Олег Никоноров, директор Регіональної газової компанії

Питання, яке мені найчастіше ставлять: "Водень - це хайп, це піар?". Очевидно, що ні.

В енергобалансі Євросоюзу в 2019 році більше 30% споживаної енергії було з альтернативних джерел. 

Згідно з прогнозами, за підсумками нинішнього 2020 року ця цифра може дійти до 45%.

Ми бачимо, що відбувається зміна енергобалансу: від традиційних джерел – до чистої енергії. 

Наші європейські колеги говорять про це як про еволюцію енергетики. Європейський Союз ставить перед собою завдання – до 2030 року 50% енергосистеми перевести на відновлювану енергію.

Для України зараз дуже важливо бути готовою синхронно з Європою використовувати водень. Це завдання максимум у нашій європейській інтеграції. 

Тим більше, що сьогодні є спільне розуміння, як виробляти водень. А ось можливості його транспортування все ще перебувають у процесі досліджень – і в Європі, й у нас, в Україні.

У нас з європейськими партнерами абсолютно ідентичні цілі. Перше – зрозуміти, яким чином водень можна доставляти нашими газопроводами. Друге — визначити максимально безпечну пропорцію газоводневої суміші з урахуванням сучасного стану мереж та зрозуміти, які матеріали використовувати для підвищення безпеки транспортування водню.

Тому ми вирішили вивчати поведінку водню у газорозподільній системі. Наші експерименти посилені науковими дослідженнями. І я вірю, що ми досягнемо успішних результатів.

Зараз ми вже на другому етапі досліджень: на п'яти полігонах у різних регіонах України тестуємо особливості поведінки водню в нашій газорозподільній системі. Перші дослідження почалися цього літа.

Інформація, яку ми отримали в результаті цих досліджень, також цікава нашим європейським колегам. Наскільки мені відомо, зі схожими проблемами стикалися усі європейські оператори ГРМ, які беруть участь у подібних експериментах.

Що нам приніс перший етап випробувань? У мережу був закачаний водень. Чистий, 99%. І, при середньому тиску в трубі, ми побачили результат. Він виявився неприємним: 46% тиску ми втратили у перші два тижні. 

Як виявилося, кожне з'єднання в діючих газопроводах пропускає молекули водню. Адже, образно кажучи, якщо молекула метану – це "яблуко", то молекула водню –  "вишня". Можливо рано про це говорити, але і вуглецева сталь швидше за все теж має схильність пропускати молекули водню.

У наступному етапі досліджень ми будемо знижувати концентрацію водню в системі й аналізувати, як система поводиться з менш концентрованою сумішшю газів. В підсумку ми повинні зрозуміти, як можна доставити чистий газ споживачам при середньому тиску і далі – при низькому.

Паралельно з цим дослідженням ми також проводимо тестування побутових газових приладів, типових для наших споживачів. Нам потрібно знати, яка суміш газів є найбільш безпечною для використання у побуті. 

Після завершення досліджень я розповім про них більш детально, але поки можу сказати: 30% суміш водню з метаном найбільш оптимально взаємодіє із побутовими газовими приладами.

В підсумку, до 2022 року ми хочемо зрозуміти, які матеріали будуть безпечні для запуску водню в українську газорозподільну систему. 

І проводитимемо реконструкцію і редизайн системи, використовуючи ті матеріали, які будуть сприяти доставці екологічно чистого газу нашим споживачам.

Ми готуємося до цього вже зараз, тому що розуміємо: водень як один із зелених джерел енергії буде використовуватися у Європі та Україні, займаючи все більшу частку в енергобалансах. Коли цей час настане – ми, як і наші європейські партнери, будемо до цього готові.