Розробники нового Податкового кодексу проявили непослідовність стосовно природно-ресурсних платежів.

Про це пише доктор медицини, професор Володимир Войтенко у статті для тижневика "Дзеркало тижня. Україна".

За його словами, установка на вдосконалення рентних підходів до їх встановлення залишилася нереалізованою.

Зокрема, у країнах Європи немає таких наднизьких ставок плати за використання поверхневих і підземних вод, як в Україні.

Войтенко зазначає, що економічна необґрунтованість ставок особливо очевидна на прикладі платежів за користування надрами.

"По суті, зберігається розбалансована система нормативів, яка сформувалася в результаті спонтанних, вибіркових їх змін (починаючи з 2000 року) і не має аналогів у практиці інших країн. Не мають пояснення надвисокі ставки (до 15,5 гривні за тонну) для одних видів сировини (вапняк, крейда тощо) і низькі (2,15-4,43 гривні за тонну) - для інших (залізні та титанові руди, бентонітові глини). Така нормативна база не забезпечує збільшення надходжень до державного бюджету, а в умовах відірваності переважної частини ставок від вартісних показників мінеральної сировини втрати лише зростатимуть", - наголошує автор.

Таким чином, за його словами, пропозиції щодо підвищення ресурсних платежів виявилися заблокованими, для природокористувачів збережено пільговий режим.

"А скасування збору за геологорозвідувальні роботи (при збереженні старої нормативної бази платежів за користування надрами) виглядає як пряма преференція з боку держави. Це означає, що держава протекціонує видобувну сферу, тобто комерційні інтереси тих бізнесових сил, які мали найбільший вплив на розробку нового Податкового кодексу", - пише професор.