Білоруський приклад є попередженням Києву - готуватися до можливої "газової атаки".

Про це пишуть експерт Центру "Номос" Михайло Гончар і юрист-міжнародник Максим Алінов у статті тижневика "Дзеркало тижня. Україна".

На думку експертів, кілька деталей указують на шалене бажання Росії використати ще раз газовий вентиль як ultima racio regnum (останній аргумент королів): "Газпром" збільшує запаси газу на зберіганні в ПСГ Західної Європи, час від часу якісь анонімні джерела в брюссельських коридорах поширюють чутки про можливі проблеми в Україні з транзитом газу.

Автори також зазначають, що показовим є набір інструментів, якими скористалася Москва стосовно Мінська.

У розпал кризи "раптом" виявилося, що Білорусь, на думку російської сторони, заборгувала в рамках потрійного Митного союзу 6,38 млрд. рублів ввізних мит.

Одразу Москва стала наполягати на перегляді їх розподілу, хоча з вересня 2010 року ці мита й так розподіляються на її користь у досить "братерській" пропорції: 87,97% - РФ, 4,7% - Білорусь, 7,33% - Казахстан.

Також Київ став свідком і "електроенергетичного бліцкригу".

На додаток до кількох "газових" і "нафтових" війн, які вже мали місце впродовж останніх семи років, у Москві вирішили випробувати і їх "електричний" різновид.

Хоча добове припинення подачі електроенергії в Білорусь не критичне для неї, однак таке відключення було покликане стати актом залякування.

Наведене зайвий раз підтверджує, що Росія віддає перевагу не правовим механізмам урегулювання суперечок, а економічному шантажу, який вона підсилює рубильником чи газовим вентилем, завважують експерти.

Тому чергові запропоновані севастопольські поступки Кремлю в обмін на додаткову знижку в ціні газу, яка, швидше за все, буде в якійсь "хитрій упаковці", ще більше розпалять апетити Росії та якщо і знімуть із порядку денного питання вступу до Митного союзу, злиття "Нафто газу" з "Газпромом", то лише тимчасово - до настання холодів.