Накопичувальна система, яку планують запровадити в 2013 році, автоматично не гарантуватиме поліпшення добробуту майбутніх пенсіонерів.

І від самого початку другий рівень потребуватиме ретельного регулювання і певних гарантій з боку держави.

Про це пише "Дзеркало тижня. Україна".

"Заощадження на індивідуальних пенсійних рахунках мають складну природу. Більшість громадян не розуміють переваг, ризиків і вартості програми, участь в якій буде обов'язковою для осіб молодше 35 років", - пише автор.

Посилаючись на досвід Росії та Казахстану, видання нагадує про ризики введення другого рівня.

"Обов'язкову накопичувальну систему Російсії можна вважати невдалим прикладом, оскільки інвестиційний дохід понад 90% учасників значно поступається інфляції впродовж перших семи років її існування... Не краща ситуація із захистом пенсійних заощаджень від інфляції і в обов'язковій накопичувальній системі Казахстану. Так, середньорічний номінальний відсоток інвестиційного доходу у 2002-2010 роках становив 7,46%, тоді як середньорічний рівень інфляції був 8,64%, що за дев'ять років дає від'ємний середньорічний реальний відсоток інвестиційної дохідності у - 1,1", - зазначає видання.

Оскільки значна частка пенсійних коштів другого рівня може інвестуватися у державні облігації - до 50%, уряду слід подбати про те, щоб таке інвестування було вигідним з точки зору інтересів майбутнього пенсіонера.

Тому доцільно розпочати випуск захищених від інфляції облігацій - наприклад, терміном на п'ять-десять років, за формулою „інфляція + 1-2%.

У 2008 році на глобальному фінансовому ринку урядами різних країн було випущено захищених від інфляції цінних паперів на суму 1,5 трлн. долара.

Попри певні переваги, майбутні виплати з накопичувальної системи потерпають від невизначеності через різноманітні економічні, демографічні, соціальні, фінансові та інвестиційні ризики, що неминуче виникатимуть упродовж 60 років.

Приміром, коли йдеться про інвестиційні ризики, боятися треба не тільки інфляції.

Фахівці вказують на складність оцінки та мінливість вартості інвестованих пенсійних коштів, ризики їх зберігання, валютний і ринковий ризики.

Найбільш гострим і суперечливим питанням є доцільність створення резервного фонду на зразок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у банківській системі, гарантування дохідності обов'язкових пенсійних заощаджень та роль уряду як гаранта останньої інстанції.

"З практики багатьох країн ми знаємо про цілу низку гарантій безпеки пенсійних заощаджень, які можуть пом'якшити ризикованість особистих пенсійних заощаджень. Але якими мають бути гарантії саме в Україні? Як дорого вони обійдуться учасникам накопичувальної системи пенсійного страхування та/чи платникам податків?" - запитує автор статті.