Проведене дослідження проекту закону "Про споживче кредитування" № 9593 від 14 грудня 2011року  (далі – проект) довело, що згідно його змісту банки не отримують бажаних інструментів для впливу на платіжну дисципліну, що є вкрай необхідними під час постійного зростання заборгованості.

Таку думку Економічній правді висловила юрист Української національної іпотечної асоціації (УНІА) Олена Корчиста.

За даними УНІА об’єм заборгованості лише за іпотечними кредитами становить 78, 2 млрд гривень (станом на 01 листопада 2011року).

"Кредиторів ставлять в таке становище, за яким потреба в підвищуванні довіри до ринку кредитних послуг відпаде, тому що ринку як такого не буде", - говорить Корчиста.

За її словами, експерти іпотечного ринку визначають наступні, особливо небезпечні для ринку кредитування положення:

1. Необґрунтовано жорсткі правила стосовно реклами послуг, пов’язаних із наданням, користуванням чи погашенням споживчого кредиту.

За вказаних вимог рекламування програм банку стає неможливим.  Загальновідомо, що в умовах ринкової економіки це негативно позначиться на вчасному інформуванні клієнтів, яким буде необхідна інформація щодо кредитування;

2. На кредитора покладається зобов’язання, яке на практиці не можливо реалізувати – обов’язок надати споживачу інформацію про вартість послуг третіх осіб (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо).
Виконання такої норми є алогічною, адже банк не може заздалегідь розрахувати точну суму оплати їх послуг. Але в той самий час він буде нести відповідальність за зміну суми оплати послуг третіх осіб;

3. Повідомлення щодо договору про споживчий кредит кредитор має направляти споживачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Умова договору про повідомлення споживача іншим чином визнаватиметься нікчемною.

Легко здогадатись, що таке положення безпідставно звужує можливості як кредиторів, так і позичальників стосовно надання та отримання інформації. Можливість відправлення повідомлень засобами Інтернету є поки що спірним питанням для України. Але у випадку надання інформації безпосередньо боржнику під підпис (наприклад, у разі звернення до відділення банку) є цілком можливим без порушення прав споживача;

4. У випадку, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги кредитодавця, він не має права отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна споживача - фізичної особи.

Напевно, боржники зрадіють такому нововведенню. Але, уявіть, до якого ланцюгу наслідків це може призвести.  

Ринкова вартість предмету застави з часом за об’єктивних причин суттєво знижується, що призводить до збитків кредитора. В той самий час у проекті не визначено, хто саме буде відповідати перед іпотекодержателем за зобов‘язаннями іпотекодавця у частині боргу, яка залишиться невиплаченою після продажу предмету іпотеки.

На даний момент ми маємо і так дуже довгу за часом та коштовну процедуру звернення стягнення на заставлене майно недобросовісних позичальників. Прийняття зазначеної статті проекту бумерангом відіб’ється на збільшенні збитків банків, а це в свою чергу буде сприяти згортанню кредитних програм;

5. Звернення стягнення на майно споживача за його зобов‘язаннями за договором про споживчий кредит дозволяється виключно на підставі рішення суду.

Наслідки прийняття такої норми аналогічні до попередньої. Кредитор не тільки суттєво обмежується в своєму праві на захист порушеного права (адже цивільне законодавство передбачає ряд способів захисту прав кредитора, серед яких звернення стягнення шляхом виконавчого напису нотаріуса), але й відбудеться значне перевантаження судової системи, пов’язаного з розглядами звернень банків.

Нікому не хочеться повторення ситуації з ускладнення процедури повернення депозитів  юридичних та фізичних осіб. Але однією з причин цього є саме складнощі в процесі повернення кредитів, так як по своїй суті, банківська система є балансом між залученими та наданими у кредит ресурсами.

"Також безспірним є факт, що при наявності проблем в сфері іпотечного кредитування будуть проблеми й в будівельній галузі, тому що іпотечне кредитування є одним із основних джерел фінансування будівництва", - заявила Корчиста.

За її словами, висновки можна зробити такі:

•    прийняття проекту призведе до ще більшого скорочення кредитування, в тому числі й іпотечного;

•    виконання нових зобов’язань для кредитора тягне за собою невиправдані витрати, які ніяким чином не відшкодовуються.

"Для збереження ринку іпотеки було б доречним недопущення прийняття зазначених норм проекту закону "Про споживче кредитування", - наголосила юрист УНІА.