Система харчової безпеки обходиться Україні приблизно в 740 млн. гривень на рік, і при цьому вона неспроможна забезпечити потрібного результату.

Про це в інтерв`ю "Комментариям" розповіла керівник проекту IFC "Безпека харчової продукції в Україні" Сара Окман.

За її словами, європейську систему харчової безпеки від української відрізняє чіткий розподіл понять безпеки і якості.

"Безпека в Європі не обговорюється. Це те, що підприємства зобов`язані забезпечити споживачеві і що зобов`язана контролювати держава для своїх громадян. Людина не повинна отруїтися, купуючи товари в магазині. Водночас якість - категорія достатньо суб`єктивна. Вимоги до неї формуються споживчим вибором, тобто ринком. Відповідно, в ці питання держава не втручається", - сказала вона.

За словами Окман, в Україні все зовсім інакше: в перевірках підприємств харчового ринку беруть участь Мінохоронздоров`я, Мінагрополітики, Мінекономіки, ветеринарна, санітарна, фітосанітарна служби, Держспоживстандарт й інші міністерства і відомства, залучені в цю систему.

"При цьому, - відзначила Окман, - державні ресурси використовуються неефективно. Названі структури практично не обмінюються між собою інформацією про перевірки. Їх дані не систематизуються і не аналізуються. Крім того, фокус контролю на кінцевому продукті, а не на його виробництві. Замість того, аби попереджувати появу проблеми, в Україні вважають за краще боротися з наслідками".

"Згідно з дослідженням проекту ЄС, існуюча "багатоголова" система харчової безпеки обходиться Україні приблизно в 740 млн. на рік. Але щоб змінити підходи до контролю, Україні не потрібно розробляти нові механізми, витрачаючи колосальні ресурси, досить скористатися досвідом інших країн. Перехід від великої кількості контролюючих органів до одного, який відповідатиме за комплексний нагляд, дасть змогу захищати споживачів ефективніше. І водночас - скоротить витрату бюджетних коштів до 430 млн. гривень на рік", - відзначила Окман.