Гігант  тайги

Матіас Брюггманн, Handelsblatt, Inopressa.ru

На початку кінця була оргія. Дівчата за викликом в Куршевелі – на шикарному курорті у французьких Альпах, арешт ліонськими поліцейськими, звинувачення в звідництві, а будинку – уїдливі зауваження і голосні заголовки. Мільярдер Міхаіл Прохоров поступився позиціями вже на початку року. Тепер він продає свою частку в російському гірничодобувному концерні "Норільскій нікєль" багаторічному партнеру по бізнесу Владіміру Потаніну і поділяє з ним же спільний московський багатомільйонний холдинг "Інтеррос".

"Я нє папа Міше", – прокоментував олігарх Потанін те, що відбувається, і почав управляти металургійним гігантом наодинці.

Далеко за полярним колом світ після скандалу анітрошки не змінився. Клуби сірчаного диму, пофарбовані в чорний колір, проковтують промені червоного сонця, що на кілька годин висвітлюють тайгу в полярну ніч. Найпівнічніше місто світу, Норильськ, казан зі смогу і чорного снігу, тоне в клубах, що викидає з труб металургійний завод. Ранком термометр показує 27 градусів нижче нуля, вночі буває до мінус 40.

Надія – так називається сусіднє селище. Тут при температурі 1150 градусів плавлять метал, що потім на ядерних криголамах переправляється на переробку на Кольський півострів. Під час лиття так званого файнштейну утворюються хмари пилу, що викликають приступи кашлю. Норильськ – місто, де викиди двоокису сірки складають 2 млн тонн на рік, є одним із самих брудних на землі.

І тільки в лютому 2006 року гірничодобувний гігант "Норнікель" зміг уперше за всю історію існування пролити світло на радянську державну таємницю: на його родовищах добуваються використовувані як у виробництві зброї, так і для виготовлення каталізаторів для автомобільної промисловості дорогоцінні метали платина та паладій.

Концерн може зберегти сьогоднішній обсяг продукції ще протягом найближчих 60 років, оскільки виявлені і передбачені запаси платини складають близько 16 млн унцій (і 40 млн унцій відповідно), а паладія – 62 млн і 141 млн унцій відповідно. Підприємство є найбільшим у світі виробником цих важливих для промисловості дорогоцінних металів.

Однак історія концерну, що добуває такі рідкі метали, як нікель, мідь, платина, паладій, золото, срібло, кобальт, родій та інші, наповнена не тільки світлими і радісними буднями. Прикладом чорних днів служить сама 370-кілометрова шахта "Жовтень".

У 1935 році Рада народних комісарів СРСР видала указ про розробку відомого з XVII століття родовища металів. Десятки тисяч ув'язнених ГУЛагу копали шахти в землі, що була скована вічною мерзлотою. Уже чотири роки згодом були підняті на поверхню перші партії міді та нікелю.

У 1989 році виник "Державний концерн з виробництва кольорових металів "Норільскій Нікєль". Через п'ять років він був приватизований у результаті сумнівних операцій.

Тут, за полярним колом, проживають 215 тис. людей. 60 тис. працюють на концерн. "Раніше таких було 130 тисяч", – розповідає мер Норильську Валєрій Мєльніков. У той час він був главою профспілки і, незважаючи на тиск із боку заводу, зміг виявити себе як політик. Морозні і довгі полярні ночі, зграї комарів з літніх боліт загартували тих, хто живе тут, вони стали "міцніше сталі", говорить мер.

"Наша доля цілком залежить від комбінату з виробництва нікелю, оскільки пари-трійки газових родовищ, що тут є, не вистачить для розвитку іншої промисловості", – говорить Мєльніков, котрий, як і багато хто інший, хоче виїхати.

Виїхати хоче й уроджена полячка Ольга Петріга. Її родина, будучи православною, не захотіла приймати католицтво і тому була змушена втекти до радянської України. Однак там їх вважали неблагонадійними і заслали за Урал. Після того, як Ольга написала лист подрузі, у якому радила їй "не плакати" через жахливі обставини, вона була заслана в табір у Норильську за звинуваченням в антирадянській пропаганді.

"Ми копали 12 годин на день вічну мерзлоту гострими гачками", – згадує жінка, що протягом 43 років була бухгалтером на "Норнікєлє". "Що мені робити в Сибіру? Нехай отут залишаються Лєнін зі Сталіним, що нас, дітей, притягли сюди на непосильну працю, – дає волю своєму гнівові стара жінка з ясними очима. – Чому "Норнікєль" не дасть нам грошей на квартиру на материку? Нас же так небагато залишилося". У Норильську сьогодні залишилося 25 в'язнів НорильЛагу, а також ще 220, з  живих в'язнів ГУЛагу.

"Материком" сибіряки називають більш теплі широти до півдня від тайги. У вічному холоді після передачі металургійного гіганта московському магнатові почалися великі перетворення: незважаючи на те, що Норильськ дотепер продовжує залишатися одним із найбрудніших міст у світі, швидке зростання прибутку – у тому числі і внаслідок цін на промислові метали, що зметнулися вгору – дозволяє здійснювати не тільки експансію підприємства, але й інвестувати в програми по модернізації і захисту навколишнього середовища.

Але насамперед мільярди витрачаються на експансію "Норнікєля" за кордоном. У США концерн уже поглинув Stillwater Mining –найбільшого американського виробника нікелю і купив акції Plug Power, компанії, що випускає устаткування водневої енергетики. До цього в 2004 році додалася й одна п'ята частина акцій південно-африканського гіганта, що спеціалізується на дорогоцінних металах – Goldfields.

Те, що Владімір Потанін після "розлучення" з Міхаілом Прохоровим після альпійського скандалу зі спільної імперії під назвою "Інтеррос" забезпечив собі контроль саме над "Норнікєлєм", аналітики називають блискучим ходом: вони прогнозують подальший ріст для сировинного гіганта як на холодній батьківщині, так і на Заході.

"Норнікєль" вже оголосив про подальші "стратегічні придбання", "стратегічні альянси" та "пошук нових родовищ світового рівня в Росії і за кордоном". Свою місію "Норнікєль" бачить у досягненні "ведучої ролі у світовій гірничодобувній промисловості і металургії". В інших галузях, наприклад в алюмінієвій промисловості, Росія давно зайняла лідируючі позиції на світовому ринку разом з концерном "Русал" олігарха Олєга Деріпаскі, залишивши позаду таких монстрів, як американський Alcoa.