотужки інвестувати в розробку власних нових газових родовищ, аби уникнути дефіциту газу, який спостерігається зараз в РФ. Це значним чином може знизити агресивність її дій на газовому ринку.

"Сьогодні в РФ наявна проблема з нестачею ресурсів, – говорить радник президента України Іван Діяк. – Всі розвідані газові родовища, які мали компенсувати падіння видобутку на старих, вже давно виведено на максимальну потужність. Тому, коли Росія не буде вводити в експлуатацію нові родовища, вона не зможе задовольнити зростаючий попит на газ на внутрішньому та європейському ринках".

З огляду на низькі ціни на газ на внутрішньому російському ринку, РФ навряд чи вдасться обійтись без іноземних інвестицій. Джерело інвестицій – це країни-споживачі газу, як будуть вимагати гарантій відсутності тиску на них з боку виробників голубого палива.

Таким чином, коли картель все ж буде створено, це навряд чи буде така ж відносно згуртована та незалежна організація, як союз виробників нафти.