Вибори в багатьох країнах світу приводять до влади популістів, політика яких посилює економічну нерівність.

Про це пише The Economist.

Хвиля популізму ще не досягла піку. Витверезним уроком стали нещодавні вибори в Німеччині і Австрії, де успіх антиімігрантських і антиглобалістських партій показав, що ворожість між елітами і аутсайдерами резонує не менше, ніж між тими, хто втомився від статус-кво.

Свій урок отримала і Америка, в якій Дональд Трамп посилює свої агресивні кроки. Нещодавно він зайняв таку позицію на переговорах про Північно-американську зону вільної торгівлі (NAFTA), яка скоріше знищить її, ніж переформатує.

Всі ці рішення не спрацюють. Розпад NAFTA диспропорційно вдарить по "синіх комірцях", які підтримують Трампа. А жорсткіша антиімміграційна політика не покращить економічні умови в Східній Німеччині, де 20% виборців підтримали "правих" радикалів.

Економічна теорія вважає, що регіональна нерівність повинна скорочуватися, оскільки бідніші (а отже дешевші) регіони більше приваблюють інвестиції. Це сприяє їхньому швидшому економічному зростанню, ніж у багатих регіонів.

XX століття вичерпало цю теорію: різниця в доходах скорочувалася в американських штатах і європейських регіонах. Але цей процес тепер зупинився. Заможні області віддаляються від бідніших. Географічне різноманіття має драматичні наслідки.

Дитина, народжена в сім'ї, яка входить в 20% найбільш заможних мешканців Сан-Франциско, має вдвічі більше можливостей, ніж така ж дитина, народжена в Детройті. Діти, народжені в лондонському Челсі, можуть розраховувати, що проживуть приблизно на 9 років довше, ніж ті, хто народився в Блекпулі.

Для тих, хто застряг у поганому місці, можливості обмежені. А економіка у більш широкому сенсі страждає від цього. Якби всі американці жили у місцях високої продуктивності останні 50 років, то сьогодні економічне зростання США було б вдвічі більшим.

Розбіжності стали наслідком великих сил. У сучасних економічних масштабах це стає дедалі важливішим. Компанії з найбільшими базами даних можуть навчати свої машини більш ефективно. Соціальні мережі сьогодні найбільш привабливі для нових користувачів, а фондові біржі з найглибшим пулом інвесторів найкраще нарощуть капітал. Це призводить до створення меншої кількості суперфірм, розміщених у супермісцях.

Всі решта лишаються на узбіччі.

Зростання вартості житла у багатих містах не дозволяє приїжджати новим жителям. В Європі дефіцит соціального житла змушує людей триматися за дешеві квартири. В Америці поширення спеціальної реєстрації місця проживання у штатах і урядові пільги карають тих, хто переїжджає. Пенсія вчителя, який лишається в тому ж штаті, може бути вдвічі більшою, ніж у вчителя, який посеред своєї кар'єри переїхав.

Дивним чином, політичні підходи допомагають бідним ненавмисне ще більше погіршувати становище місць, які відстали. Безробіття і пільги в сфері охорони здоров'я дозволяють найменш працездатним людям вижити у неблагополучних місцях, з яких краще було б переїхати. Соцвиплати роблять капіталізм менш жорстоким до людей, але зберігають проблеми там, де ці люди живуть.

Видання пропонує допомагати людям переїхати. Регіони, які розвиваються, можуть більше будувати житла і інфраструктури для приваблення нових мешканців. Взаємне визнання трудової історії між штатами чи країнами може пришвидшити переїзд людей туди, де вони будуть найбільш продуктивними.

Але більша мобільність має і зворотню сторону. Позбавивши занепалі регіони талановитих працівників, вона посилить їхні біди. Місцева податкова база буде підірвана, коли продуктивні працівники поїдуть. І навіть підвищення соцвиплат і пенсій не допоможе їх втримати.

Раніше видання The Economist писало, що популізм у ЄС ще не поборений і процвітає у Східній Європі.

Зокрема, варто звернути на Польщу і Угорщину. Польща відштовхнула від себе Німеччину і Францію. Спільні інтереси з Британією поставив під сумнів Brexit. Навіть Чеська Республіка та Словаччина віддають перевагу зближенню з Німеччиною, ніж союзу з Качиньським і Орбаном в рамках "Вишеградської групи".