"На жаль, абонент, якому ви телефонуєте, поза зоною досяжності", або Зв’язківці знову б’ють на сполох

Анатолій Фроленков, точка обміну інтернет-трафіка "1-IХ", консультант з телекому, IT, медіаринку

Іноді чую нарікання на якість зв'язку та те, що після декількох годин знеструмлення залишається голосовий зв'язок, але починає зникати високошвидкісний мобільний інтернет і багатьом із нас потрібно переключатися на фіксований, який попри все працює.

Так, дійсно всі наші телеком-оператори від початку повномасштабного вторгнення працюють в екстремальних умовах. До мало чи не щоденного фізичного руйнування мереж і кібератак постійно додається проблема тривалої відсутності електроенергії. 

З початку повномасштабного вторгнення, коли країна відчула на собі перші блекаути,  оператори почали вкладати колосальні кошти в енергонезалежність своїх мереж. Наприклад, так звана (так звана, тому що вже давно оператори надають послуги як фіксованого, так і мобільного зв’язку) велика трійка мобільних операторів (ПрАТ "ВФ Україна", ПрАТ "Київстар" та ТОВ "Лайфселл") інвестували понад понад 3 млрд грн в енергостійкість мереж, оновивши на базових станціях 370 тис. акумуляторів, придбали 5,4 тис. генераторів та інших джерел безперебійного живлення. 

Забезпечення сталості мереж зв’язку в режимі тривалих віялових відключень енергопостачання – це виклик війни, який не проходив жоден телеком-оператор у світі. На цьому тернистому шляху оператори стикаються зі складнощами придбання та завезення акумуляторів і генераторів в Україну в необхідній кількості; мобілізацією персоналу підрядників – а це ті руки, що можуть встановлювати це обладнання на мережі; супротивом із виділенням додаткового місця під генератори й акумулятори (особливо на об’єктах державної/комунальної власності); відсутністю гарантованого постачання електроенергії для критично важливих об’єктів мережі. 

Лише у 2022 році, за оцінками Світового банку, загальні втрати української телеком-галузі становили близько 90 млрд грн. Наприклад оператори були змушені відбудовувати тисячі веж мобільного зв'язку, а одна така конструкція коштує 100–150 тис. доларів США. Один із великих операторів зафіксував у 2022 році на Сході та Півночі України близько 485 тис. аварій, пов'язаних із війною, на своїх об'єктах. Це 800–850 аварій різної складності на добу.

Саме завдяки щоденній роботі наших операторів кожен із нас залишається на зв’язку і в глибокому тилу, і на прифронтових територіях. І це вже протягом більш ніж 10 років війни. Але на 3-й рік повномасштабного вторгнення операторам потрібно не тільки захищати ринок електронних комунікацій  від атак росії, але й балансувати в умовах посилення вимог власної держави, якій він віддає значні кошти, в тому числі через сплату податків.

Разом із вкладанням колосальних коштів у мережі, оператори є джерелом постійного поповнення державного бюджету. Оператори ринку регулярно сплачують податки, вносячи свою немаленьку частку в стабільне фінансування Сил оборони України. За перше півріччя 2024 року лише трійка мобільних операторів перерахувала до держбюджету понад 8,1 млрд грн. Загалом за час великої війни ця сума вже сягнула понад 42 млрд грн. 

Проте, здається, і цього замало: останні ініціативи ставлять вже під загрозу не тільки подальший розвиток галузі, але й подальшу можливість отримування нами, абонентами, тих послуг, які ми сьогодні маємо.

Нова атака на операторів із тилу: черговий руйнівний законопроєкт

Останнім часом деякі законодавчі ініціативи схожі на сплановані акції з метою якщо не повністю припинити роботу операторів українського телеком-ринку, то принаймні максимально її ускладнити. 

Тому в цьому матеріалі давайте розберемось із новою "ініціативою" — проєктом Закону України № 11431 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання державного нагляду в сфері електронних комунікацій та оперативного забезпечення сталості електронних комунікаційних мереж".

Якщо коротко: операторам важко, але давайте ми їм не будемо допомагати, а навпаки доб’ємо — додамо перевірок і штрафів, закрутимо кран регуляції.  Якщо детальніше: документ пропонує значні зміни до процедури проведення перевірок Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК) та стягнення додаткових штрафів з телеком-операторів за порушення вимог розпоряджень Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (НЦУ). 

На практиці операторам відповідно до цього закону "світить":

• Штраф  за невиконання будь-якого розпорядження НЦУ розміром 0,3% доходу оператора електронних комунікацій за останній звітний рік. Грубо кажучи,  управління мережами з боку НЦУ – кожне "хочу" може обійтися оператору приблизно у 30 млн грн. 

Тобто, наприклад, НЦУ видала розпорядження – через два тижні треба впровадити стандарти 6G, не встигли –  через 16 днів сплатіть 30 млн. Ще через  тиждень – перемалюйте усі вишки (базові станцій) у білий колір, не перефарбували – сплатіть 30 млн. Я спеціально перебільшую, щоб читач зрозумів нові повноваження та ціну питання.

• Скорочуються терміни виконання приписів НКЕК до календарних 15 днів і вводиться прискорена процедура оплати штрафів.

Наведемо більш реалістичний приклад: розпорядження НЦУ від 15.07.2024 р. № 539/2344 передбачає обладнання 100% споруд електронних комунікацій генераторами або змінними блоками акумуляторних батарей для забезпечення доступності послуг мобільного зв’язку протягом 10 годин на час тривалих відключень електроенергії. Для виконання цього розпорядження потрібно понад 13 млрд грн додаткових вливань тільки в обладнання мереж операторів. Де їх так швидко знайти? Чи можливо за  короткий термін закупити та завезти необхідне обладнання в Україну? Як бути з укладанням  договорів оренди на його розміщення? Не на всіх робітників галузі поширюється бронювання від мобілізації, тому, як це часом трапляється, бригада може не доїхати до місця встановлення акумуляторів, а одразу потрапити на полігон.

Як результат, встановлення акумуляторів в такі терміни ніяк не може бути виконане, а наші можновладці мають це чудово розуміти. 

Але не можуть приписи та штрафи вплинути на закони фізики. Сплачений штраф не зарядить акумулятор, якщо період наявності електроживлення менший, ніж необхідний для зарядження батареї. Оператори електронних комунікацій не контролюють ані потужність струму, ані графіки віялових відключень з часовими інтервалами, які недостатні для заряду батарей.

Водночас сплачений штраф — це сума, на яку зменшуються фінансові можливості оператора щодо закупівлі та встановлення акумуляторів.

Отже, запровадження високих штрафів і встановлення завідомо коротких строків виконання приписів НЦУ призведуть лише до збільшення позапланових перевірок і накладення штрафів (таке собі джерело поповнення бюджету), але не мають нічого спільного з інтересами абонентів, не забезпечать їх зв’язком.

Нарешті, вишенька на торті — пеня розміром 1,5% від суми штрафу за кожен день прострочки й обов’язок сплатити штраф незалежно від оскарження до суду. Тобто навіть якщо суд і скасує стягнення, то після цього почнеться довга та складна процедура повернення операторами своїх коштів.

Безмежна влада, або Кнопка для непокірних

2024-й можна сміло назвати роком безпрецедентного тиску на галузь. І якщо з атаками росії та їхніми наслідками наші зв’язківці навчили справлятись, то останні "ініціативи" представників влади, яку вони забезпечують зв’язком і податками, вводять у ступор. Мало чи не кожен місяць з’являється нова ініціатива, а "свіжий" законопроєкт створює передумови для необґрунтованого адміністративного та фінансового тиску на операторів навіть за відсутності їхньої провини.

У кращому разі ця ініціатива призведе до зниження інвестиційної та інноваційної активності в галузі. У гіршому — створить таке собі замкнуте коло: НЦУ видає нове розпорядження, перевірка, штраф, вимивання коштів, які необхідні для забезпечення виконання тих самих розпоряджень НЦУ.

Наприклад, під час віялових відключень починається розбалансування системи, велике перевантаження абонентів то в бік фіксованого, то в бік мобільного трафіка. Це сильно перевантажує мобільні мережі, які в такій ситуації не можуть надавати якісних послуг, адже не розраховані на пропуск величезних обсягів даних. А за вимкненого світла обсяг мобільного трафіка збільшується в рази, тому місткості базових станцій для досягнення встановлених законодавством показників якості просто не вистачає. І це ще одна підстава для чергових штрафів.

Встановлення невиконуваних вимог і запровадження штрафів у ситуації, коли оператори роблять все можливе і кожного дня доповідають державі про поступове, але постійне підвищення сталості мереж – це свідоме вимивання в операторів коштів, необхідних на закупівлю тих самих генераторів та акумуляторних батарей для виконання розпоряджень НЦУ. Це замкнуте коло із нових штрафів. У такій ситуації неможливо навіть мріяти про досягнення сталості мереж і забезпечення базових потреб українців щодо послуг зв’язку під час тривалого відключення електроенергії.  Відповідно, розпорядження НЦУ не завжди можливо виконати, а мінімальний штраф для великого оператора, нагадаю, становить приблизно 30 млн грн за результатами лише однієї перевірки. А от перевірок і штрафів, щось мені підказує, має значно побільшати.

Можливо я як апологет вільного ринку перебільшую, але навіть якщо припустити, що на практиці НЦУ буде максимально лояльним до операторів, то як на подібні ініціативи подивляться інвестори, котрі тільки-тільки надумали вкласти шалені мільярди в економіку України? Очевидно, що посилення регуляторного тиску негативно вплине на інвестиційний клімат у галузі. Невже притомний український або західний бізнес матиме бажання заходити на український ринок електронних комунікацій, який намагаються притиснути численними астрономічними штрафами? Тут би вже хоч чинні інвестори не переглянули свої плани вкладень у галузь. Додайте ще необхідність оскаржувати штрафи в знаменитих українських судах і домагатися повернення коштів із держбюджету в разі успішного задоволення позовів операторів. Зрозуміло, що така перспектива інвесторів щонайменше не надихає.

Аспект євроінтеграції просто не беремо. У цивілізованих країнах не існує подібних практик регулювання телеком-ринку, вони абсолютно не відповідають міжнародним стандартам. Україна прагне стати членом Євросоюзу. Гадаю, що з такими законопроєктами на нас чекає не інтеграція до Єдиного цифрового ринку ЄС, а в кращому разі доля "вічних" кандидатів.

І з останнього: НАЗК вже зробило антикорупційну експертизу цього законопроєкту та 17 вересня опублікувало однозначний висновок: проєкт містить корупціогенні фактори. Національне агентство встановило, що він створює ризик корупції, не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері нагляду, порушує права суб'єктів господарювання, необґрунтовано збільшує штрафи та може стати інструментом тиску на бізнес. І це вже не просто мої власні міркування, а висновок професіонала.

На початку публікації було поставлене риторичне питання: хто та навіщо намагається знищити українську телеком-галузь? Залишу питання відкритим. Зі свого боку маю надію, що законопроєкт № 11431 залишиться лише проєктом, а я й надалі спробую привертати увагу до подібних ініціатив для того, що б ми завжди залишалися на зв’язку!