Здивування аналітиків масштабами інвестпрограми "Газпрому" на 2012 рік - 1,28 трлн рублів, а з урахуванням "Газпром нафти" і електроенергетичних "дочок" всі 1,57 трлн рублів, - виправдане тільки на перший погляд.

Насправді "Газпром" йшов до таких фантастичних цифр вже давно, затягуючи інвестиції в освоєння газових родовищ півострова Ямал, які за виданими ліцензіями повинні були бути запущені в розробку ще наприкінці 1990-х років, пише у своїй статті для Forbes економіст Володимир Мілов.

З 2001-го по 2007 роки "Газпром" направив на капітальні інвестиції в розвиток свого головного бізнесу, газовидобутку, лише трохи більше 27 млрд доларів, у той час як на скупку активів - майже вдвічі більше.

Гірше того, протягом багатьох років вкладення в будівництво нових газопроводів в інвестпрограмі "Газпрому" перекривали витрати на видобувні проекти.

Відкладені інвестиції в розвиток газовидобування доводиться надолужувати зараз: на 2011 рік інвестиції в ямальський проект становили 420 млрд рублів, тоді як за попередньої  інвестпрограми ледь перевищували 200 млрд.

І це при вкрай туманній перспективи майбутніх доходів на європейському напрямку.

"Газпром" втратив серйозні обсяги продажів на європейському ринку в останні роки - за даними митної статистики, за 9 місяців 2011 року в так зване далеке зарубіжжя продано всього 83,8 млрд. кубометрів російського газу, проти 122,6 млрд. кубометрів за 9 місяців останнього благополучного, 2008 року.

"Газпром" втратив більше третини ринку - хоча попит на газ в Європі за ці три роки не впав, а зріс. Ризикну припустити, що на докризові обсяги експорту (у натуральному вираженні) "Газпром" не повернеться вже ніколи", - йдеться в статті видання.

Не дивно, що партнери "Газпрому" відмовляються продовжувати з ним довгострокові контракти (Туреччина), вимагають знизити ціни за цими контрактами, погрожуючи судом (німецька E.On, французька Газ де Франс, польська PGNiG) і навіть виграють у судах (італійська Edison).

Різниця між цінами на газ за газпромівськими довгостроковими контрактами і спотовими європейськими цінами перевищує 100 доларів за тисячу кубометрів, але газпромівський топ-менеджмент наполегливо обороняє стару негнучку цінову політику, ставлячи свою компанію перед загрозою подальшої втрати ринку.

Це може привести до омертвіння інвестицій в нові амбітні трубопровідні проекти, на які просто не буде попиту. "Газпром" вже стоїть перед очевидною проблемою надлишку експортних трубопровідних потужностей.

На тлі зменшення експортних доходів необхідність різкого нарощування інвестицій в освоєння нових районів видобутку газу – неприваблива перспектива. Тим більше що проблема ця у "Газпромі" не єдина. Інша - серйозне завищення обсягу необхідних інвестицій в результаті поганого стратегічного планування та високого рівня корупції.

Звичайно, в таких умовах ніякої трильйонної інвестпрограми не вистачить.

Скуплені активи в нафтовій галузі та електроенергетиці теж вимагають інвестицій.

При цьому надприбутки, отримані в сприятливі роки, були проїдені, а експортний ринок стискається.

У Європі на "Газпром" чекають ще проблеми: компанія буде змушена піти на поступки в питанні про ціни на газ за довгостроковими контрактами, скоро відновить обсяги поставок газу на європейський ринок "тимчасово вибула" Лівія, термінали з прийому скрапленого газу будують вже в серці традиційної сфери безроздільного володарювання "Газпрому" - Східній Європі і країнах Балтії.

"Газпром" весь час хвалиться своїми планами "піти в Китай", але переговори поки йдуть безрезультатно.

І навіть якщо з китайцями будуть підписані якісь контракти - ясно, що ціни продажів в Китай будуть істотно нижчі, ніж на європейському ринку, а витрати постачання туди газу - істотно більші.

Для поставок газу в КНР доведеться будувати абсолютно нову газопровідну систему.

Грубі помилки в стратегічному плануванні, нерозумна інвестиційна політика в сприятливі роки, корупція, дефіцит гнучкості на експортних ринках - всі ці обставини наближають момент, коли економіка "Газпрому" не витримає, резюмує автор.