Максим Шкіль: Якщо минулий рік – це старт дорожнього будівництва, то цей рік – мостового
— За вашими оцінками, наскільки успішним був цей будівельний сезон?
— Були поставлені амбіційні цілі: галузь мала відремонтувати велику кількість доріг. Зараз можна сказати, що ці плани перевиконані: дороги побудовані з випередженням графіка та зроблені у високій якості.
Це чергове підтвердження того, що дорожники готові виконувати найсміливіші завдання держави і для цього не потрібні іноземці. Головне – щоб були плановість, певна програма.
Бізнес повинен розуміти, коли і що він має зробити. Тоді можна акумулювати ресурси, інвестиції і досягати певних результатів.
З роками дорожня галузь в Україні змінюється на краще. Якщо минулий рік – це старт дорожнього будівництва, то цей рік я б назвав стартом мостового будівництва. Відновлюється дуже багато мостів.
В Україні є кілька знакових проєктів: Запорізький міст, Кременчуцький, міст до Молдови в Ямполі, де вже навесні ми плануємо почати масштабне будівництво.
— Ви сказали, що в останні роки автодорожня галузь розвивається. Як ви розвивалися разом з нею? Яка ваша частка на ринку?
— Щоб правильно визначити частку, потрібно звести воєдино місцеві, державні та міжнародні бюджети і, виходячи з обороту компанії, порахувати. Тому мені важко назвати конкретні цифри.
— Добре, але ваша компанія входить до трійки лідерів галузі?
— Однозначно так. Наш штат становить близько 5,5 тис людей, 2,5 тис одиниць техніки, 18 асфальтобетонних заводів. Крім того, за останні три роки ми інвестували понад 250 млн дол.
Це безпрецедентний об’єм інвестицій для будь-якої компанії галузі. Ці показники говорять самі за себе і точно ставлять нас у трійку лідерів.
— Є амбіції та бажання стати номером один?
— У нас не постає питання, щоб бути першими. Наша ціль – робити свою справу. У нас є об’єми робіт за контрактами, які ми повинні виконати швидко та якісно.
Також у нас є питання соціальної відповідальності. Чому в нас працюють найкращі співробітники? Тому що ми – найкращий роботодавець у цій галузі. Будь-які показники – це вже наслідок.
Для мене як для власника найголовніше – команда, якість та швидкість роботи. Найбільше досягнення – створити найкращу команду в дорожній сфері. Я вважаю, що у нас вона вже створена.
— На вашу думку, наскільки обсяги ринку будуть дозволяти вам рости та розвиватися?
— Ситуація в Україні виглядає так, що є куди рости. Якщо завтра щось зміниться, ми зробимо все, аби брати участь у міжнародних торгах, виходити на інші ринки.
Інфраструктурні проєкти будуть тільки розвиватися та зростати. Дуже багато об’єктів будується в Європі та Азії. Світовий ринок має велику ємність і велику перспективу, тому я впевнений, що там буде місце для нас.
Якщо раптом у нас не буде такої можливості, ми будемо робити все, щоб працювати на субпідряді, створювати колаборації, партнерства з компаніями, які мають таку можливість.
Проте я знаю точно: якщо людина прагне – вона досягає. У моєму житті я ніколи не ставлю собі межу.
— Тобто ви б хотіли брати участь у проєктах, які фінансуються міжнародними фінансовими організаціями?
— Це дуже цікавий та перспективний напрямок. Подивіться: усі проєкти МФО реалізовуються за чіткими та жорсткими вимогами. За зрив термінів контракту, наприклад, ви можете потрапити в "бан" по всьому світу.
Компанії, які беруть участь у міжнародних проєктах, мають відповідати низці кваліфікаційних критеріїв.
Йдеться про власну матеріально-технічну базу, кількість працівників, досвід реалізації аналогічних проєктів та певну фінансову спроможність.
Із ключових – наявність середньорічного обороту коштів за останні три роки в розмірі, не меншому, ніж закупівля, а також досвід виконання робіт, які за складністю будуть порівнювані з роботами, що закуповуються.
Якщо компанія не відповідає їм, вона не може брати участь у таких проєктах. "Автострада" активно розвивається. У найближчій перспективі ми будемо відповідати ключовим критеріям і брати участь у міжнародних проєктах.
Для нас міжнародні торги – це своєрідна диверсифікація ризиків, можливість убезпечити себе від змін кон’юнктури ринку чи політики, якщо держава вирішить змінити напрям витрат.
— Говорячи про закордонні ринки, де ви себе бачите?
— Поки що я не готовий про це говорити. Зараз у нас є робота в Україні, і наша ціль – зробити якісно ті проєкти, які вже є. На це я витрачаю свої час та ресурс.
Якщо я буду бачити, що ми недовантажені, що ємності ринку бракує для компаній, які на ньому працюють в Україні, тоді буду дивитися в інший бік. Ми все ще набираємося досвіду, щоб відповідати критеріям для участі в міжнародних торгах.
— Зараз для багатьох контрактів залучається міжнародний технічний нагляд. У вас був такий досвід?
— У нас практично на всіх великих об’єктах є міжнародний технічний нагляд. Більше того, я прошу, щоб він у нас був.
Чому? Я вважаю, що його функція буде виконана так само, як і українським технаглядом, але з точки зору нашого менталітету до них більша довіра. Хоча там працюють такі ж люди, які точно так само виконують свою роботу.
Я вважаю, що в Україні нагляд за будівництвом доріг здійснюється якісно, але коли в нас присутній міжнародний технагляд, ми абсолютно раді та всіляко сприяємо цьому.
— Які зараз найбільші больові точки в галузі?
— Було б добре, якби всі реформи в Україні були такими ж успішними, як ця. Саме через це важливим питанням є збереження доріг.
Після капітального ремонту дороги ми даємо десятирічну гарантію. Було б правильно, щоб ми також відповідали і за її експлуатацію, бо правильне утримання впливає на те, наскільки довго дорога буде слугувати.
Однак експлуатація – на обласних автодорах, а відповідати за їх роботу нам.
Друге – питання перевантажень. У нас дуже спекотне літо, і коли по нових дорогах починають їздити фури вагою 40 тонн, жодне полотно не витримає.
Єдиний вихід – підвищити якість автоматичних комплексів із зважування на дорогах і посилити відповідальність за перевантаження.
— Ринок гостро сприйняв новий підхід до вибору підрядників, закладений в методології. Яка ваша позиція?
— Зараз, через два роки, можна поставити собі запитання: це рішення було правильним чи ні? У моєму розумінні – так, тому що без чіткої кваліфікації учасників не вдалося б реалізувати програму з відновлення 12 тис км доріг.
Я глибоко переконаний у цьому. Коли ми говоримо про будівництво доріг, хоча це може стосуватися будь-якої сфери, у першу чергу, важливі професіоналізм та якість виконання робіт.
Від імені платників податків держава замовляє послугу з будівництва дороги і хоче, щоб це було зроблено добре. Для цього компанія, яка надає послугу, повинна мати кваліфікацію, кількість співробітників і техніки, позитивні відгуки.
Як компанія, яка не має свого асфальтобетонного заводу в регіоні, може виконати контракт за один бюджетний рік? Лише для перевезення та монтажу заводу й отримання всіх дозволів потрібно мінімум пів року.
Тому хочеш будувати – інвестуй у людей, бери їх на роботу, купуй асфальтні заводи й техніку. Якщо подивитеся на нас – ми все це зробили. І це міг зробити будь-хто інший, усі умови для ринку однакові і чітко озвучені.
А ті, хто не хочуть інвестувати, можуть працювати на місцевих дорогах.
Зараз їх бюджет перевищує 20 млрд грн, це більше, ніж весь бюджет "Укравтодору" у 2018 році. Там вони можуть набратися досвіду, якісно себе зарекомендувати і через два-три роки виходити на державні дороги.
Якщо подивитися на це питання глибше, то все зводиться до правил. Наприклад, мені б хотілося, щоб на міжнародних торгах скасували кваліфікацію і ми могли взяти в них участь.
Але так бути не може, є правила, яких усі повинні дотримуватися. Тому ми будемо рости, розвиватися, щоби в кінцевому підсумку досягти своїх цілей.
— Що думаєте про концесію доріг? Хочете брати участь?
— У нас в Україні немає іншого виходу, окрім як робити та розвивати концесію доріг.
Наша мережа була спроєктована ще в часи Радянського Союзу, а зараз машин більше в десятки разів. Тому в нас повинно бути багато нових доріг, а існуючі повинні розширюватися.
— Як ви оцінюєте стан дорожньої галузі?
— Те, що зараз робиться в будівництві доріг в Україні, – це мінімум з мінімуму. Стан, який у нас був у дорожньому та мостовому будівництві ще пару років тому, – гірше нікуди.
Обвалені мости, ями по коліно, які в деяких населених пунктах люди об’їжджали полями… Але сучасний світ давно живе по-іншому.
Політики можуть сперечатися про будь-що, але повинні бути єдиними в тому, що потрібно ремонтувати дім, у якому ми живемо. Програма, яка зараз реалізується, повинна мати наступність. Повинен бути план на наступні десять років.
Може бути полеміка в питанні, де брати гроші, але не в питанні, чи ремонтувати нам свій дім. Це питання риторичне.
— Що потрібно зробити державі, щоб дорожня галузь розвивалася і була ефективною?
— В Україну повинні приходити інвестори. Для них потрібно створити умови: справедлива судова система, прозора фіскальна система, зменшення податкового навантаження.
Це збільшить довіру громадян до держави і сприятиме виділенню грошей на реалізацію державних проєктів: у медицині, освіті, культурі, інфраструктурі. Усе це частина одного цілого. Проте найголовніше питання – збільшити бюджет України.
У 1991 році ВВП України був 145-150 млрд дол, у Польщі – 80 млрд дол. Зараз ВВП України – 155 млрд дол, Польщі – 594 млрд дол. Це фундаментальна проблема. Навколо цього повинна бути вся полеміка: як збільшити ВВП України.
Україна має потенціал для того, щоб бути успішною. Просто наша проблема в тому, що цим ніхто не користується.
Дорожник – такий самий підприємець, як і будь-хто інший. Він думає не тільки про дороги, він думає, як зробити так, щоб у країні все було добре.
Ми розуміємо: якщо країна буде успішною, то в ній будуть розвиватися всі сфери економіки, у ній будуть будуватися інфраструктурні об’єкти. Щасливі люди не повинні думати про те, як їм завтра вижити.
Це фундаментальні речі, і держава повинна давати змістовні відповіді, на які суспільство вже зачекалося.
— Можете виділити кілька головних досягнень компанії за цей рік і поділитися планами на майбутнє?
— Перше – ми закінчили дорогу Немирів – Ямпіль. 125 км ми зробили за рекордні 90 днів, причому у високій якості.
Друге – близько 80 км дороги Київ – Суми в Чернігівській області.
Третє – Ямпільський і Дарницький мости. У 2021 році нам вдалося вирішити велику кількість бюрократичних питань: викуп паїв, узгодження точки з молдовською стороною, замовлення металу, проєктні рішення…
Ми зробили все, щоб у 2022 році почати активну реалізацію цих проєктів.
Щодо наступного року у мене є принцип: я ніколи не коментую плани. Можливо, це забобони, але ось така я людина. Я коментую результат.
Ми ставимо перед собою певні цілі на 2022 рік, і я впевнений, що все вийде. Для цього ми створили всі умови та можливості: техніка, інфраструктура, матеріально-технічна база і головне – колектив.