Керівництво Національного банку змушує українські банки розкривати інформацію про кінцевих їх власників.

Про це йшлося на зустрічі керівництва НБУ з менеджментом найбільших банків країни, яка відбулася 13 січня 2015 року.

За словами старшого юриста департаменту судової практики ЮК "Алексєєв, Боярчуков і партнери" Олександра Ткачука, право НБУ "тиснути" на комерційні банки в даному питанні дає прийнятий ВР 14 жовтня 2014 закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевої вигоди юридичних осіб та публічних діячів".

За його словами, положеннями цього закону були внесені зміни до Господарського кодексу, закон "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

"Положеннями ст. 64 Господарського кодексу  встановлено, що підприємства, крім державних та компідприємств, зобов'язані встановлювати свого кінцевого бенефіціара, регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього і надавати її державному реєстратору у випадках і в обсязі, передбачених законом", - повідомляє Ткачук.

За його словами, щодо банків йдеться про осіб, які мають можливість надавати прямий чи опосередкований вплив на роботу банків. Тобто це люди, які володіють 25% і більше статутного капіталу або правом голосу в юридичній особі.

Юрист зазначає, що чинне законодавство не встановлює будь-яких термінів надання вищевказаної інформації, а лише говорить про те, що такі дані повинні бути відображені в держреєстрі, а також повинні бути надані при первинній реєстрації юрособи.

"У той же час, крім відсутності будь-яких негативних наслідків для банків, які не подадуть зазначену інформацію, незрозуміло яким чином держреєстратор буде встановлювати кінцевого бенефіціара і які документи будуть підтвердженням цього. А враховуючи всілякі довірчі форми управління, взагалі стоїть під великим питанням з точки зору дієвості. Це говорить про те, що дані норми більшою мірою носять декларативний характер, і необхідність прийняття таких положень обумовлена вимогами МВФ і FATF", - вважає юрист.

При цьому законом від 14 жовтня 14 роки не передбачені санкції за неподання банками інформації про своїх кінцевих бенефіціарів, каже Ткачук.

Водночас,  15 січня 2015 року був прийнятий ще один закон - "Про внесення змін до закону "Про фінпослуги та держрегулювання ринків фінпослуг "щодо розкриття інформації".

За словами юриста, цей закон розширив перелік інформації, яку учасники ринку фінансових послуг повинні розміщувати на безоплатній основі в загальнодоступній інформаційній базі даних і на власних веб-сайтах (веб-сторінках).

"Але в силу законодавчої непослідовності туди не були включені вимоги про публікацію інформації про бенефіціарів, обмеживши перелік відомостями про власників істотної участі (у тому числі осіб, що здійснюють контроль за фінансовою установою)", - підкреслює Ткачук.

На його думку, поки регулятори в особі Нацбанку, Кабміну і Верховної ради будуть діяти непослідовно, імена реальних власників українських банків можна буде і далі приховувати.

"Причини, за якими банки приховують особистості своїх власників, як правило, пов'язані з небажанням реальних власників розкривати інформацію про свою причетність до тієї чи іншої установи, як в силу можливої заборони на таку діяльність, так і в силу якихось репутаційних ризиків", - підкреслює старший юрист.

Нагадаємо, в сучасному світі остаточні власники більшості фінансових потоків відомі на 99%.