Переговори президентів Туркменістану та України завершилися повною відсутністю домовленостей в газовій сфері.

Таку думку озвучив директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич, з посиланням на свої джерела.

Він відмітив, що в неофіційній частині візиту президентской делегації в Ашхабаді говорили про можливість поставок недорогого середньоазійського газу на хімічні підприємства Дмитра Фірташа.

"У президента Віктора Януковича і міністра енергетики Юрія Бойка, який його супроводжував, було мало шансів домовитися про відродження співпраці України і Туркменістану в газовій сфері", - заначає експерт.

"Колись найбільший постачальник природного газу в Україну (до 40 мільярдів кубометрів на рік) в даний час пов'язаний довгостроковими угодою з "Газпромом", - уточнив він.

Угода була підписана в 2003 році терміном дії на 25 років.

У рамках угоди компанія "Газпром експорт" і "Туркменнафтогаз" уклали довгостроковий контракт купівлі-продажу туркменського природного газу.

До 2008 року, коли був зафіксований різкий спад споживання газу в країнах Європи, викликаний економічною кризою, "Газпром" щорічно купував близько 50 мільярдів кубометрів туркменського газу.

На думку експерта, ці цифри красномовно свідчать про стратегічне значенні "Газпрому" в питанні збуту видобутого в Туркменістані природного газу.

Отже, Ашхабад, що не володіє можливостями транспортування газу на європейські ринки в обхід Росії, не зацікавлений в конфронтації з Москвою.

Таким чином, на державному рівні Україні не варто розраховувати на відновлення газових контрактів з Туркменістаном.

З іншого боку, в Ашхабаді цілком можна домовлятися про постачання газу для окремих споживачів в рамках, так би мовити "державно-приватного партнерства".

Фірташ ще в квітні 2011 року заявляв, що йому вдалося обійти "Нафтогаз" і "Газпром", та забезпечити постачання дешевого газу середньоазіатського походження.

Ліквідація "Нафтогазу", який вже позбавлений монопольного права здійснювати закупівлі газу для потреб України, відкриває широкі можливості для виходу на внутрішній ринок постачальників, що володіють необхідними ресурсами.

Згідно з останніми публікаціями в російських ЗМІ, все більше підтвердження знаходить версія про участь російських бізнес-структур в угодах з придбання Фірташем низки великих хімпідприємств Україні ("Стирол", черкаський і сіверськодонецький "Азот").

Фінансування даних угод здійснювалося із залученням кредитних коштів "Газпромбанку", що є додатковим підтвердженням припущення про можливе входження до складу власників українських хімічних підприємств структур, контрольованих менеджментом гурту "Газпром".