Ініціатори проекту "Масштабуй добро": Навіть в умовах війни ми намагаємося повернути трохи радості дітям, які втратили батьків

Сьогодні кожен може допомогти втілити мрії дітей, у яких війна забрала таку можливість. Чого хочуть діти на день народження в умовах війни, і як бізнес та волонтери здійснюють ці мрії?

Компанія Franchise Group у серпні запустила проєкт зі збору коштів для благодійного фонду "Діти Героїв". Проєкт отримав назву "Масштабуй добро".

Економічна правда поговорила з його ініціаторами Антоніною Головач та Владом Возним про те, як вони взаємодіють з дітьми, які втратили батьків через війну, і чим зараз їм допомагають.

Владиславе, як виникла ідея почати проект? 

До 24 лютого я співпрацював із Franchise Group як креативний копірайтер. На початку цього року компанія будувала плани, як радісно святкуватиме 10 років – своєрідний ювілей, але росія їх змінила.

Тоді замість гучних вечірок я запропонував влаштувати свято іншим. Поговорив з командою, і цю ідею підтримали. Кожен відчував, що в умовах війни хочеться не святкувати і отримувати подарунки, а зробити щось для тих, у кого такої можливості немає.

Так з’явився проект "Масштабуй добро". Зараз намагаємося повернути дітям трохи радості навіть в умовах війни. Наша мета – зібрати 1 млн грн. Усі кошти одразу перераховуються фонду "Діти Героїв" – благодійній організації, що надає довгострокову допомогу дітям, які втратили одного чи обох батьків унаслідок російської війни в Україні. 

Антоніно, як давно працює фонд "Діти героїв"? 

Ми почали працювати з перших днів війни. Вирішили з чоловіком допомагати дітям, батьки яких загинули захищаючи Україну. 

Ми допомагаємо дітям довгостроково, до їх повноліття. Насамперед ми здійснюємо фінансову виплату на кожну дитину та пропонуємо сім’ям психологічну допомогу. Люди, які проходять втрату близької людини, мають велику травму. У нашій команді сім психологів і один супервізор, які займаються як з дітьми, так і з їхніми опікунами. Фонд надає мінімум десять консультацій дитині і десять – людині, яка нею опікується.

Ми також надаємо гуманітарну підтримку, речі першої необхідності, медичні консультації, одяг, взуття, різні засоби гігієни, обігрівачі, дрова.

Повсякчас хвилюємося, щоб наші сім’ї були вдягнені, щоб їм було, що їсти, і вони відчували себе комфортно. Так само допомагаємо юридично. 

Колаборація з проектом "Масштабуй добро" сталася несподівано, але дуже приємно для мене. Ми попросили дітей написати листи про те, як вони хочуть відсвяткувати свій день народження, і що б хотіли отримати з подарунків, після чого ми разом із партнером приступили до поступової реалізації мрій.

Що діти замовляють собі на дні народження в умовах війни? 

Антоніна: Найчастіше діти бажали мирного неба і можливість зустріти свій день народження вдома разом із друзями. Насправді ми були вражені, що більшість подарунків не були матеріальними – побути з сім’єю на березі річки, обійняти татуся.

Усі писали, що хочуть побачити своїх батьків живими. Я розумію, як їм сумно, вони втрачають сенс життя. Коли втрачаєш близьку людину, то певний час нічого не хочеться. Проте серед бажань були і дуже дитячі прохання: солодощі, самокати, іграшки.

Також є багато мрій, які пов’язані з мандрами. Наприклад, побувати в Канаді, у США, з’їздити в Діснейленд. 

Владислав: У першій хвилі, ще наприкінці літа, ми отримали 87 листів. Це дуже цікаво, про що писали діти.

Звісно, крім перемоги, миру, були такі речі, про які я сам мріяв: велосипеди, набір лего… Ти втратив усе, тікаючи з Маріуполя, а тобі треба набір лего, щенят, павуків. Ми це все зможемо організувати.

Уже влітку стало зрозуміло, що ми здатні реалізувати проект.

Як ви доставляєте подарунки для дітей? 

Владислав: У перші тижні роботи наш проект велику частину грошей витрачав на доставку.

Ми вирішили, що буде логічно напряму піти в Нову пошту і запропонувати їм стати партнером та масштабувати добро разом. На той момент, коли ми знайомились, у нас було 517 підопічних.

Ми зв’язалися із ними і домовились про 517 доставок на партнерських умовах, щоб ми могли швидко реалізовувати мрії дітей. Я пам’ятаю, у нас була складна задача – треба визначити середню величину подарунка. Ми рахували все у велосипедах.

Антоніна: Ще в п'ятницю я пишу Новій пошті про нашу потребу в доставці канцелярії дітям до початку навчального року, а вже в понеділок отримую лист, що Нова пошта надала 30 тис. грн на місяць фонду.

Це був вересень, і було дуже приємно. Зараз усі наші відправки у фонді здійснюються лише Новою поштою. У нас немає складу, тому і цю функцію часто беруть на себе вони – це дуже допомагає у вирішенні логістичних питань.

Яка з реалізованих дитячих мрій запам’яталася найбільше?

Владислав: У Яни з Харківщини через війну загинула вся родина. Дівчинка перестала вірити у здійснення мрій, але маленька надія завжди залишалась з нею.

Вона дуже довго мріяла мати власний велосипед та навчитися кататися на ньому. Навіть перед своїм святом вона постійно запитувала, чи дійсно її мрія може здійснитись?! І найбажаніша мрія справді виповнилась – на День народження Яночки ми подарували сучасний, рожевий велосипед, який доставила Нова пошта.

Тепер Яна щодня з радістю тренує свої навички та пишається неймовірним подарунком.

Антоніно, як сім’ї можуть звернутися по допомогу у ваш фонд? 

Сім'ї можуть зв'язатись з нами будь-яким зручним способом: від соціальних мереж до сайту і навіть гарячого номеру +380442475788. Також родини дізнаються про фонд від волонтерів, громадських організацій та штабів Тероборони. 

Зараз команда фонду складається більш ніж з тридцяти людей, двадцять з яких працюють безпосередньо з дітьми. Кожна дитина отримує особистого помічника, що тримає з ним тісний зв'язок, виявляє потреби, скеровує допомогу від фонду та всіляко підтримує.

Що вас мотивує у вашій роботі? 

Антоніна: Спочатку було дуже важко. Крім своєї основної діяльності у фонді, я спілкуюсь із двома родинами як помічник. Одна з них – хлопчики-близнята Матвійчик і Назарчик та їхня мама. Тато діток загинув, коли вони ще не народились. У мене серце розривалось від їхньої історії – я не знала, як правильно почати спілкування з мамою. Усі суміші, підгузки і будь-яка інша допомога, яку ми могли надати, мені здавалась несуттєвою.

Але я розумію, що цим людям дійсно потрібна підтримка. Ця ідея – я можу хоча б комусь допомогти – мотивує мене щоразу.

Коли чуєш слова подяки, і те, як люди кажуть, що їм ніхто так не допомагав – від цього виростають крила, і хочеться йти далі. 

Ми робимо все для того, щоб діти і їхні родини відчували себе повноцінними членами українського суспільства, адже вважаємо це важливим для майбутнього нашої країни. 

Владислав: Як на мене, було б надто простим сказати: "Обличчя дітей, коли нам вдається їм допомогти". Але ні. Найкращим є бачити бажання інших приєднатися.

Єдність в бажанні допомогти. Почуття приналежності до людей, на яких хочеться рівнятися. Гордість за те, що ти живеш серед людей, які хочуть зробити світ, в якому живуть, кращим місцем. Не дають його занедбати або захопити, займають активну позицію.

Розуміти, що ти – частина нації, в якій масштабувати добро – звичка і зовсім нескладна річ.