Економічні ініціативи так званих молодореформаторів свідчать про наслідування білоруської моделі, але в "сімейній" модифікації.

Про це пише Олесь Олексієнко в "Українському тижні".

Автор відзначає, що після переформатування уряду в інтересах "молодих реформаторів", які є ставлениками "Сім’ї", орієнтир на ручне управління складними економічними процесами почав визначати стиль діяльності Кабміну ще більше, аніж це було в попередньому уряді.

Крапки над "і" розставила ухвалена 27 лютого на засіданні уряду "Державна програма  активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки".

"Документ, появу якого варто пов’язувати саме з новим першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим, доводить, що "арбузовщина" в економічній політиці має значно більше спільного з рудиментами совка, ніж "азаровщина", - відзначає автор. І додає, що окреслені у програмі пріоритети економічної політики свідчать про те, що "реформатори" мають вести країну шляхом консервації та навіть реставрації структури економіки радянського зразка і штучно підтримувати її життєздатність за білоруськими лекалами.

"Маємо справу з прикладом логіки економічної політики, якою ось уже майже два десятиліття керується білоруський президент Олександр Лукашенко. Такий підхід справді дає змогу утримувати порівняно високий "валовий випуск" на успадкованих від радянського минулого потужностях, однак при цьому лише поглиблює проблему неконкурентоспроможності економіки", - йдеться у статті.

Автор відзначає, що у відповідну логіку вписуються й ініціативи українського уряду щодо підвищення імпортних тарифів на низку товарів, що вже поставило країну на межу конфронтації з партнерами по СОТ.

"Тож, попри декларативну складову програми, цілком очевидно, що в нинішніх керівників і власників, які часто є типовими представниками радянського червоного директорату, не буде реального стимулу модернізувати підприємства, боротися за споживача", - йдеться у статті.